1.1 Виникнення політології та етапи її формування

1.2 Сучасний розвиток політології у світі та в Україні

1.3 Основні категорії політології, її об’єкт та предмет дослідження

1.4 Політологія та її зв’язок з іншими суспільними науками

2.1 Влада як суспільний феномен

2.2 Наукові концепції політичної влади

2.3 Джерела та ресурси політичної влади. Методи її реалізації

2.4 Типологія політичної влади

2.5 Політична влада в Україні, її особливості та риси

3.1 Поняття політичної діяльності, її суть та зміст

3.2 Типологія політичної діяльності

3.3 Функції політичної діяльності

3.4 Поняття політичних відносин, їх форми та типологія

4.1 Поняття політичної системи та її струкура

4.2 Концепції політичної системи Істона та Алмонда Дойча

4.3 Типологія політичних систем

4.4 Політична система сучасної України

5.1 Поняття політичного режиму, типологія політичних режимів

5.2 Характерні риси та ознаки тоталітарного, авторитарного та демократичного політичного режиму

6.1 Поняття держави та її наукові концепції

6.2. Роль держави в політ. організації суспільства

6.3 Правова та соціальна держава

6.4 Держава і громадянське суспільство, їх взаємодія

6.5 Форми державного правління та державного устрою

6.6. Актуальні проблеми розбудови сучасної української держави

7.1. Поняття політичної партії

7.2 Сучасні концепції політичних партій

7.3 Історія виникнення політичних партій

7.4 Типологія політичних партій

7.5 Політичні партії в сучасній Україні

7.6 Партійні системи та їх типологія

7.7. Виборчі системи та їх типи

8.1 Поняття політичної еліти

8.2 Сучасні концепції політичної еліти

8.3 Типологія політичних еліт

8.4 Поняття політичного лідерства та його типологія

8.5 Політична еліта та політичне лідерство в сучасній Україні

9.1 Поняття демократії та її сучасні концепції

9.2 Критерії та принципи демократичної організації суспільства

9.3 Виборчі системи та парламентаризм

9.4. Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні

10.1 Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства

10.2 Передумови виникнення та структура громадянського суспільства

10.3 Типи взаємодії громадянського суспільства та держави

10.4 Проблеми встановлення громадянського суспільства в Україні

11.1 Лібералізм як політико-ідеологічна доктрина

11.2 Історія виникнення та розвитку:неолібералізм,соціальний лібералізм

11.3 Політико-економічні принципи сучасного лібералізму

11.4 Ліберальна ідеологія в Україні та її представники

11.5 Консерватизм як політико-ідеологічна доктрина. Основоположники ідеології консерватизму. Сучасний консерватизм.

11.6 Консерватизм в Україні та його представники

11.7 Комуністична та соціал-демократична ідеологія: програмні засади,теорія та практика

11.8 Комуністична та соціал-демократична ідеологія в Україні

12.1 Поняття політичної культурита її концепції

12.2 Структура політичної культури та її складові елементи

12.3 Типологія політичної культури

12.4 Політична культура України: минуле та сучасність

13.1 Поняття нації та її наукові концепції

13.2.Національні відносини у політичному житті суспільства

13.3.Ідеологія націоналізму та її представники в Україні.

13.4. Проблеми становлення та розвитку української нації

14.1 Поняття міжнародних відносин та їх наукові концепції

14.2 Суб’єкти міжнародних відносин та їх типологія

14.3 Закономірності розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі

14.4 Україна як суб’єкт міжнародних відносин

15.1 Політична думка Стародавнього світу

15.2 Політичні ідеї епохи Середньовіччя

15.3 Розвиток політичних вчень Нового часу

16.1 Політична думка Київської Русі

16.2 Політичні вчення періоду Гетьманської держави

16.3 Політична думка Нового часу

1.1 Виникнення політології та етапи її формування

Політика стала об’єктом осмислення інтелектуальної еліти в період переходу людства до державної форми організації суспільства життя. Філософи стародавнього світу пояснювали політику з точки зору появи та функціонування держави, взаємодії влади і суспільства. Спершу уявлення про політику мало міфологічну та теологічну форму але згодом почало набувати рис наукового знання, яке розкривало об’єктиві причини та закономірності політичних явищ. Вчення про політику мало різний характер: етичний, започаткований Арістотелем ( мета політики - справедливість,спільне благо); цинічний ( коли вважалося, що політика немає нічого спільного з мораллю і здійснюється за принципом «мета виправдовує засоби») та ціннісно-нейтральний (політична діяльність базується на раціональних, прагматичних засадах і не має вочевидь заданого ідеалу).

Знання про політику тривалий час розвивалось у лоні таких наук як історія, філософія та правознавство. Лише наприкінці ХІХ ст.. спеціалісти з конституційного права США запропонували виділити політичні знання в окрему галузь – науку про політику. Приклад науковців США наслідували вчені Європи та інших континентів. Проте, наприклад, в СРСР до кінці 80-х рр.. ХХ ст.. ця наука не культивувалася, оскільки вважалося. Що сформована на Заході «наука про політику» має ідеологічний, буржуазний характер.

Якщо до 40-х рр.. ХХ ст. вчені головну увагу приділяли дослідженням політичної влади, то в середині століття (40-70 рр.) відбувся поворот до проблем лібералізації та демократизації політичного життя. В останній третині ХХ ст.. увага зосереджувалася на формуванні концепцій постіндустріального суспільства, розробці теорії демократичного елітаризму, національних інтересів тощо.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ:

1) стародавній етап – еволюція уявлень про політику від її релігійно-міфілогічного сприйняття до раціонального тлумачення;

2) новий етап (XVI–XIX ст.) – формування теоретико- ідеологічної бази науки про політику;

3) новітній етап (перша половина XX ст.) – остаточне утвердження політології як науки;

4) сучасний етап (з другої половини ХХ ст.) – виокремлення та самостійний розвиток політології (Становлення сучасної політичної науки (кінець ХІХ ст.. – кінець 40-х рр.. ХХ ст..). Активне розширення сфер політичних досягнень (кінець 40-х рр.. – друга пол.. 70-х рр.. ХХ ст..); Пошук нових парадигм розвитку політичної науки ( середина 70-х рр.. ХХ ст.. по тепер. час.)

1.2 . Сучасний розвиток політології у світі та в Україні

Політологія в її сучасному вигляді — це явище новітнього часу. Вона виникла на сучасному етапі людської цивілізації. Це сталося в період утвердження індустріального суспільства, коли разом з бурхливим розвитком наукового знання виникли нові нетрадиційні стосунки між людиною і навколишнім світом. Нові історичні умови життя породили великий попит на ідеї демократії, яка все більше стає формою організації суспільно-політичного життя.

Процес остаточного становлення політології завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 р.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмету цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни.

ЮНЕСКО визначило чотири складові політології:

• Теорія політики

• Теорія політичних інститутів

• Теорія політичної участі

• Теорія міжнародних відносин

З 1949 р. функціонує Міжнародна асоціація політичних наук, членом якої з 1999 р. є й Україна.

У сучасній Україні швидкими темпами розвиваються усі політичні науки. Ще до проголошення її суверенітету, у березні 1991 р. була створена Українська асоціація політологів. Згодом, у 1992 р., постала Асоціація молодих українських політологів і політиків. А у 1993р. – Українська академія політичних наук, діє Асоціація політичних психологів та Асоціація паблік рілейшеннз, які входять у відповідні міжнародні наукові структури. У системі Національної академії наук України функціонує Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. В умовах демократії створено чимало недержавних політологічних дослідницьких інститутів, центрів та фордів. У багатьох вищих навчальних закладах відкрито політологічні факультети та відділення, які здійснюють підготовку фахових політологів.

На сучасному, новітньому етапі українська політологія зосереджує основну увагу на дослідженні процесів державотворення, формування політичної системи України, партійно-політичного структурування, функціонування політичних інститутів та політичних еліт, політичної культури й громадянського суспільства.