14. Сутність,елементи,принципи платіжної системи

Платіжна система виконання Державного бюджету с частиною національної платіжної системи, при якій держава виконує, функції отримувача і відправника платежів Державного бюджету.

Під платежами Державного бюджету слід розуміти переказ ко­штів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовніш­нього до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надхо­джень і виплат. Коли переказ коштів здійснюється між декількома державними відомствами, то це с внутрішніми платежами у системі органів Держказначейства.

Чинна платіжна система виконання Державного бюджету України на сьогодні регулюється Національним банком України, Мі­ністерством фінансів. Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає в себе три елементи:

1. Система норм, що встановлюють правила проходження платежів.

2. Технічне забезпечення здійснення платежів.

3. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з Казначейською системою.

Казначейське виконання державного бюджету за доходами і видатками включає: облік надходження платежів; регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань; дозвіл на право здійснення видатків у межах затверджених асигнувань; проведення платежів розпорядників бюджетних коштів. При цьому важливо дотримуватись наступних принципів: 1 Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку. 2.Принцип оплати рахунків установ, які утримуються за рахунок коштів бюджету, державними бухгалтерами (казначеями). 3.Принцип повноти включення доходів та видатків до бюджетів.

15 . Економічний зміст та призначення єдиного казначейського рахунку

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) — необхідний елемент управління операціями Державного казначейства, що надав можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Державного казначейства, а саме: — реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів; — скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на рахунках їхніх розпорядників; — централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів Держ-казначейства. Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його запровадження на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. Держказначейство може виступати щодо банківської системи як клієнт або як її учасник, використовуючи систему електронних платежів банку. У зв'язку з входженням Державного казначейства України в систему електронних платежів НБУ та прийняттям рішення про перехід на централізовану модель наказом Державного казначейства України № 122 від 26 червня 2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року під № 595/6882, затверджено "Положення про єдиний казначейський рахунок", згідно з яким: Єдиний казначейський рахунок — це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Тобто єдиний казначейський рахунок об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та які через органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який, згідно з новою бюджетною класифікацією, зараховуються всі державні доходи і з якого здійснюються всі подальші видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти "в одних руках". Уряд має можливість отримувати вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і контролювати дотримання встановленого розміру дефіциту бюджетів, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної ситуації. Отже, запровадження єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити: — досконалу базу даних за бюджетними показниками; — щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів; — розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами; — перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів вза-єморозрахунків; — дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю; — надання інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції; — оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку; — повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів. Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України. Відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні — це не просто технічне об'єднання 28 рахунків в єдиний казначейський рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України. За наявності справді фізично єдиного казначейського рахунку органи Державного казначейства можуть контролювати рух бюджетних коштів безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не лише визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного коригування у планах позичання грошових коштів. Очевидно, із запровадженням централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського рахунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи виконання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціонування ЄКР у системі електронних платежів НБУ, точнішим буде таке визначення єдиного казначейського рахунку: Єдиний казначейський рахунок — це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відображається на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

16. Характеристика рахунків, що відкриваються в органах Держказначейства України

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на бюджетні та небюджетні.

Бюджетні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов’язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.

Небюджетні рахунки – рахунки, які відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки згідно з вимогами статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. Закриття рахунків загального фонду державного бюджету означає припинення дії бюджетних призначень. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Небюджетні рахунки відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.