5. Мікрогеографія села.

Площа села становить 3,024 км².

Село Клювинці є компактним, має щільну забудову.

До найбільших вулиць села належать:

- вул. Свободи (місцеві жителі називають її Слободою), довжина становить 1 км. Це вулиця, на якій проживали заможніші селяни, що мали своє поле і не залежали від волі пана. Вони були вільні (свободні) - від цього й назва.

- вул. Кутки, довжина – 450 м. Вулиця знаходиться у крайній східній частині (куті) села.

За останні 20 років виросла Нова вулиця, її довжина становить 300 м.

Село складається з кількох урочищ з таких як:

• Вилазки,

• Сирилівка,

• Куток,

• Шляхта,

• Нова вулиця.

• Хатки.

• Слобода.

Їх назви відображають особливості проживання людей, їх національність, вигляд будинків, характер поселень, особливості розташування.

Мікротопонімія села.

Ороніми.

«Козакова долина» - доволі глибока долина, яка знаходиться у південно-західній частині села на відстані 1 км. За словами місцевих жителів колись у цій місцевості проживав козак. Після того як він загинув, жителі села назвали цю долину Козаковою.

Гідроніми.

Річка Тайна – назва походить від того, що річка бере початок і на значному протязі тече в густих заростях очерету та осоки і її добре не видно.

По два боки від села розташовані ставки – «панські» і «радянські». Перші з’явилися в середині 19 ст., коли пан Богуцький невеличкий ставок розкопав до великих розмірів. Живлять ставок два джерела. Він був створеним для риби і птиці, а от через 100 м викопали «саджавку» - невелику, для краси. За панських часів навколо ставків було 20 га розкішного саду. Сьогодні, на місці саду – сільські городи, і лише ставки нагадують про минулу красу.

«Радянські» ставки утворилися значно пізніше. Коли наші території були захоплені фашистами, німці збудували широку греблю через Тайну, тим самим розширивши її на протязі 2 км. Зараз цей ставок називають «Німецьким». Другий ставок утворили зовсім недавно, років 20 тому, у низовині, що багато років була мочарами. А зараз це красива водойма, обсаджена плакучими вербами, довгим рядом високих тополь, де дуже часто відпочивають жителі села.

Агроніми.

«Синожита» – сільськогосподарські угіддя під ріллею, що знаходяться

на захід від села на відстані 6 км. Назва походить від того, що в минулому це були великі ділянки, які були зайняті сіножатями з багатими травами.

«Горби» - сільськогосподарські угіддя, які знаходяться під ріллею на північ від села. Назва пов’язана з рельєфом, оскільки поле розташоване на двох великих горбах.

«Гребельки» - поле, яке знаходиться на північ від села на відстані 2,5 км. В роки Другої Світової війни на річці було споруджено греблю. Відтоді, лівий берег річки почали називати «Гребельками».

«Сад» - сільськогосподарські угіддя під ріллею на південному сході села. Назва залишилася ще з часів пана Богуцького, котрому належав розкішний фруктовий сад на цій територій. Згодом сад вирубали та знищили, але назва залишилася в пам’яті селян.

6. Визначні пам’ятки на території села.

На пагорбі у центрі села Клювинці є велика церква. Не дивлячись на те, що їй більше ста років, вона виглядає дуже велично. За часів  комуністичного режиму церкви ніхто не закривав. З неї не робили музеїв, як це було в інших селах. Вона завжди навчала добра, справедливості, утверджувала віру Господню.

Будувалась наша святиня у 1889 – 1900 рр. На її спорудженні працювало ціле село. Найбільше подавали допомогу люди, які мали своїх коней. Треба було возити камінь, дерево, це було дуже важко, але односельці старалися, бо хотіли мати свій Храм Божий. Не стояли осторонь люди із сусідніх сіл, вони допомагали грішми, продуктами. Мулярі, теслярі та художники були найняті. Місцеві жителі ходили збирати пожертви на будову храму навіть по Закарпаттю.

Церква побудована у візантійському стилі, який у певних речах зазнав змін. Характерними рисами цього стилю є: плоска стеля давніх базилік уступила місце величній середній куполі, побіч якої підносилися симетрично уложені інші менші куполи. Односельчани після закінчення будівництва церкви запросили художників з Австрії. Вони розмалювали картини фарбою яїчна темпра. Робота виконана у старовізантійському стилі. Так зроблено у Західній Україні 3-4 церкви. Фундаторами були жителі села Клювинці і Верхівці. Велику допомогу у будівництві надав патрон Станіслав Богуцький.

Відкривали і посвячували нашу  церкву 14 жовтня на Покрову, тому вона носить ім’я Пресвятої Покрови. Парохом у церкві був Орест Проскурницький, народжений у 1877 р. Священниками були: отець Мандзюк, отець Чорний,отець Іван Проскурницький.

На той час грекокатоликів було 1382, латинокатоликів – 632, жидів – 22. І українці, і поляки, і євреї мали свої звичаї, порядки, свята.

Досі добрим словом люди згадують священика Івана Проскурницького. Жорстоко  вбили отця  за сина, який був у лавах УПА, за слово правди, яке священик сіяв у душах парафіян. Відіслали його далеко в табори, в Сибір, та Господь Бог допоміг повернутись у село.

Після того, як вивезли отця Проскурницького в Сибір Служба Божа у церкві відправлялась завжди. Отця привозили з інших сіл. І так було до 1960 р. З того часу вже надали священика на парафію. Правда, вони мінялися часто.

У 1980-1981р.р. проведено реставрацію настінних розписів у церкві. Був збережений первинний розпис. Потім була виконана позолота Царських Воріт та іконостасу.