- •1.Предмет теорії держави і права, поняття і загальна характеристика. Загальні та спеціальні методи у вивченні держави і права.
- •2. Сучасні проблеми розвитку предмету теорії держави і права. Функції теорії держави і права.
- •3.Сутність держави. Визначення поняття держави.
- •4.Основні ознаки держави: територіальність, суверенітет, публічна влада.
- •5.Суверенітет держави та його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •6.Типологія держав. Загальна характеристика формаційного підходу до типології держави.
- •7.Наукові концепції сучасної держави.
- •8.Поняття та структура форми держави.
- •9.Механізм держави та державної влади: поняття та структура.
- •10.Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади та держави.
- •11.Поняття державного апарату (орган держави, інститут держави).
- •12.Єдність та розподіл державної влади, загальна характеристика основних гілок влади.
- •13.Понятт, сутність та об'ктивний характер функцій держави.Внутрішні та зовнішні функції держави.
- •14.Форми і методи реалізації функцій держави.
- •15.Поняття політичної системи суспільства.Місце та роль держави у політичній системі суспільства.
- •16.Типологія політичних систем.
- •17. Громадянське суспільство, політична сисема, держава:взаємозв'язок та взаємодія.
- •18.Поняття,становлення та розвиток ідеї правової держави.Принципи правової держави
- •19Пит.Основні передумови формування та функціонування правової держави.
- •20Пит. Функції української держави
- •21Пит. Теорія держави та права як суспільна наука та навчальна дисципліна.
- •22Пит. Методологія теорії держави та права.
- •23Пит. Функції науки теорії держави та права, її місце і роль в системі юридичних наук.
- •24Пит. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні.
- •25. Причини та закономірності виникнення держави
- •26. Основні теорії походження держави
- •27. Сутність та соціальне призначення держави. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної влади.
- •28. Співвідношення держави та особистості. Відносини особи і держави будуються на встановленні такого балансу, при якому:
- •29. Характеристика історичних типів держави з точки зору формаційного підходу
- •30. Цивільний підхід до держави: поняття, загальна характеристика.
- •31.Особивості держав в рамках перехідного періоду.
- •32.Основні сучасні концепції держави: види та їх загальна характеристика
- •33.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •34.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства. Політичні партії в політичній системі суспільства.
- •36.Правові форми взаємовідносин держави і громадського об*єднання.
- •39. Система “стримувань і противаг” органів законодавчої, винонавчої, судової влади.
- •40. Форма держави: поняття та класифікація.
- •42. Форма державного (територіального) устрою.
- •43. Державний режим: поняття та види.
- •45. Політичне відчуження та форми його подолання у громадянському суспільстві.
- •46. Держава і народ в громадянському суспільстві.
- •47. Народовладдя: поняття, ознаки. Організація та основні елементи народовладдя.
- •48.Поняття, ознаки, принципи і функції демократії. Форми та інститути демократії. Демократія і самоврядування.
- •49). Основні теорії демократії. Ознаки демократичної держави.
- •50.Історичний аспект формування правової і соціальної держави.
- •51. Східний шлях виникнення держави
- •52.Західний шлях виникнення держави.
- •53.Поняття Об’єктивного юридичного права, його властивості, соціальна сутність і призначення. Національне та міжнародне об’єктивне юридичне право.
4.Основні ознаки держави: територіальність, суверенітет, публічна влада.
Держава — єдина політична організація, яка:
територіальність
охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство — юридичний зв'язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває: а) обов'язок підкорятися державно-владним велінням; б) право на заступництво і захист держави;
суверенітет
Суверенітет держави — політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.
Відрізняють дві сторони державного суверенітету:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) -- відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території — одноособовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах — можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;
6) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн.Держава має суверенні права:право війни і миру;право видавати закони;право формувати державні органи;право визначати свою атрибутику (символіку та ін.);право встановлювати податки;право призначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;
право вступати до міждержавних союзів та ін.
Проте держава не має права робити все, що вважає за необхідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право.
Публычна влада – вольові (керівництва – підпорядкування) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення й здійснення загальної загальної для даного соціального колективу врлі (інтересу). Різновидами соціальної (публічноЇ) влади є політична, державна, економічна, духовна, релігійна та ін. Особливим різновидом є державна влада.