
- •1.Предмет теорії держави і права, поняття і загальна характеристика. Загальні та спеціальні методи у вивченні держави і права.
- •2. Сучасні проблеми розвитку предмету теорії держави і права. Функції теорії держави і права.
- •3.Сутність держави. Визначення поняття держави.
- •4.Основні ознаки держави: територіальність, суверенітет, публічна влада.
- •5.Суверенітет держави та його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •6.Типологія держав. Загальна характеристика формаційного підходу до типології держави.
- •7.Наукові концепції сучасної держави.
- •8.Поняття та структура форми держави.
- •9.Механізм держави та державної влади: поняття та структура.
- •10.Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади та держави.
- •11.Поняття державного апарату (орган держави, інститут держави).
- •12.Єдність та розподіл державної влади, загальна характеристика основних гілок влади.
- •13.Понятт, сутність та об'ктивний характер функцій держави.Внутрішні та зовнішні функції держави.
- •14.Форми і методи реалізації функцій держави.
- •15.Поняття політичної системи суспільства.Місце та роль держави у політичній системі суспільства.
- •16.Типологія політичних систем.
- •17. Громадянське суспільство, політична сисема, держава:взаємозв'язок та взаємодія.
- •18.Поняття,становлення та розвиток ідеї правової держави.Принципи правової держави
- •19Пит.Основні передумови формування та функціонування правової держави.
- •20Пит. Функції української держави
- •21Пит. Теорія держави та права як суспільна наука та навчальна дисципліна.
- •22Пит. Методологія теорії держави та права.
- •23Пит. Функції науки теорії держави та права, її місце і роль в системі юридичних наук.
- •24Пит. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні.
- •25. Причини та закономірності виникнення держави
- •26. Основні теорії походження держави
- •27. Сутність та соціальне призначення держави. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної влади.
- •28. Співвідношення держави та особистості. Відносини особи і держави будуються на встановленні такого балансу, при якому:
- •29. Характеристика історичних типів держави з точки зору формаційного підходу
- •30. Цивільний підхід до держави: поняття, загальна характеристика.
- •31.Особивості держав в рамках перехідного періоду.
- •32.Основні сучасні концепції держави: види та їх загальна характеристика
- •33.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •34.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства. Політичні партії в політичній системі суспільства.
- •36.Правові форми взаємовідносин держави і громадського об*єднання.
- •39. Система “стримувань і противаг” органів законодавчої, винонавчої, судової влади.
- •40. Форма держави: поняття та класифікація.
- •42. Форма державного (територіального) устрою.
- •43. Державний режим: поняття та види.
- •45. Політичне відчуження та форми його подолання у громадянському суспільстві.
- •46. Держава і народ в громадянському суспільстві.
- •47. Народовладдя: поняття, ознаки. Організація та основні елементи народовладдя.
- •48.Поняття, ознаки, принципи і функції демократії. Форми та інститути демократії. Демократія і самоврядування.
- •49). Основні теорії демократії. Ознаки демократичної держави.
- •50.Історичний аспект формування правової і соціальної держави.
- •51. Східний шлях виникнення держави
- •52.Західний шлях виникнення держави.
- •53.Поняття Об’єктивного юридичного права, його властивості, соціальна сутність і призначення. Національне та міжнародне об’єктивне юридичне право.
50.Історичний аспект формування правової і соціальної держави.
Поняття «соціальна держава» з’явилося у ХХст., тоді як поняття «правова держава» виникло раніш (у 19ст), хоч джерела як правової держави, так і соціальної держави варто шукати у далекій давнині. Уже відомі мислителі античності ( Платон, Арістотель ) зверталися до пошуків принципів, форм і конструкцій погодженої взаємодії влади і права.
Античними авторами було вироблено ряд положень про правову державу: про владу закону як поєднання сили і права ( Арістотель ), про відмінності правильних і неправильних форм правління ( Сократ, Платон ), про відмінності природного і позитивного права та їх співвідношення (Арістотель, Демокріт ), про рівність людей за природним правом (римські юристи, стоїки); про право як вираження справедливості, що регулює норми спілкування (цицерон), про державу як правове обєднання людей ( Цицерон), про сфери приватного і публічного права, про юридичну особу ( римські юристи).
Протягом історії сенс і зміст ідеї про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно розрізнялися. У той час як в одних ідея такої держави пов'язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужої праці і привілейованим становищем у суспільстві певних класів і шарів, інші розуміли її зовсім по-іншому.
Філософську основу сучасної концепції правової держави заклав німецький філософ І. Кант, у вченні якого центральне місце займає людина як член суспільства і як особистість. Хоч словосполучення «правова держава» у його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підпорядкуванні його правовим законам.
Уперше термін «правова держава» вжив К Т. Велькер (1813), І. X. Фрайхер фон Аретин (1824). Узагальнене поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р Моля, що ввів його в загальний державно-правовий і політичний вжиток У 1829 році він дав визначення правової держави як конституційної держави, що мас грунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.
Отже, історично правова держава — це конституційна держава. Вона виникає як реакція на абсолютну монархію, як вимога обмеження діяльності центральних виконавчих органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими представницькими органами
Ідея правової держави охопила країни Західної Європи, Північної Америки, розвиваючись і збагачуючись протягом десятиліть. Домінуючою стає ідея про те, що в правовій державі відносини між людьми і державою регулюються нормами, які встановлюють порядок і виключають безвладдя і застосування насильства.
Правова держава — тип держави розвинутого громадянського суспільства, у якому організація і діяльність влади засновані на принципі верховенства права, визнанні і забезпеченні прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави й особи, дотриманні реальне то поділу влади з їх ефективною взаємодією і взаємним контролел Правова держава грунтується на конституційному режимі і потребу несуперечливої правової системи.
Крім звичайних ознак, які характерні для будь-якої держави, правова держава передбачае дію таких принципів та інших умов:
Верховенство права - основоположний принцип правової держави, шо включає умови:
пріоритет прав людини; відповідність закону праву (панування правових законів); правова визначеність та ін.
Громадянське суспільство, що сформувалося, — суспільство з високорозвиненою системою взаємодії вільних і рівноправних громадян та їх об'єднань: реальне забезпечення здійснення принципу рівних можливостей людей вільно і безпечно розпоряджатися своїми силами, здібностями, майном, керуючись діючим правом і власною правосвідомістю; утвердження прав народу і його суверенітету як єдиного джерела і носія державної влади.
Взаємна відповідальність особи і держави - визнання правової рівності сторін у конкретних правовідносинах: з одного боку, відповідальність особи як об’єкта влади, з іншого - відповідальність держави як суб'єкта влади.Поділ державної влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами.Принцип конституційності.Принцип законності
Висока управлінсько-правова культура державного апарату, ефективна професійна робота системи правоохоронних і контрольно-наглядових органів.Розвинута правосвідомість і правова культура суспільства, соціальних груп, громадян. Знання права і вміння його реалізовувати.Історія ідеї про соціальну державу.Термін «соціальна держава» виник до Другої світової війни в працях АдПренса, Г Ф Шершеневича Майже одночасно з ними О Гірке (1841 — 1921) ввів у науковий обіг термін «соціальне право» Поняття «соціальна держава» сформульовано в 1929 році німецьким державознавцем X. Хеллером, після чого воно поширилося в Європі, У США ідея соціальної держави була сприйнята пізніше, ніж у країнах Європи, оскільки тип свідомості американського суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму, а не на колективну свідомість.
Після Другої світової війни ідея соціальної держави набула особливого значення, де слово «соціальна» несе велике людське навантаження. Воно підкреслює, що держава здійснює одну зі своїх основних функцій — соціальну, бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, особливо тих, хто має потребу в соціальному захисті; регулює економіку з обов'язковим урахуванням екологічних вимог; забезпечує захист економічних і соціальних прав людини.
Соціальною стали вважати державу, яка не лише розробляє програми допомоги матеріально незабезпеченим громадянам, але і, перш за все, бере на себе відповідальність за підтримку стабільного економічного становиша громадян, збереження в суспільстві соціального миру Ідея соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної Європи (ФРН, Іспанія та ін.).
Зближення правової держави і соціальної - найбільш сприятливий результат для громадянського суспільства, оптимальний варіант його розвитку без класово ворожих конфліктів і соціальних потрясінь Соціальна і правова держави сполучні між собою доти, поки функціонування державної влади буде обмежуватися, врівноважуватися, контролюватися і поширюватися в межах додержання основних прав людини І, навпаки, соціальна держава буде в суперечності з правовою державою завжди, якщо «людський добробут», «соціальна безпека», «соціальна справедливість» стануть вважатися більш високими цінностями, ніж верховенство права Розвиток держави як соціальної можливо на такому фундаменті як правова держава, шо розвивається разом з формуванням громадянського суспільства і є чинником удосконалення цього суспільства, забезпечує його безпеку
Англійські вчені (Н. Фурніс, Т Тілтон та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави:
«позитивна держава» (США), у якій найменший ступінь втручання держави в економіку і соціальне забезпечення орієнтовано на додержання індивідуалізму і захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю);
«держава соціальної безпеки» (Великобританія), у якій забезпечується гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості);
«держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя і встановлюється максимальний рівень доходів,зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечення «рівності, кооперації і солідарності»).