47. Народовладдя: поняття, ознаки. Організація та основні елементи народовладдя.

Демократичність Української держави і суспільства виявляється насамперед у народовладді. Під народовладдям розуміється широка й активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення найсприятливіших умов для надання всієї повноти влади народу.    У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох формах: а) прямої (безпосередньої) демократії, коли народ виражає свою волю у визначених Конституцією і законами процесуальних формах; б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.    До інститутів прямої (безпосередньої) демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, належать: вибори депутатів, референдуми, відкликання депутатів, загальні збори громадян і трудових колективів, обговорення нормативних актів, звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням, накази виборців.    Така форма безпосереднього народовладдя забезпечує участь усіх громадян держави в здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення при прийнятті загальнодержавних рішень.    У здійсненні народовладдя значну роль також відіграє представницька демократія. Її сутність полягає в тому, що важливі обов’язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Представницька демократія — спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади або місцевого самоврядування. В Україні — це Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради.

48.Поняття, ознаки, принципи і функції демократії. Форми та інститути демократії. Демократія і самоврядування.

Демократія – політична організація влади народу, при якій забезпечується рівна участь громадян в управлінні державою і суспільними справами, виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб’єктів політичної системи суспільства, реалізація, охорона і захист прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.

До ідеї демократії зверталися Б. Спиноза, Ж-Ж. Руссо, І.Франко, О.Сахаров. та ін. Демократія: 1) форма держави; 2) політичний режим; 3) принцип організації і діяльності державних органів і гром. Організацій.

Ознаки демократії: 1) визнання народу вищим (єдиним) джерелом влади; 2) формування основних державних органів шляхом вільних і справедливих виборів; 3) єдність та розподіл держ влади; 4) наявність механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина, їх пріоритет над правами держави; 5) рівність усіх перед законом і судом; 6) верховенство права та верховенство правового закону; 7)повага до прав меншості, визнання свободи їх волевиявлення; 8) підкорення меншості інтересам більшості.

Функції демократії – основні напрямки її впливу на суспільні відносини, метою яких є підвищення соціально-політичної активності громадян у керуванні суспільством і державою. Загальні функції: Організаційно-політична, регулятивно-компромісна, суспільно-стимулююча, установча, контрольна, охоронна.

Принципи демократії- незаперечні вихідні вимоги, які пред’являються до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб’єктів демократії. Принципи: політична свобода, рівноправність громадян, виборність органів держави й постійний контакт із ними населення, поділ влади, прийняття рішень із волі більшості при обов’язковому дотриманні прав меншості, плюралізм.

Функції демократії реалізуються через її форми й інститути. Форма демократії – це її зовнішнє вираження. Інститути демократіїї - це легітимні й легалізовані елементи політичної системи суспільства, що безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії.

Форми демократії: форма забезпечення( реалізації, охорони, захисту ) прав, свобод і обов’язків людини і громадянина; форма реалізації демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, децентралізації влади; форма участі народу в управлінні державними і суспільними справами ( народовладдя): а) пряма(безпосередня); б) непряма – представницька(виборна) влада здійсн через представників народу у виборн орг.

За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади й управління розрізняють інститути демократії: структурні, функціональні, структурно-функціональні, процедурно-регламентаційні. За юридичною значущістю прийнятих рішень розрізняють інститути демократії: імперативні, консультативні.