33.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.

Визначальне місце в політичній організації суспільства займає держава як форма організації суспільного життя. Без держави немає політичної організації і політичної системи суспільства в цілому. Держава і влада її - та вісь, на якій виникає, тримається і функціонує політична система суспільства. Навколо держави формуються інші організаційні структури. Поза зв'язком з державною вони не мають політичних властивостей. А тому держава є фундаментальною, базовою організаційною структурою в політичній організації суспільства і в усіх його політичній системі.

Місце держави як визначального елемента політичної організації суспільства визначається призначенням її в суспільстві. Вона виступає як:*політична організація громадського суспільства;*носій влади в суспільстві;*представник усього населення на даній географічній території;*форма політичного планування, що виражається у прийнятті владних рішень, які стосуються всього суспільства і обов'язкові для виконання всім населенням;*джерело всього політичного в суспільстві, його стержневий елемент;*виразник загального інтересу;*інструмент реалізації загальної волі в суспільстві;*творець загальних цілей в суспільстві;*основний стабілізатор суспільного життя;*головний суб'єкт політичного суверенітету.Отже, на відміну від інших інститутів і організацій політичної системи, державі притаманні такі ознаки: особлива група людей, яка зайнята управлінням усього суспільства, охороною його економічних та соціальних структур; примусова монополія влади, що поширюється на всіх жителів держави; особливе право видавати обов'язкові для всіх закони й розпорядження; державно-організаційна територія, захист якої здійснюють інститути влади, особливо армія; право реалізувати зовнішню політику у всіх сферах міжнародних відносин; монопольне право встановлювати обов'язкові для всіх податки і формувати державний бюджет.

Відповідно до свого призначення держава виконує як внутрішні та зовнішні функції. Внутрішніми прийнято вважати: організаційно-управлінську, економічну, соціальну, національно-інтегративну, демографічну, культурно-виховну, правоохоронну, економічну. До основних зовнішніх функцій держави слід віднести дипломатичну та оборонну.

Такий поділ функцій держави досить умовний. Практично будь-яка функція несе реальне внутрішнє й зовнішнє політичне навантаження.

Слід зазначити, що всі функції держави диктуються двома видами інтересів - інтересами економічно панівних класів. що мають реальну владу, та решти соціальних груп, усього народу. Ці загальні інтереси зумовлені самим фактом існування держави як цілісного організму, нормальне функціонування якого неможливе без вирішення спільних для нього проблем.

На сучасному етапі загально цивілізаційною тенденцією є поступове перетворення держави на орган вияву потреб та інтересів суспільства в цілому, не виключаючи пріоритетів економічно пануючих соціальних груп.

34.Принципи функціонування та розвитку політичної системи суспільства. Політичні партії в політичній системі суспільства.

Принципами функціонування і розвитку політичної системи є:

 забезпечення і захист основних прав людини і, в першу чергу, політичних;

 забезпечення і захист прав кожної нації, зокрема права народу на самовизначення;

 забезпечення і захист прав усіх легалізованих громадських об'єднань, зокрема політичних партій;

 забезпечення засад демократії та самоврядування народу.

Політична партія — це добровільне об'єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства.

Види політичних партій:1)  за соціальною спрямованістю програми і діяльності — соціально-демократичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно-демократичні, ліберально-демократичні, релігійно (хри-стиянсько)-демократичні, комуністичні, націоналістичні тощо;2)  за соціальною базою — партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, народності, інтереси прихильників певної релігії чи іншого позакласового і наднаціонального світогляду, інтереси іншої соціальної групи;

3)  за методом здійснення своєї програми — революційні, реформаторські;4) за представництвом у вищих органах влади — правлячі, опозиційні.Функції партій:— представницька — виявлення, відображення й обгрунтування інтересів певної частини суспільства;— програмна — розробка відповідно до цих інтересів політич-ї програми суспільного розвитку;— ідеологічна — формування, розвиток і впровадження у сус-Іільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку;— владно-конкурентна — участь у змаганні (боротьбі) за державну владу, за її утримання;— владно-практична — реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини суспільства;— владно-кадрова — підготовка, добір, висування кадрів для державного аппарату

.35.Держава і громадські організації

Поряд з політичними партіями виділяють політичні, національні рухи як елементи політичної системи. На відміну від політичних партій, для них, як правило, характерна відсутність жорсткої централізованої організації, відсутність фіксованого членства, програму і доктрину замінює мета чи система політичних цілей.

Як уже зазначалося, до політичних організацій належать також різні громадські об'єднання. Діяльність останніх повинна бути гласною, а інформація про їх установчі документи та програми — загальнодоступною. Забороняється створення і діяльність громадських об'єднань, цілі чи дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного устрою і порушення цілісності України, підрив безпеки держави, створення військових формувань, розпалювання соціальної, расової, національної ворожнечі.

Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом. Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, підтримує їх діяльність, законодавчо регулює надання їм податкових та інших пільг і переваг. Державна підтримка може виражатися у вигляді: цільового фінансування окремих суспільно корисних програм громадських об'єднань за їх заявками (державні гарантії); укладання будь-яких видів договорів, у тому числі на виконання робіт і надання послуг; соціального захисту щодо виконання різних державних програм необмеженому колу громадських об'єднань на конкурсній основі. Питання, що торкаються інтересів громадських об'єднань, у передбачених законом випадках вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних об'єднань чи за погодженням з ними.

В Україні громадські організації беруть участь в реалізації політики держави. Вони делегують своїх представників до складу низки державних органів. Багато питань життя суспільства, його політичної системи вирішуються органами держави з врахуванням думки цих організацій чи разом з ними.

До не суто політичних організацій належать такі, які виникають і розвиваються в силу економічних та інших причин. Це — профспілкові, кооперативні й інші організації, які свою діяльність здійснюють у виробничій, соціально-побутовій, культурній та інших сферах життя суспільства, причому вони не закріплюють у своїх статутах завдань активного політичного впливу на державну владу.

Окрему групу складають організації, які виникають і функціонують на основі індивідуальних схильностей та інтересів людей (товариство філателістів, нумізматів тощо). Політичний відтінок вони набувають лише як об'єкти впливу державних й інших політичних органів та організацій, але не як суб'єкти—носії політичної влади і відповідних відносин.

На підставі викладеного вище можна зробити наступні висновки:

1. Політична система суспільства — це сукупність взаємопов'язаних, громадських і інших організацій, покликаних розвивати організаційну самостійність і політичну активність особистостей у процесі реалізації ними політичної влади.

2. Взаємовідносини держави і громадських організацій свідчать, наскільки спільними є їх кінцеві цілі та завдання, єдині принципи побудови і функціонування.

3. Громадські організації не є «філіями» держави. Це — самостійні ланки політичної системи, що мають свої функції та соціальне призначення.