30. Цивільний підхід до держави: поняття, загальна характеристика.

Цивільний підхід застосовує поняття "цивілізація" (від лат. civilis) - тип культури як основу типології держав. Під "цивілізацією" розуміють відносно замкнуте і локальне становище суспільства, що характеризується спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак.

Прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на первинні і вторинні.

Первинні цивілізації (Давній Єгипет, Персія, Шумер, Вавилон, Бірма та ін.) характеризуються командно-адміністративною організацією державної влади. Держава (влада), перебуваючи в поєднанні з культурно-релігійним комплексом, забезпечує як політичний, так і соціально-економічний розвиток суспільства, а не визначається ними. З первинних цивілізацій збереглися тільки ті, котрі змогли послідовно розвинути духовно-культурні засади в усіх видах діяльності людини (єгипетська, китайська, мексиканська, західна, православна, арабська та ін.).

Вторинні цивілізації (держави Західної Європи, Східної Європи, Північної Америки та ін.) характеризуються правовою організацією державної влади. Європейська цивілізація з найдавніших часів тяжіє до ринково-власницького укладу, громадянського суспільства і правової організації. Держави Північної Америки сприйняли і розвинули цю спрямованість європейських держав.

Переваги цивілізаційного підходу: 1) розкриває сутність будь-якої історичної епохи через людину; 2) розглядає державу як найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства, спрямованого на обмеження і виключення насильства стосовно особи; 3) затверджує залежність типів держав від розмаїтості національних культур, світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації. Недоліки цивілізаційного підходу: 1) недооцінює економічний чинник, відводить йому другорядне місце в розвитку цивілізацій; 2) ігнорує вплив соціальної диференціації суспільства, класових суперечностей на цивілізаційні процеси; 3) зводить в абсолют культурний елемент суспільства.

Сучасна концепція цивілізації виявляється значно ширшою і багатшою за формаційного підходу. Вона дає змогу пізнавати минуле через усі форми діяльності людини - економіко-трудову, соціально-політичну, культурно-духовну й інші - в усьому розмаїтті суспільних зв'язків. Вона актуальна тому, що в центр вивчення минулого і сьогодення ставить людину як творчу і конкретну особистість, а не як класово-знеособлений індивідуум; розрізняє не тільки протистояння класів і соціальних груп, а й ураховує сферу їх взаємодії на ґрунті загальнолюдських цінностей. Проте на основі цивілізаційного підходу ще не побудована чітка типологія держав.

31.Особивості держав в рамках перехідного періоду.

Перехідні стани держави не є чимось незвичайним, а тим більше винятковим для якогось регіону або ж окремо взятої країни станом. Це явище - загальне для всіх держав, об'єктивно існуюче у всіх країнах і регіонах світу. Воно має місце протягом всієї історії розвитку держави. Конкретне ж вираз перехідний стан державно-правової системи знаходить в період розвитку держави і права між двома різними типами держави. Вони були і залишаються державно-правовими системами, що знаходяться «на переході» від однієї держави і права до іншого: від рабовласницького до феодального, від феодального до капіталістичного, від капіталістичного до соціалістичного і, навпаки, від соціалістичного (або псевдосоціалістичного) до буржуазного, капіталістичного . Безсумнівно, держава і право перехідного типу володіють всіма тими ж ознаками і рисами, які властиві будь-якій державі і праву. Однак, на відміну від держав і правових систем «класичних» типів (рабовласницький, феодальний і т.п.), вони мають також і свої особливості. Серед них можна назвати наступні. Перше. Всі держави перехідних типів виникають, за загальним правилом, в результаті різних соціальних потрясінь у вигляді революцій, війн, невдалих радикальних реформ.В якості конкретних прикладів, що підтверджують дану тезу, можна послатися на революцію XVII в. в Англії (1640-1649), що поклала початок становленню першої буржуазної держави і права в Європі. Друге. Перехідний стан держави, права і самого суспільства містить у собі кілька можливих варіантів подальшої еволюції соціальної і державно-правової матерії, альтернативу розвитку держави, права і суспільства з того чи іншого шляху. Наявність реальної альтернативи в перехідний період, можливість справжнього вибору шляху розвитку держави і права визначається багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. Серед них: економічні можливості держави і суспільства, співвідношення протиборчих сил, інтелектуальні можливості новоявлених вождів і політичних лідерів,, характер ідеологічних установок можновладців й опозиції, здатність їх до компромісів, а також до сумісної виробленню концепції розвитку перехідних держав. Третє. Перехідний стан держави, права та самого суспільства, на базі якого вони виникають і розвиваються, неминуче пов'язане з різкою зміною характеру і масштабів традиційних економічних зв'язків, тимчасовим розладом економіки, ослабленням матеріальної основи держави і правової системи, різким падінням рівня життя значної частини населення. Четверте. Для перехідного типу держави і права властиво тимчасове ослаблення їх соціальних і політичних засад в силу відбувається в країні переоцінки соціально-політичних цінностей серед значної частини населення, неминучих при цьому її коливань між старою і новою державною владою та політичною елітою, в силу виникаючого нерідко при цьому соціальної напруги, громадського сум'яття і хаосу. П'яте. Перехідний тип держави і права крім названих особливостей відрізняється, як правило, домінуванням у системі поділу державної влади виконавчо-розпорядчої влади.Обумовлюється це як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Серед об'єктивних факторів виділяються насамперед природа і характер виконавчої влади, а саме, її мобільність, оперативність, дієвість, здатність до швидкої концентрації та ефективного використання матеріальних, духовних, фінансових та інших коштів.У числі суб'єктивних факторів важливе значення мають економічні, політичні та інші інтереси окремих груп людей або конкретних осіб, що надають вирішальний вплив на виконавчу владу, а також професійні та особисті якості людей - безпосередніх носіїв виконавчої влади. Шосте. Поряд із зазначеними ознаками і рисами держава перехідного типу відрізняються й іншими особливостями. Серед них: підвищення ролі та значення суб'єктивного фактора в розвитку держави у перехідний період; органічне поєднання в державно-правовому механізмі перехідного періоду елементів старого і нового; періодична зміна в процесі розвитку суспільства в перехідний період державних форм і режимів та ін.