Семінар № 4.5. Судові рішення

(2 години)

1. Поняття та види судових рішень у цивільних справах.

2. Поняття, суть, види та порядок ухвалення рішення суду у цивільних справах. Законність та обґрунтованість рішення суду.

3. Вимоги, яким повинно відповідати рішення суду першої інстанції у цивільній справі. Структура та зміст рішення суду.

4. Виправлення недоліків рішення судом першої інстанції, який його ухвалив (виправлення описок та арифметичних помилок у рішенні суду; ухвалення додаткового рішення суду; роз'яснення рішення суду).

5. Умови та порядок набрання рішенням суду законної сили. Основні властивості рішення суду,

що набрало законної сили.

6. Визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання. Поняття та підстави негайного виконання рішення суду.

7. Ухвали суду першої інстанції у цивільних справах: поняття, види, зміст, порядок постановления. Окремі ухвали суду.

8. Поняття, режими та порядок доступу до судових рішень у цивільних справах. Процедура формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Законодавство:

1. Конституція України, 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – с. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України, 18 берез. 2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 40 – 41. – с. 135.

3. Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України – 1999. – № 24. – ст. 207.

4. Закон України “Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 р., зі змінами внесеними Законом України № 521–V від 22.12.2006 р. // Відомості Верховної Ради України –1998. – № 36. – ст. 243.

5. Закон України “Про доступ до судових рішень” № 22\98–ВР від 22.12.1999 р. // www.rada.gov.ua.

6. Наказ Міністерства юстиції України № 74\5 від 15.12.1999 р. “Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій” зі змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 1332/5 від 24.07.2009 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51 – C. 102.

7. Наказ Міністерства юстиції України № 38\5 від 17.05.2004 р. “Про затвердження порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого”, зі змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 223\5 від 07.02.2009 р. // Офіційний вісник України – 2004. – № 20. – С. 76.

8. Наказ Міністерства юстиції України № 2274\5 від 25.12.2008 р. “Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби” // www.rada.gov.ua.

Судова практика:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 р. № 11, зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного суду України від 25.05.1998 р. № 15 // www.rada.gov.ua

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” // www.rada.gov.ua

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії та бездільність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та учасників виконавчого провадження” // www.rada.gov.ua

4. Лист Верховного суду України “Про порядок виконання судових рішень” № 1–4\378 від 27.06.2003 р. // www.rada.gov.ua

Література:

1. Авдюков М.Г. Судебное решение. – М.: Госюриздат, 1959.

2. Алиев Т.Т., Громов Н.А. Презумпция истинности судебного решения в гражданском процессе // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 110–115.

3. Андронов И.В. О сроках вступления в законную силу судебных решений // 3бірн. тез наук. робіт учасн. І Всеукр. цивілістичн. наук. конф. студентів та аспірантів / упор. В.В. Денисюк, О.Є. Степановський, А.Р. Чанишева, М.В. Матійко // Одеська націон. юрид. академія. – Одеса: Фенікс, 2006. – С. 171–173.

4. Андронов І.В. Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили // Правове життя сучасної України: Тези доповідей ІХ звітн. наук конф. проф.–виклад. і аспірант. складу / відп. ред. д–р юрид. наук, проф. Ю.М. Оборотов // Одеська націон юрид. академія – Одеса: Фенікс, 2006. – С. 180–182.

5. Андронов І.В. Межі законної сили рішення суду // Юридичний вісник. – 2007. – № 2. – С. 35–39.

6. Андронов І.В. Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили // Актуальні проблеми держави і права: 3бірн. наук. праць – Вип. 29 А437 / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін., відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса.: Юрид. літ., 2006. – С. 322–327.

7. Андронов І.В. Джерела рішення суду // Митна справа. – 2006. – № 6 (48). – С. 47–52.

8. Андронов І.В. Питання класифікації рішень суду в цивільному процесі України // Університет. наук. записки. – 2006. – № 3–4 (19–20). – С. 204–207.

9. Бахолдина М. Проблемы исполнения решений суда // Юридическая практика. – 2007. – № 480 (10).

10. Богдан Й.Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і платежів // Радянське право. – 1982. – № 10.

11. Власов А. Проблемы исполнения решений // Юридическая практика. – 2008. – № 527 (5).

12. Воронков Г.В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском процессе: Учеб. пособ. – Саратов, 1967.

13. Гончар И. Исполнять решения по плану // Юридическая практика. – 2006. – № 445 (27).

14. Гошовський В. Болезненный вопрос судопроизводства // Юридическая практика. –2008. – № 565 (43).

15. Гурвич М.А. Судебное решение: теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 178 с.

16. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове рішення. – К., 1971. – 98 с.

17. Законодавство про виконавче провадження: Науково_практичний коментар / Уклад.: І.І. Ємельянова, А.І. Нижник, Л.М. Павлова та ін. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 472 с.

18. Захарова О.С., Пронська Г.В. Проблеми виконання судових рішень у контексті реформування цивільного процесуального законодавства // Адвокат. – 2004. – № 4 (43). – С. 3–6.

19. Зейдер Н.Б. Судебное решение по гражданскому делу. – М.: Юрид. лит., 1966.

20. Каращук Е. Как надо исполнять судебные решения // Юридическая практика. – 2006. – № 427 (10).

21. Кузь А. “Рестайлинг” принудительного исполнения // Юридическая практика. – 2009. – № 606 (31).

22. Кузь О.Р. Судовий контроль за виконавчим провадженням // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. – № 3. – С. 24–31.

23. Маляренко В.Т. Обов’язковість рішень суду як одна з основних конституційних засад судочинства // Вісник Верховного суду України. – 1999. – № 3. – С. 40–45.

24. О компетенции суда при изменение способа и порядка исполнения судебного решения // Юридическая практика. – № 556 (34).

25. Пушкар Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. – Львов: Вища шк., 1978. – 188 с.

26. Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам. – Саратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1987. – 190 с.

27. Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судових рішень в цивільному судочинстві: сучасні наукові погляди // Право України. – 2001. – № 3. – С. 57–60.

28. Чаплян С. О софистике в исполнении решений // Юридическая практика. – 2009. –№ 590 (15).

29. Чуйков Ю.Н. Частное определение в гражданском судопроизводстве. – М., 1974.

30. Шиманович О. До питання про законну силу ухвал суду першої інстанції у цивільному процесі України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 112–116.

31. Шиманович О.М. Судові постанови у цивільному процесі України (на матеріалі рішень і ухвал суду першої інстанції): Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.03 – К.: Київський націон. ун–т ім. Тараса Шевченка, 2005. – 20 с.

32. Штефан М.Й. Теоретичні основи провадження по виконанню судових рішень // Вісн. Хмельн. ін–ту регіонального управління та права. – 2000. – № 3. – С. 4–12.

33. Штефан М.Й., Омельчинко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навч. посібн. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.

34. Щербак С.В. Примусове виконання рішень у цивільному судочинстві // Вісн. Хмельн. ін–ту регіонального управління та права. – 2000. – № 3. – С. 64–67.

Задачі:

1. Вкажіть у яких випадках суд виносить рішення, а у яких ухвалу:

– про збільшення у зв’язку із індексацією платежів з відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю;

– про анулювання заборгованості за аліментними платежами у зв’язку з досягненням стягувачем повноліття;

– про зняття арешту з майна за заявою боржника;

– за заявою одного з подружжя про зміну домовленості про сплату аліментів;

– про неможливість розглянути цивільну справу до винесення вироку.

2. Яким вимогам не відповідають вказані рішення:

– суд задовольнивши позов про стягнення аліментів на утримання дитини, не встановив коли був розірваний шлюб і залишив без уваги зустрічний позов відповідача;

– за позовом підприємства до працівника про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, що самовільно використовувався водієм;

– підприємство частково не виконало прийняте на себе зобов’язання щодо перенесення житлового будинку, який підлягає зносу на іншу ділянку. На іншій ділянці зібраний дім має такі недоліки: протікає дах, ділянка не огороджена і не оброблена. За позовом власника будинку суд зобов’язав відповідача привести домоволодіння в належний стан чи заплатити позивачу 1,5 мільйона гривень.

3. Чи можна вважати обґрунтованим рішення:

– про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання дитини без з’ясування матеріального стану заявниці;

– якщо після визнання позову відповідачем суд призупинив дослідження інших доказів і виніс рішення про задоволення позову, спираючись тільки на пояснення сторін;

– якщо в мотивувальній частині рішення перелічені всі докази, але без вказівки на їх зміст;

– якщо у справі про встановлення батьківства рішення базується на записі розмови позивача з відповідачем. Причому відповідач заперечував проти прослуховування запису в судовому засіданні;

– якщо за позовом підприємства до працівника про відшкодування матеріальної шкоди рішенням суду розмір стягнення зменшений на основі пояснень відповідача про складне матеріальне становище.

4. Яка з перелічених помилок, допущена в судовому рішенні є опискою:

– в резолютивній частині рішення за позовом Івченко до Петренка про встановлення батьківства суддя зазначив, що батьком є Івченко;

– стягнувши з Можейко Андреаса аліменти, суддя в резолютивній частині рішення назвав відповідача Андрієм;

– замість солідарної відповідальності суд застосував дольову;

– здійснивши розподіл майна в натурі, суд забув вказати його вартість.

Вкажіть строк виправлення описки і строк, протягом якого зберігається можливість такого виправлення.

5. Визначте, яку з перелічених помилок можна вважати арифметичною:

– при підрахунку суми заробітньої плати за дні вимушеного прогулу враховувався дохід працівника за рік;

– визначаючи ціну позову про стягнення аліментів, суддя взяв сукупність платежів за три роки;

– при множенні ціни неякісного меблевого гарнітуру на процент неустойки, суддя замість п’ятизначного числа отримав семизначне і зазначив його у судовому рішенні;

– про розрахунку розміру шкоди, спричиненого працівнику внаслідок виробничої травми, не застосована індексація.

6. В якому із названих випадків можна виносити додаткове рішення:

– розглянувши позов про зміну підстави звільнення, суддя не вказав норму трудового законодавства відповідно до якої змінена підстава;

– в рішенні про стягнення аліментів не вказано, що воно підлягає негайному виконанню;

за заявленими позивачем вимогами про розірвання договору купівлі–продажу, відшкодування вартості кольорового телевізора та моральної шкоди, було досліджено надані докази і з’ясовано фактичні обставини. Однак судом було задоволено вимогу лише про стягнення вартості телевізора, стосовно ж інших вимог в рішенні суду нічого не зазначено.

– розглянувши позов про розподіл жилої площі і зустрічну вимогу про визнання позивача таким, що втратив право на жилу площу, суддя забув зазначити в рішенні про розподіл судових витрат;

– рішенням суду за позивачем визнано право на отримання від приватного підприємства грошової компенсації, але не вказана вся сума, що підлягає стягненню.

7. Чи є підстави для роз’яснення змісту судового рішення в таких випадках:

– в резолютивній частині рішення суд неправильно зазначив найменування будівельної компанії і номер її рахунку в банку;

– в резолютивній частині рішення зазначено: “стягнути з відповідача 2 мільйони гривень для погашення судових витрат”.

8. Задовольнивши позов Борисових до Левчук про визнання договору обміну квартири недійсним, суд в резолютивній частині рішення зазначив: “Визнати за Борисовими право на відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням рішення про переїзд, проведенням експертизи і оплатою послуг адвоката”. В чому полягає недолік рішення? Яким чином він може бути усунутий?

9. Не встигаючи розглядати справи, суд оголошував лише резолютивні частини рішень. За двома справами було відкладено і складання резолютивних частин. В протоколах судових засідань не зазначалось, коли сторони можуть ознайомитись з повним текстом рішення. Рішення складались у строк від 5 до 10 днів. Вкажіть процесуальні помилки суду.

10. Через кілька днів після винесення рішення голова суду виявив, що в резолютивній частині рішення не зазначено про його негайне виконання. Він вніс в рішення доповнення і завірив його своїм підписом. Дайте оцінку діям голови суду. Як необхідно вчинити, якщо винесене рішення підлягає обов’язковому негайному виконанню?

11. Костецька звернулась в суд з позовом про визнання заповіту, складеного її батьком на ім’я Ізмаїлової, недійсним. Вона зазначила, що з батьком відносини у неї були нормальними, а на момент складення заповіту він тяжко хворів і перебував у лікарні.

Перед смертю батька приїхала його двоюрідна сестра Ізмаїлова, яка стала доглядати за ним в лікарні. Бланк з текстом заповіту Ізмаїлова заповнила власноручно, але потім він був виправлений. Заповіт знаходився на руках у Їзмаїлової і був посвідчений працівниками лікарні, які не мали на це права. Підпис батька на заповіті викликає сумнів.

Майно, що складається з житлового будинку, грошового вкладу, легкового автомобіля та іншого майна на суму 1 мільйон гривень, перейшло у власність Ізмаїлової. Суд задовольнив позов Костецької. З матеріалів справи видно, що Костецький знаходився на лікуванні в лікарні, де і помер. Залишений ним заповіт посвідчений лікуючим лікарем, який пояснив в судовому засіданні, що обставини посвідчення заповіту не памятає, але підпис на заповіті належить йому. Він в цей день чергував в лікарні в хірургічному відділенні. В лікарні заповіт не реєструвався, обидва екземпляра знаходились на руках у Ізмаїлової. Відповідно до висновку експертизи в тексті є виправлення, що здійснені іншою особою. Підпис нерозбірливий і не дозволяє стверджувати, що заповіт підписаний померлим. Складіть повний текст рішення.

12. В процесі розгляду справи за позовом недієздатної Мельник до Воронцова про повернення коштів і майна підопічної суд встановив, що лікар–психіатр Воронцов, впливаючи на хворих умовляннями та погрозами, вимагав у них речі і гроші в якості оплати за кваліфіковану медичну допомогу. Про поведінку Воронцова знав головний лікар психіатричної лікарні, але ніяких заходів не вживав. Складіть окрему ухвалу.

Зразки документів

1. Зразок ухвали суду першої інстанції

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2009 року м.Кіровоград

Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі:

головуючого судді Завгороднього Є.В.

секретаря Болокан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кіровоградської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство “Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації”, перша і друга Кіровоградські державні нотаріальні контори про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування та визнання права власності, суд –

ВСТАНОВИВ:

На день слухання обумовленого спору в матеріалах справи наявні письмові данні про повторне вручення судового повідомлення позивачці, що надає право застосування п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, відповідно до цієї процесуальної норми суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин, або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Так, в другому томі на аркушах справи 111, 138 містяться поштові повідомлення, що підтверджують сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи який призначався на 25.12.2008 року та 19.01.2009 року, однак остання повторно в судові засідання не з»явилась без поважних підстав, причини неявки завчасно не повідомила, заяв про розгляд справи без її участі не надала, на підставі чого суд дійшов висновку про неповажність повторної неявки позивачки. Письмове клопотання представника позивачки від 19.01.2009 року про відкладення судового розгляду через неможливість представника позивача прийняти участь в розгляді цієї справи не є перешкодою в розгляді спору по суті, оскільки участь представника позивача при розгляді справ позовного провадження не вимагає обов’язкової участі представника позивача, а відтак клопотання представника позивача про неможливість прийняти участь в цій справі не є перепоною щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Зважаючи на перелічені обставини, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кіровоградської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство “Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації” перша і друга Кіровоградські державні нотаріальні контори, про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування та визнання права власності – залишити без розгляду. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляцію протягом 5 днів та подачі апеляційної скарги в наступні 10 днів.

Суддя __________________

2. Зразок рішення суду першої інстанції

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2009 року

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусар П.І.,

секретаря Краєвої А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розлучення, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до відповідача з позовом про розлучення де зазначив, що подальше спільне життя з позивачем суперечить її інтересам, вони більше п’яти місяців разом не живуть.

В судовому засіданні позивач просила задовольнити свій позов.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відповідно до телефонограми позов визнав.

Суд вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи вважає, що позов задовольнити можливо, зважаючи на те, що сторони наполягають на розлученні, миритися не бажають, довгий час разом не живуть, неявку відповідача в судове засідання суд розцінює як небажання зберегти шлюб.

Керуючись ст. ст. 105, 112 СК України, 11, 14, 57, 60, 208, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розлучення задовольнити.

Шлюб, зареєстрований Хрестищенською сільською радою Красноградського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 – розірвати.

Стягнути зі сторін держмито в дохід держави у розмірі по 10 (десять) грн за отримання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд, шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до апеляційної інстанції в порядку визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя __________________

3. Зразок додаткового рішення суду першої інстанції

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

про розподіл судових витрат

21 травня 2006 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Петрова В.Г.,

секретаря Іванової О.Г.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву П.В.І. про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2006 року частково задоволений позов П.В.І. до П.Л.Ю. про визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку, про реальний поділ будинку і зустрічний позов П.Л.Ю. про визнання права власності на жилий будинок.

П.В.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом не було вирішено питання про судові витрати і просить відшкодувати йому в повному обсязі судовий збір у розмірі 250 грн., оплату судово–технічної експертизи 350 грн. і послуг адвоката – 500 грн.

У судовому засіданні заявник підтримав свою заяву, П.Л.Ю. прохання не визнала, пояснивши, що нею також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 260 грн.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши документи, що підтверджують понесені сторонами судові витрати, вважає за можливе ухвалити додаткове рішення у відповідно до положення п. 4 ст. 220 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджується позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Зі справи вбачається, що позивач поніс витрати в загальній сумі 1100 грн., з них 500 грн. – витрати на правову допомогу. Його позов задоволений частково, визнано право власності на 3\10 частини житлового будинку, в частині 2\10 – відмовлено. Пропорційно до цього йому підлягає присудженню 3\5 частини понесених ним витрат зі сплати судового збору і експертизи, що становить 360 грн.

Витрати на правову допомогу, розмір яких не виходить за граничний розмір, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, за ним визнано право власності на частину будинку і проведений поділ будинку в натурі, у задоволенні вимог відповідачки на весь будинок відмовлено.

Таким чином, на користь позивача підлягає присудженню витрати в загальній сумі 860 гривень.

Зустрічний позов П.Л.Ю. задоволений частково, її неоспорюване позивачем право на половину будинку збільшено до 7\10 частин, тобто на 2\10, в праві на інші 3\10 частини відмовлено. Тому їй підлягає присудженню 2\5 частини витрат зі сплати судового збору, що від суми в 260 грн. становить 104 грн.

Із зарахуванням взаємних вимог підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача на відшкодування судових витрат 756 грн.

Керуючись ст. ст. 84,88,220 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з П.Л.Ю. на користь П.В.І. для відшкодування судових витрат 756 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10–денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя __________________

4. Зразок окремої ухвали суду першої інстанції

ОКРЕМА УХВАЛА

про порушення прокурором кримінальної справи

21 квітня 2006 р. м. Харків

Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі:

судді Гаврильченка І.П.,

серетаря Рибалко А.З,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Д.І.П. до ТОВ фірма «П» про стягнення заборгованості з заробітньої плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 р. Д.І.П. звернувся до суду з зазначеним вище позовом, зазначаючи, що більше року не отримував зарплату, працюючи у відповідача водієм. У зв’язку з цим вимушений був звільнитися за власним бажанням, однак при звільненні розрахунок з ним проведений не був, чим йому були завдані моральні страждання та нервові переживання.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2006 р. позовні вимоги повністю задоволені.

При розгляді цієї цивільної справи судом було встановлено порушення норм чинного трудового законодавства з боку керівництва ТОВ фірма „П”, що призвело до порушення законних прав позивача.

Судом при розгляді справи достовірно встановлено, що ТОВ фірма „П” працює на ринку послуг тривалий час, має солідний статутний фонд, декілька розрахункових рахунків, у тому числі і два валютні рахунки, на яких акумульовані значні кошти, постійно укладає господарські договори, закуповуючи певні товари.

Зазначене вказує на те, що ТОВ фірма ”П” в змозі була безперешкодно розрахуватися з працівником, який звільнився з роботи, у день його звільнення, що є обов’язком роботодавця згідно зі ст. 116 КЗпП України.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач порушував положення ст. 115 КЗпП України, яка зобов’язує виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і більше року не виплачував позивачу зарплату.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що директор фірми умисно не виплачував йому зарплату, не провів розрахунок при звільненні, переслідуючи його за активну роботу в незалежній профспілковій організації.

Таким чином, суд вважає, що є підстави для направлення прокурору району окремої ухвали на предмет перевірки наявності в діях керівництва ТОВ фірми «П» складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України.

Керуючись ст. 211 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Про викладене в окремій ухвалі довести до відома прокурора Комінтернівського району м. Харкова для вирішення питання про порушення кримінальної справи за фактом складу злочину за ст. 175 КК України відносно посадових осіб ТОВ фірми „П”.

Про вжиті заходи у визначений законом строк з дня надходження окремої ухвали повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5–денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги або у порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя __________________