Семінар № 2.2. Представництво у цивільному процесі

(2 години)

1. Поняття, ознаки та значення представництва у цивільному процесі.

2. Види процесуального представництва. Особи, які можуть та особи, які не можуть бути представниками в суді.

3. Документи, що посвідчують повноваження представників. Повноваження представника в суді.

Законодавство:

1. Конституція України, 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – с. 141.

2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року. [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

3. Про батьківську відповідальність: Рекомендація N R (84) 4 Комітету міністрів державам–членам, 28 лют. 1984 р. [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

4. Про права розумово відсталих осіб: Декларація ООН, 20 груд. 1971 р. [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

5. Про затвердження Правил опіки та піклування: Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, 26 трав. 1999 р. // Офіц. Вісн. України. – 1999. – № 26.

6. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України, 18 берез. 2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 40 – 41. – с. 135.

7. Цивільний кодекс України: Закон України, 16 січ. 2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – с. 356.

8. Сімейний кодекс України: Закон України, 10 січ. 2002 р.// Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 21 – 22. – с. 135.

9. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР, 10 груд. 1971 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1971. – додаток до № 50. – с. 375.

Судова практика:

1. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції: Постанова Пленуму Верховного суду України від 12 черв.2009 року [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

2. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду // Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 12 черв. 2009 [електронний ресурс] // www.zakon.rada.gov.ua

Література:

1. Дем'янова О. Окремі аспекти цивільного процесуального представника, як суб'єкта оскарження за новим Цивільним процесуальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право.– 2006.– №3.

2. Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право України.– 2004.– №1. – С.139–143.

3. Лазько Г.З. Джерела інституту представництва у цивільному процесуальному праві України // Часопис Київського університету права. Випуск 3. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – С. 112–117.

4. Лазько Г.З. До питання визначення поняття процесуального представництва у цивільному процесі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.375–379.

5. Лазько Г.З. Правові питання представництва в цивільному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 269–272.

6. Павлуник І.А. Правовий статус представників у цивільному процесі // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип.35. К., 1998. – С.81–86.

7. Павлуник І.А. Представництво в цивільному процесі України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

8. Сєвєрова Є.С. Формування та розвиток інституту представництва у Стародавньому Римі //Актуальні проблеми політики: 36. наук. пр. – Одеса, 2000. – №9. – С 345–350.

9. Сульженко Ю.О.Цивільне процесуальне представництво, його розвиток та види // Бюлетень Міністерства юстиції України.–К..–2004.–1 .–с.73–84.

10. Сульженко, Ю. Правове становище цивільного процесуально представника як самостійного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин: його повноваження // Право України. – 2002. – N9. – С. 77–81.

11. Харитонов Є.О. Добровільне представництво у цивільному праві України: Навч. посіб.– К.:Істина,2007 –176 с.

12. Чванкін С.А. Добровільне представництво у цивільному процесі України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2005.

Задачі:

1. Суд відмовив допустити до участі у справі як представників сторін:

• юрисконсульта заводу, який був відкликаний зі складу колегії адвокатів;

• громадянина Михальчука, був у судовому порядку визнаний обмежено дієздатним і над ним було встановлено піклування, звернувся з позовом на захист майнових інтересів своїх дітей;

• суддю місцевого суду по справі за позовом секретаря суду Кульчицького про поновлення на роботі;

• співпозивача за дорученням інших позивачів.

Визначте правомірність відмови суду.

2. При розгляді судом справи лісгоспу до Бебка про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, що виникла з вини відповідача, інтереси лісгоспу представляв робітник Присяжнюк.

Доручення на захист інтересів лісгоспу йому було видано без будь–яких обмежень у виконанні окремих процесуальних дій, у зв'язку з чим він вважав, що всі визначені законом для позивача права в процесі він може реалізувати, і, виходячи з цього, відмовився від позову. Суд прийняв таку відмову і провадження по справі закрив.

Чи законні дії представника і суду? Які дії процесуальний представник вправі вчиняти в суді як самостійний учасник процесуальних відносин?

3. Ірина, народивши дитину в 15 років і не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, вирішила звернутися до батька дитини з позов про стягнення аліментів на утримання дитини. Суд повернув заяву на підставі ст. 121 ЦПК посилаючись на те, що Ірина не має повноважень на представництво дитини в суді. Хто повинен бути процесуальним представником дитини? Чи буде батька дитини представляти в суді законний представник, якщо його вік 16 років?

4. Учні школи Василь 14 років і Григорій 16 років, граючи в футбол на подвір'ї школи і розбили вікно. Школа в особі директора звернулися в суд про стягнення заподіяної шкоди у розмірі вартості вікна до батьків Василя та Григорія, зазначивши їх в позовній заяві як відповідачів.

Визначте суб'єктний склад учасників процесуальних відносин. Чи залучається до участі у справі законний представник, якщо стороною у спорі є особа віком 14 (16) років і спір виник з відносин, у яких ця неповнолітня особа бере особисту участь?

5. Сидорчук звернувся в суд з позовом до ВАТ «Чернівгаз» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП. Позивач зазначив, що з вини Бойченка, який керував автомобілем, що належав ВАТ «Чергівгаз», сталася ДТП, в результаті чого було пошкоджено автомобіль, яким позивач керував на підставі довіреності, виданої йому Зінченко. В процесі розгляду справи Зінченко помер. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог, керуючись тим, що Сидорчук є неналежним позивачем.

Чи правомірне рішення суду? Визначте суб'єктний склад учасників процесуальних правовідносин. Чи змінилося б рішення суду, якщо б Зінченко не помер. Проаналізуйте підстави і порядок припинення процесуального представництва.

6. Фічук видав доручення Лотоцькому на представництво його інтересів перед третіми особами щодо продажу квартири. Лотоцький, показуючи квартиру потенційним покупцям виявив, що сусіди зверху залили квартиру Фічука, заподіявши шкоду майну в квартирі. Не зволікаючи, Лотоцький подав позов в суд в інтересах Фічука, долучивши до позовної заяви доручення, що було у нього в наявності.

Які дії повинен вчинити суд? Проаналізуйте відмінність між представництом в цивільних відносинах та процесуальним представництвом.

7. Федоренко подав позов в суд до ТзОВ «Світоч», про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. До участі у справі був залучений директор ТзОВ – Процик, як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. В судове засідання з'явився юрисконсульт ТзОВ з двома дорученнями на представництво в суді інтересів директора і ТзОВ «Світоч». Суддя, посилаючись на положення ч.2 ст.40 ЦПК, повідомив, що юрисконсульт не може бути одночасно представником ТзОВ та директора.

Чи правомірна відмова суду?