2.3. Національний Банк України – особливий орган державного управління

Центральний банк будь-якої держави займає особливе місце в банківській системі, він є особливим органом, виступає головним банком і у зв’язку з цим наділений особливим правовим статусом. З прийняттям Конституції України вперше з’явилася модель законодавчої основи функціонування Національного банку України, який є органом, що здійснює регулятивне державне управління банківською системою. Надійність функціонування в державі незалежного Національного банку дала можливість закріпити в Законі України „ Про Національний банк України” його правовий статус. Національний банк сьогодні є одним із найважливіших інститутів держави, діяльність якого ґрунтується на широких конституційних засадах.

Оскільки Національний банк законодавством визначений як особливий орган державного управління, тому слід також базуватися на теоретичних розробках і положеннях представників науки адміністративного права: В.Б. Авер’янова, В.Г. Афанасьєва, Л.Р. Білої, С.В. Ківалова, Є.Б. Кубко, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученко та інших. [9].

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні та статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., що є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України. [23].

Дослідження діяльності Національного банку України як особливого органу державного управління, з’ясування змісту категорій „ державне управління” та „ орган державного управління”, визначення місця НБУ в діючій системі органів держави виступають актуальними питаннями сьогодення.

Законом „ Про Національний банк України” закріплена норма, згідно з якою Національний банк є центральним банком та особливим центральним органом державного управління. Що на сьогодні розуміється під поняттям „ державне управління ”, „ орган державного управління ” і чому Національний банк є особливим центральним органом державного управління? Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності. [6].

Національний банк України має статутний капітал, який є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Він може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку України. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необхідності — Державний бюджет України.

Національний банк — це економічно самостійний орган, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. [22].

Правовий статус Національного банку України визначений, в першу чергу, Конституцією України та Законом України “Про Національний банк України”.

Згідно зі статтею 99 Конституції України Національний банк України є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України — гривні.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. У цьому визначенні закріплена подвійна правова природа Національного банку України: з однієї сторони, він є центральним банком, тобто, банківською установою, яка має право здійснювати певні банківські операції у порядку, визначеному банківським законодавством, а з іншої сторони — особливим органом державного управління.

Звертаємо увагу на те, що Національний банк України є органом зі спеціальним статусом. Це означає, що він не відноситься до жодної гілки влади. Така особливість правового статусу НБУ зумовлена, в першу чергу, його основною функцією — забезпеченням стабільності гривні. Для виконання цієї функції Національний банк повинен бути наділений певною самостійністю та незалежністю від інших органів державної влади. [20].

Виходячи із статусу незалежного органу та функціональних особливостей правового статусу, Нацбанк повинен бути єдиним емісійним центром, який як публічна установа держави користується монопольним правом грошової емісії на території країни. Він повинен бути банком держави, який зобов'язується підтримувати загальнодержавні економічні програми якщо вони звичайно не суперечать грошово-кредитній політиці. Він також повинен бути банком банків, тобто виступати кредитором останньої інстанції, який надає банкам і фінансово-кредитним інститутам можливість рефінансування на певних умовах і у випадках тимчасового дефіциту ліквідних коштів. Одночасно Національний банк України повинен залишатися органом банківського нагляду і контролю, який визначає необхідний рівень стандартизації і компетентності в національній кредитно-фінансовій системі. Таким чином, можна говорити про подвійну правову природу центробанку, який, з одного боку, є органом державного управління в сфері банківської діяльності, а з іншого — займається господарською діяльністю.

Ключовим для визначення правового статусу Національного банку є поняття його автономії. [20].

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, однак існує внутрішнє протиріччя зі статтями 4 та 15 Закону „Про Національний банк України”, які передбачають здійснення видатків центрального банку за рахунок власних доходів, а також порядок відрахувань доходів до Державного бюджету України. Таким чином, Національний банк України об’єктивно не може звільнитися від діяльності, спрямованої на отримання прибутку. [18].

Незалежність центрального банку може розглядатися в двох аспектах – як політична, (це є автономія при встановленні цільових орієнтирів грошової маси), так і як економічна (охоплює питання вибору інструментів грошово-кредитної політики, надання кредитів уряду та ін.). Крім того, в науковій літературі називаються і більш конкретні фактори незалежності центрального банку, наприклад, інституціональна, особиста, функціональна та фінансова незалежність. У всіх випадках мова йде здебільшого про відносини з урядом. Центральним питанням, у якому ця незалежність порушується, є ті питання грошово-кредитної політики, які перш за все пов’язані з дефіцитом державного бюджету, участю центрального банку в обслуговуванні державного боргу, а також використання золотовалютних резервів.

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ, ПРАВОВИЙ СТАТУС І КОМПЕТЕНЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ