2.1. Поняття національно банку україни

Національний Банк України - центральний банк будь-якої держави займає особливе місце в банківській системі, він є особливим органом, виступає головним банком і у зв’язку з цим наділений особливим правовим статусом. З прийняттям Конституції України вперше з’явилася модель законодавчої основи функціонування Національного банку України, який є органом, що здійснює регулятивне державне управління банківською системою.[9]

Надійність функціонування в державі незалежного Національного банку дала можливість закріпити в Законі України „ Про Національний банк України” його правовий статус.[2]

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.[2]

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом., який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Національний банк щорічно складає кошторис доходів та витрат, який повинен забезпечувати виконання Національним банком його функцій, установлених Конституцією України та цим Законом.

Національний банк включає до кошторису доходів та витрат прогнозовані доходи, а також прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та інвестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку.[1]

2.2. Національний банк України, як центральний банк України

Банки складають невід'ємну частину сучасного грошового господарства, їх діяльність тісно пов'язана з потребами відтворення. Вони знаходяться в центрі економічного життя, обслуговують інтереси виробників, пов'язуючи грошовим потоком промисловість і торгівлю, сільське господарство і населення. У всьому світі банки мають значну владу і вплив, вони розпоряджаються величезним грошовим капіталом, стікає до них від підприємств та фірм, від торговців і фермерів, від держави і приватних осіб. За суті, банківська система - це серце господарського організму будь-якої країни. Для України ця тема особливо актуальна. Вітчизняним банкам, як і всій нашій економіці, не пощастило у багатьох відносинах. Довгі роки адміністративне, часто непрофесійне мислення підміняла економічний підхід, і в результаті справжні економічні функції кредитних установ з головних перетворювалися на другорядні. Роль банків так часто ігнорувалася, їх економічне призначення було до такої міри знижено, що навіть зараз, коли наша країна почала жити за іншими економічним законам, багато людей - а серед них і державні чиновники, і промисловці, і торговці - не приділяють діяльності банків ту уваги, яку вони заслуговує. Тим часом з початком економічних реформ банківська сфера Україна почала стрімко розвиватися, займаючи ту нішу, яку відводить їй ринкова економіка. І цей процес не був штучно нав'язаний, підприємці просто прагнули задовольнити попит споживачів на банківські послуги. Ми змогли на власному прикладі переконатися в тому; що передумови створення банківської системи в будь-якій країні випливають із самого поняття "ринкова економіка". [24]

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, до функцій якого віднесено здійснення банківського регулювання і нагляду у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду. Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банківського законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів банками, їх підрозділами, афілійованими та пов'язаними особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі, направляє банкам обов'язкові до виконання письмові вимоги про усунення виявлених у їх діяльності порушень і застосовує заходи впливу, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність". [24]

Національний банк України (скороч. НБУ) є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні.

Національний банк організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно - валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їхній номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших відсоткових ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їхньої реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів. [22]

Правовий статус, принципи організації та діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні та статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., що є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів. Основна функція - відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, а також, у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню головної цілі. [23]

Закон "Про Національний банк України набрав чинності 22 червня 1999 року. Слід зазначити, що дата прийняття закону символічна - боротьба за незалежність Національного банку почалася з новою силою після такого історичного події у розвитку банківської системи України, як появи спеціального закону про статус центрального банку країни. І почала її сам Президент України, подавши в парламент законопроект про внесення змін і доповнень до тільки що підписаний ним закон.

Все-таки хотілося б відзначити цілий ряд позитивних норм, які впроваджуються Законом "Про Національний банк".

На жаль в Україні, як і в інших країнах колишніх планових економік, центральний банк ще не зайняв належне йому місце, хоча в НБУ і бачать елементи схожості з центробанками країн ринкової економіки, це зовсім не свідчить про повної влади над грошово-кредитною політикою. Закон "Про Національний банк" дає можливість НБУ істотно наблизитися до того стану, який йому необхідно зайняти в економічному житті країни. Через врегулювання взаємин з органами влади, шляхом визначення функцій банку новий закон чітко визначає місце і роль НБУ в системі органів держави.[6]