36

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Індивідуальна робота

з курсу:

«Банківське право»

на тему:

«Банківське право України: предмет, методи,принципи та джерела. Національний банк України як центральний банк та особливий орган державного управління; його правовий статус та компетенції »

Виконала

група П-34

КФЕК

Перевірив:

Бригінець О.О.

Ірпінь-2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ………………………………..……6

1.1. ПРОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ТА ЙОГО ПРЕДМЕТ……………6

1.2. ПРИНЦИПИ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА………………………………………8

1.3. ДЖЕРЕЛА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА……………………………………….12

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ…………………………………15

2.1. ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ………………………..15

2.2. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК………..17

2.3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ – ОСОБЛИВИЙ ОРГАН ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ……………………………………………………..21

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ, ПРАВОВИЙ СТАТУС І КОМПЕТАНЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ………………………………………….25

3.1. УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ…………………25

3.2. ПРАВОВИЙ СТАТУС………………………………………………………28

3.3. КОМПЕТЕНЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ…………………30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..35

ВСТУП

Актуальність даної теми. У процесі побудови в Україні незалежної, демократичної, правової держави та розвитку ринкової економіки важливе значення має стабільне та надійне функціонування банківської системи держави. Для забезпечення високого рівня здійснення банками своєї діяльності необхідним є досконале правове її регулювання.

У період зберігання напруги в економіці та вирішення завдань подолання наслідків фінансової кризи актуальним лишатиметься вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Однією з причин нездатності банківських установ протистояти кризовим явищам можна вважати неефективне банківське регулювання, що потребує відповідного законодавчого удосконалення.[8]

Комерційні банки виступають одними з основних фінансових посередників, діяльність яких пов’язана з отриманням та перерозподілом грошових коштів. На сьогодні важко уявити особу, яка б не користувалася банківськими послугами та відповідно не укладала б договори з банком. У зв’язку з цим знання банківського законодавства є важливим не тільки для юристів, а й для інших фахівців. Так, банківське право регулює суспільні відносини, які зачіпають інтереси кожного з нас, що безперечно підкреслює його актуальність. Потрібно враховувати, що норми банківського права відображаються не тільки у законах, але і в нормативно-правових актах Національного банку України, яких на сьогодні – велика безліч. Також вони часто змінюються і мають великий обсяг інформації. Все це у цілому ускладнює їх сприйняття. Тому дана робота покращить процес вивчення системи правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків, а також надання банківських послуг.

Актуальні проблеми банківського права як навчальна дисципліна – це систематизовані відповідно до типової програми знання щодо сукупності норм права, які регулюють організацію та діяльність банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними особами), які обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.[26]

Предмет досліджуваної теми. Проблема функціонування банківської системи принципів діяльності банку постає перед даною роботою. З’ясування я правової так і фінансової бази фінансування банків, які як повністю так і частково підпорядковуються Національному Банку України.

Проблема ознайомлення населення із функціонуваннями банків, їх спроможності функціонувати і розробка їхнього відсоткового кредиту і вісного депозиту. Стійкість банківської відсоткової ставки відповідно до надання грошових забезпечень, як державним органам так і фізичним і юридичним особам.

Проблема пов’язана згідно встановленого закону і забезпечення його,як фактичної так і юридичної наявності.

Проблема відносин грошового характеру між кредитором і боржником, які врегульовуються Конституцією України і законами(зазначено нижче).

Методи дослідження даної теми. Методологічною й теоретичною основою дослідження є наукове і творче осмислення досягнень вчених у галузі теорії і практики грошово-кредитної політики. У роботі використані такі методи дослідження, як аналіз та узагальнення теоретичних джерел, загальнонаукові прийоми аналізу та спеціальні методи наукового юридичного дослідження.

Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання об’єктивної дійсності, заснований на зв’язку теорії і практики, детермінованості, обумовленості явищ, взаємодії об’єктивного і суб’єктивного, суперечності між суттю і явищем, змістом і формою, об’єктивності, єдності і боротьбі протиріч, відносності та ін. Розвиток банківського права здійснюється в складному середовищі, яке характеризується різноманітністю інтересів, що часто суперечать один одному, необхідністю проведення єдиної цілеспрямованої політики, заснованій не на боротьбі інтересів, а на пізнанні об’єктивних закономірностей кругообігу грошей в суспільстві, підпорядкуванні цим закономірностям як усіх приватних, так і державних інтересів, врахуванні впливу зовнішнього по відношенню до банківської сфери середовища (світового валютного ринку, економічних процесів та ін.) т. п. Роль постійно діючих правових норм у такому середовищі зводиться до закріплення стабільних елементів і надані можливості проведення гнучкої політики, що передбачає різні види норм (імперативні, владні, дозволяючи, забороняючі, уповноважуючі ), різних методів регулювання грошових відносин (ринкових і адміністративних).

В цілому методологію даного наукового дослідження складає сукупність методів, способів, прийомів, категорій і принципів наукового пізнання, які об’єднуються в загальнонаукові та філософські, а також конкретно-юридичні спеціальні методи, головними із яких можна назвати: метод системного аналізу, структурно-функціональний, історичний, статистичний, а також формально-догматичний, логічний, та інші методи.[18]

РОЗДІЛ 1. БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ

1.1.Поняття банківського права та його предмет

Банківське право - це сукупність правових норм, які регулюють 3 групи якісно-неоднорідних суспільних відносин при участі банків за допомогою комплексного імперативно-диспозитивного методу регулювання. До цих суспільних відносин належать:

· відносини, які виникають з приводу, та в зв’язку організації і забезпечення функціонування банківської системи країни;

· відносини, суб’єктами яких виступає держава від імені органів спеціально на те уповноважених, з іншої сторони суб’єктами виступають всі потенціальні учасники банківських правовідносин. Ці відносини мають владний характер. Метод регулювання – імперативний;

· відносини, які виникають з приводу створення та державної реєстрації банків і кредитно-фінансових установ, легалізації їх діяльності( напр. отримання ліцензій, письмового дозволу), а також в зв’язку з контролем та надзором за дотриманням банком і кредитно-фінансовою установою вимог банківського законодавства. Суб’єктами цієї групи суспільних відносин є НБУ з однієї сторони, а з іншої установи, та уповноважені ними особи( комерційні банки та кредитно-фінансові установи). Ці відносини носять владний характер і урегульовані за допомогою імперативного методу;

· відносини, які виникають між банками та кредитно-фінансовими установами і користувачами банківських послуг. Ці відносини мають особисто-правовий характер, виникають між юридично рівними організаційно непідвладними одна одній та економічно самостійними суб’єктами, основою правового регулювання цих відносин є цивільний кодекс України, зокрема договори банківського рахунку, договори банківського вкладу та кредитного договору. Метод регулювання-диспозитивний.[17]

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відноси­ни, які регулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг. Інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З другого боку, відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.[27]

Якщо проаналізувати вищенаведене визначення предмету банківського права, можна зробити висновок, що ключовою категорією в суспільних відносинах, які складають предмет банківського права, є банк. Безперечно, банк є ключовим суб'єктом банківських відносин, однак, на нашу думку, предметом банківського права є також і інші відносини, зміст яких складає банківська діяльність, однак суб'єктами яких є інші особи, ніж банки.[25] Зокрема мова йде про фінансові установи, що здійснюють діяльність на підставі Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».[3]

1.2. Принципи банківського права

Загалом, принципи права – це своєрідна система координат. Ці координати вказують на рамки у яких розвивається відповідна галузь, це своєрідне підґрунтя для кожної науки і права загалом.

Якщо розглядати Банківське право, то в основі його діяльності (освітньої, наукової і практичної) ґрунтується на принципах, які переважно притаманні національному праву і національному законодавству, але в ньому є свої специфічні для даної галузі права принципи, які можна віднести лише до банку та банківської діяльності загалом.

Без урахування загальних засад, на яких формується українське банківське право, неможливо правильно тлумачити його норми, що особливо актуально у зв'язку з наявністю в сучасному банківському законодавстві значної кількості прогалин, невідповідностей і протиріч. Принципи банківського права мають нормативне значення і відрізняються від його норм тим, що мають більш загальний характер і зачіпають головні питання відносин, що становлять предмет банківського права, є ядром його системи.

Майже вся наукова література виділяє загальні та спеціальні (особливі, специфічні) принципи. Загальні принципи є притаманними всьому національному праву але в них проявляються свої специфічні особливості. Спеціальні або, як їх ще називають у літературі особливі або специфічні, закріплюють положення, які притаманні лише нашому праву.

До загальних принципів банківського права належать:

• Нормативність - це означає, що кожен професійний крок банківського працівника чи клієнта банку підпорядкований певним нормам.

• Самостійність полягає в тому, що фахівець банківської справи самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності банківської діяльності.

• Індивідуальність - це особиста норма права для кожного службовця банку - норма його поведінки, прийняття рішень тощо.

• Неповторність. Практика підтверджує, що в житті різні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд дії двох фахівців банківської справи видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існують.

• Нестандартність. Суть цього принципу полягає в тому, що норми права розраховані а на реальні ситуації , які мають місце в практиці.

• Моментальність – здатність фахівця банківської справи швидко і безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення.

• Непередбачуваність. Відомо, що в багатьох випадках дії банківського працівника не запрограмовані, тобто виникають ситуації коли фахівець банку до них не готовий.

• Своєчасність. Реалізація даного принципу забезпечується добре розвиненою інтуїцією, внутрішнім переконанням і навіть певним професійним ризиком.

• Практичність. Саме на практиці спеціаліст банківської справи формує норми своєї поведінки.

• Конкретність. У повсякденному житті доводиться приймати конкретні рішення, тобто мова йде про конкретний внутрішній імператив службового обов'язку.

• Законність — формування фахівцем своїх власних норм поведінки має відбуватися під кутом зору дотримання вимог чинного законодавства[29].

Саме ці принципи є зальними майже для кожного права. Вони контролюють діяльність в цілому, не вникаючи у суть банківської системи, банківського регулювання, функціонування тощо.

До спеціальних принципів відносять:

- принцип свободи економічної діяльності. Суб'єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України;

- принцип неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин дотримуватися правил поведінки, приписуваних нормами банківського права. Наприклад, відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів, встановлених НБУ;

- принцип добровільності взаємовідносин і взаємно? заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів. Суб'єкти банківських правовідносин (під час кредитування, з приводу організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у фор-муванні і реалізації прав і обов'язків. У цих відносинах проявляється взаємна воля і свідомість учасників, заінтересованих один в одному;

- принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, спрямованої на монополізацію та недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і розміру комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків здійснюється за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством;

- принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться контролю. За його допомогою закріплюється самостійність економічної діяльності, забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням і притягнення до відповідальності винних осіб; [16]

- принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, спрямованої на монополізацію й недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення відсоткових ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів банку; [20]

- принцип поєднання публічних і приватних начал у банківській сфері. З одного боку, держава займається організацією, регулюванням і управлінням банківською системою в інтересах усього суспільства. А з іншого, проявляються приватні інтереси кредитних установ, клієнтів, тобто діє паритет інтересів усіх суб’єктів банківського права; [28]

- принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових

установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться нагляду. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи. [30]