Курс “Основи ЗЕД”

Тема7: Зовнішньоторговельний договір купівлі-продажу

1.Правові аспекти зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу

2. Структура і зміст зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу

. Правові аспекти зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу

Правовою основою зовнішньоекономічних операцій є різні міжнародні договори, угоди і конвенції. Ця інституційна база міжнародного співробітництва розробляється як самими країнами-учасницями міжнародної торгівлі, так і міжнародними економічними організаціями.

Міжнародні конвенції в сфері економічного співробітництва діють в різноманітних сферах і областях. Розрізняють конвенції загального типу, стосовно порядку здійснення операцій в зовнішньоекономічній діяльності, і спеціальні конвенції, що зачіпають тільки вузьку сферу цієї діяльності. Серед конвенцій загального типу найбільше значення в теперішній час має Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товару — міжнародна економічна угода, прийнята в 1980 р., набрала чинності в 1988 р. СРСР приєднався до Віденської конвенції в 1990 р.

Конвенція регулює порядок укладення договорів на купівлю-продаж товару і основні їх умови. Основний принцип врегулювання відносин сторін — збалансованість інтересів сторін договору, що досягається з урахуванням звичаїв і практики їх відносин.

Угода про основні умови взаємних зобов'язань, досягнута під час переговорів учасниками зовнішньоторговельної угоди, оформлюється, як правило, письмовим документом — контрактом або договором. Контракт купівлі-продажу являє собою документ, який свідчить про те, що одна сторона угоди (продавець) зобов'язується передати зазначений в контракті товар (або інший предмет угоди) у власність іншій стороні (покупцю), що, в свою чергу, зобов'язується прийняти його і сплатити за нього встановлену ціну.

Контракт купівлі-продажу вважається укладеним якщо він належним чином підписаний сторонами, юридичні адреси яких в ньому вказані. Кожен контракт повинен мати індивідуальний номер, а також відомості про дату і місце його укладення. Відсутність якогось з цих елементів може вести до визнання контракту недійсним.

В залежності від характеру поставки і специфіки взаємовідносин контрагентів розрізняють:

1. Контракт з разовою поставкою товару, після виконання якого юридичні відносини між сторонами угоди припиняються;

2. Контракт з періодичною регулярною поставкою товару від продавця до покупця протягом певного терміну.

Обидва види контракту можуть мати як короткий, так і тривалий термін виконання, а основна відмінність полягає в специфіці взаємовідносин партнерів угоди.

В міжнародній торговельній практиці існують різноманітні контракти, їх зміст залежить від операції, яку збираються здійснити контрагенти. Але, незважаючи на всю різноманітність видів контрактів, в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу.

Умови контракту купівлі-продажу включають погоджені сторонами і зафіксовані в документі статті, що відображають взаємні права і обов'язки контрагентів. Сторони контракту самостійно вибирають ті або інші формулювання статей контракту, беручи до уваги ситуацію на ринку, торговельні звичаї і потреби сторін. Крім того, деякі умови контракту можуть визначатися міжнародними й іншими угодами або загальними умовами торгівлі, на що в контракті в цьому випадку робиться посилання.

Умови контракту прийнято поділяти на суттєві і несуттєві. Суттєвими умовами вважаються такі статті контракту, при невиконанні яких одним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, розірвати угоду і стягнути понесені збитки. При порушенні несуттєвої умови інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати угоду, а може тільки вимагати виконання зобов'язань і стягнення збитків. Поняття суттєвих і несуттєвих умов визначені в тексті Віденської конвенції.

Структура і зміст контракту носять в основному індивідуальний характер і визначаються як специфікою предмету угоди, так і ступенем близькості контрагентів. В цілому зовнішньоторговельні контракти, як правило, містять наступні основні статті, що розміщуються в певній послідовності: преамбула і визначення сторін; предмет договору; ціна і загальна сума контракту; якість товару; терміни поставки; умови платежу; упаковка і маркіровка товару; гарантії; штрафні санкції і відшкодування збитків; страхування; обставини непереборної сили; арбітражне застереження.

Якщо предметом угоди є машини і обладнання, то контракти можуть включати й інші статті: технічні умови, зобов'язання продавця по технічному обслуговуванню, умови відряджання фахівців й ін. У випадку продажу результатів творчої діяльності, зокрема, ліцензій, ноу-хау, в контракт включаються статті про конфіденційність, про договірну територію і ряд інших статей.

Спеціальні питання контракту, передусім технічні умови, характер упаковки і маркіровки і т.і., можуть бути включені в основний текст контракту, а можуть також оформлюватися додатками до контракту, що є його невід'ємною частиною.

. Структура і зміст зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу

Зовнішньоторговельний контракт купівлі-продажу, як правило – це досить об’ємний документ, який містить: умови про предмет договору, його об’єкт , ціну товару, терміни його поставки, спосіб упаковки товару, умови платежу, порядок приймання товару за якістю і кількістю, гарантії якості поставленого товару, базисні умови поставки, права і зобов’язання сторін, санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором, умови звільнення від відповідальності, порядок вирішення спорів, мову договору, використане право, вступ в дію договору, правові наслідки розторгнення договору та ін.

Для укладення зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу необхідна домовленість (згода) сторін за всіма суттєвими умовами для даного виду контракту. Суттєві умови контракту – це умови, без яких він не має юридичної сили. До суттєвих відносять умови, що визначають предмет договору, якість товару, терміни його поставки, ціну, спосіб платежу і форму оплати. До несуттєвих відносять умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не може розторгнути договір, вона може тільки вимагати виконання зобов’язань і відшкодування збитків.

Складання контракту необхідно починати з вказанням місця і дати його підписання, найменування сторін, які укладають угоду.

Місце підписання контракту, вказане в договорі, - це відповідний географічний пункт, країна його приналежності. Місце підписання контракту є факт, який у відповідних випадках може мати юридичне значення. Наприклад, якщо сторони в договорі не обумовили умови про право, яким вони будуть керуватись при розгляді спорів, то якраз місце укладення контракту (його підписання) вкаже на використовуване право. Для українських підприємців доцільно вказувати в контракті місце його підписання – Україна, хоча переговори можна проводити в любій іншій країні. Колізійна норма міжнародного приватного права встановлює, що право, яке регулює зовнішньоторговельну угоду, визначається за місцем укладення контракту.

Найменування сторін в договорі, країни їх приналежності, повинні бути повними і точними, без скорочень. Неприпустимо використовувати різні скорочення і абревіатури, якщо тільки це не загальноприйняті найменування. При ідентифікації домовляючих сторін точно вказують фірмові найменування, під якими партнери зареєстровані в торговому (державному) реєстрі країни приналежності; їх правовий статус (організаційно-правова форма), що включає номер і вид ліцензії на даний вид діяльності, юридичну і фактичну адресу. Контракт може бути пронумерований.

Основні умови контрактів: