3. Повна індукція

Повною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів цього класу.

В Австралії є українці.

В Азії є українці.

В Європі, Америці, Африці, Антарктиді є українці.

Австралія, Азія, Європа, Америка, Африка, Антарктида –це повний перелік частин світу

Отже, українці є в усіх частинах світу.

На місці скоєння злочину виявлено 6 стріляних гільз. Експертизою встановлено, що:

Гільза №1 відстріляна з пістолета ТТ таб.номер 456.

Гільзи 2-6 теж.

Отже, всі гільзи, виявлені на місці злочину, відстріляні з пістолету ТТ таб.номер 456.

Сторож 1 не бачив жигулі.

Сторож 2-5 теж. Інших сторожів немає. Отже, всі сторожі не бачили жигулі.

Завдяки тому, що повна індукція дає достовірні висновки, вона використовується в доказах, в т.ч. у судовій практиці (сліди взлому – всі треба дослідити).

Повна індукція складається із засновків і висновку. Розрізняють засновки двох типів.

1. Засновки, у яких виражені судження про окремі факти, їх у повній індукції стільки, скільки налічується предметів, що складають даний клас. 2. Один із засновків у повній індукції є судження, у котрому виражено знання про те, що перелічені предмети вичерпують собою клас досліджуваних предметів. У практиці мислення цей засновок звичайно не висловлюється, а мається на увазі.

Повна індукція дає висновки не ймовірні, а достовірні. У цьому важлива перевага повної індукції. Основою достовірності висновків є те, що засновки у повній індукції вичерпують клас предметів.

Повна індукція можлива лише в тих випадках, коли кількість предметів, що складає клас, невелика, чітко обмежена і всіх їх можна вивчити.

У розумінні повної індукції серед логіків не існує єдиної думки. Розбіжності існують щодо двох основних питань, а саме — питання логічної природи повної індукції про те, до яких умовиводів вона відноситься: індуктивних чи дедуктивних, та питання про те, чи дає повна індукція нове знання.

Одні логіки розглядають повну індукцію як правомірний вид індуктивних умовиводів. Інші, наприклад, вважають, що повна індукція — лише здається індукцією, а по суті — це дедукція, оскільки в повній індукції висновок не поширюється на нові, не розглядувані в засновках предмети, ми не виходимо у висновку за межі того, про що йдеться у засновках.

Дійсно, у повній індукції висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів класу, висновок стосується тільки тих предметів, за якими ми спостерігаємо. Але в основі поділу умовиводів на дедуктивні та індуктивні знаходиться спрямованість ходу думки, а не те, чи виходимо ми у висновку за межі того, що дано в засновках, чи ні. У дедукції рух думки здійснюється від загального до окремого, від більш загального до менш загального. В індукції – від окремого, одиничного до загального. Чи буде загальне знання одержане шляхом вивчення всіх елементів класу, чи тільки частини їх — принципового значення не має. Хід думки і в тому, і в іншому випадку той самий. Отже, логічна природа повної і неповної індукції одна й та ж. Вони відрізняються тільки структурою, пізнавальною роллю і сферою застосування. Тому повна індукція є умовиводом індуктивним.

Не можна також погодитися з думкою про те, що повна індукція не дає нового знання. Із того факту, що в умовиводах повної індукції розглядувана ознака не переноситься на нові предмети, ще не можна робити висновок про те, що у висновку немає нічого нового. Висновок повної індукції — це не просто підсумовування засновків, а судження про клас у цілому, знання загального, тим часом, як ми мали знання лише про окремі предмети класу.