Лекція Соціальні інститути та їх роль у життєдіяльності суспільства.

Суть та визначення поняття «соціальний інститут»

Соціологія – наука раціональна, якій не властива містика і фантастичність, але частіш за все вона покликана розпізнавати, пояснювати чудеса, якими наповнено соціальне життя. Головне чудо, з яким ми маємо справу щоденно, повсякчас – це соціальна машина, яка працює буденно, чітко, надійно: у вузі нас вчать, в бібліотеці видають потрібні нам книги, на роботі в нас є надійні партнери, з якими ми взаємодіємо тощо.

Як можливі соціальні системи (системи соціальних дій) в якості самовідновлюваних, чітко функціонуючих систем, діючих постійно, як своєрідні заводи, машини? Прагнення розгадати цю загадку приводить нас до проблем інституалізації, тобто встановлених («інститут» в перекладі за латині означає встановлення), вкорінених певних процедур соціальних дій і взаємодій, які забезпечують міцний, чітко налагоджений характер процесу задоволення найважливіших потреб людей.

Термін «соціальний інститут» почав активно вживатись в соціології наприкінці ХІХ ст., коли на Заході стала розвиватись інституціональна соціологія, яка вивчає сталі форми організації та регулювання суспільного життя. Поняття “соціальний інститут” прийшло у соціологію з юридичних наук, де воно позначало комплекс юридичних норм, які регулюють соціально-правові відносини (інститут власності, інститут сім’ї, інститут шлюбу тощо). У соціології поняття інститут набуло ширшого значення і позначає широкий спектр соціально-регульованої та організованої поведінки людей.

Одним з перших дав розгорнене уявлення про соціальні інститути видний американський соціолог і економіст Т. Веблен (1857-1929). Сучасний німецький соціолог А. Гелен трактує інститут як регулюючу установу, що направляє в певне русло дії людей подібно до того, як інстинкти керують поведінкою тварин.

Д.Норт визначає соціальний інститут як правила гри в суспільстві, створені людиною обмежуючі рамки, які організують взаємовідносини між людьми.

На думку М.С. Комарова соціальні інститути – «ціннісно-нормативні комплекси, за допомогою яких направляються і контролюються дії людей в життєво важливих сферах – економіці, політиці культурі, сім'ї».

В.Ф. Анурін визначає соціальний інститут як «стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів норм, установок, які регулюють взаємодію людей у певній сфері життєдіяльності і організуючих його в систему ролей і статусів».

Соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності. Надаючи стійкості і певності діяльності соціальних спільностей соціальні інститути об’єднують їх, надають їх взаємодії цілісного характеру.

Інститути різних суспільств так відрізняються один від одного, як і їх культури. Скажімо, інститут шлюбу у різних народів містить своєрідні обряди і церемонії, спирається на прийняті в кожному суспільстві норми і правила поведінки. В одних країнах інститут шлюбу допускає, наприклад, декілька жінок, що в інших країнах категорично заборонено.

Соціальні інститути допомагають вирішувати життєво важливі проблеми великій кількості людей. Наприклад, мільйони людей, закохавшись удаються до допомоги інституту шлюбу і сім'ї, а захворівши - до інститутів охорони здоров'я. Законний порядок в суспільстві забезпечують такі інститути, як держава, уряд, суди, поліція. Інститути одночасно виступають інструментами соціального контролю, оскільки завдяки своєму нормативному характеру примушують людей підкорятися прийнятим нормам і дотримувати відповідну дисципліну.

Суспільні потреби і соціальні інститути

Більшість соціологів вважають, що головних (основних, фундаментальних) інститутів в людському суспільстві всього п'ять. Їх призначення - задовольняти найважливіші життєві потреби колективу або суспільства в цілому.

Цих потреб п'ять, стільки ж і соціальних інститутів, покликаних їх впорядкувати, надати їм організованого протікання та задоволення:

• потреба у відтворенні роду (інститут сім'ї і шлюбу);

• потреба в безпеці і соціальному порядку (політичні інститути, держава);

• потреба в засобах існування (економічні інститути виробництво);

• потреба в отриманні знань, в соціалізації підростаючого покоління, підготовці кадрів (інститути освіти в широкому сенсі, включаючи науку і культуру);

• потреба вирішення духовних проблем, сенсу життя (інститут релігії).

Інститути виникли в глибокій старовині. Соціологи визначають виникнення виробництва не менше 2 млн. років, якщо відправною точкою вважати перше знаряддя праці, створене людиною. Сім'ї антропологи відводять друге місце і вважають, що нижня межа проходить по відмітці 500 тис. років. З тих пір сім'я постійно еволюціонувала, приймаючи безліч форм і різновидів: полігамія, поліандрія, моногамія, співжиття, нуклеарна, розширена, неповна сім'я.

Держава існує приблизно стільки ж, скільки і освіта, а саме 5-6 тис. років. Релігія в своїх первісних формах (фетишизм, тотемізм і анімізм) з'явилася приблизно 30-40 тис. років назад, хоча деякі археологи, враховуючи вік найдавніших наскальних малюнків (15 тис. років) і мініатюрних скульптурок, що відображають зародження культу Матері-Землі (25 тис. років), вважають її вік дещо меншим.

Класифікація соціальних інститутів.

У суспільному й індивідуальному житті нараховується незліченна безліч найрізноманітніших сфер спільної діяльності людей. Більшість авторів, що аналізують сфери дії і функції соціальних інститутів, прямо пов'язують їхнє формування з необхідністю регулярного й організованого задоволення певних суспільних потреб. Якщо ми хочемо скласти типологію соціальних інститутів, нам необхідно виділити найбільш важливі соціальні потреби, у задоволенні яких має потребу для свого нормального розвитку будь-яке суспільство, і вказати на ті інститути, функцією яких є задоволення цих потреб. Усі ці соціальні потреби задовольняються, звичайно, не автоматично, не спонтанно, не самі собою. Для цього необхідні спільні, скоординовані зусилля всіх членів суспільства, і ці зусилля здійснюються в рамках інститутів.

Отож, соціальні інститути класифікуються на основі функцій, які вони виконують.

Економічні інститути – упорядковані соціальні зв'язки у сфері господарської діяльності (виробництво, розподіл благ і послуг, регулювання фінансів, організація і поділ пра­ці, трудова діяльність, ринок, власність та ін.). Так, під поняттям “інститут матеріального виробництва ” розуміється не конкретну соціальну організацію одного з підприємств, а комплекс норм, які реалізуються у множині соціальних організацій, підприємств, які випускають матеріальну продукцію.

Політичні інститути, тобто соціальні інститути, пов'язані з завою­ванням влади, її здійсненням та розподілом, забезпеченням функціо­нування суспільства як цілісності: держава, адміністративні органи, політичні партії і рухи, об'єднання, армія та ін. Тут поширені певні форми діяльності: мітинги, демонстрації, вибори та ін.

Кожний з політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальні спільності, групи, що спеціалізуються на її реалізації: політичні норми, регулюючі відносини в середині політичних інститутів і між ними, а також між політичними і неполітичними інститутами, матеріальні ресурси, необхідні для досягнення поставленої мети. В процесі інституалізації стихійні і нестійкі форми політичної діяльності набирають певності, а також здатності до саморегулювання. Політичні інститути виникають у процесі поділу політичної діяльності людей, втілюючись у різних політичних організаціях та установах. Політичні інститути забезпечують відтворення, стабільність і регулювання політичної спільності незважаючи на зміну її складу, посилюють соціальні зв'язки і внутрішньо групову згуртованість, здійснюють контроль за політичною поведінкою членів суспільства та ін.

Інститути культури і соціалізації – найстійкіші, чітко регламен­товані форми взаємодії з приводу зміцнення, створення і поширення культури, соціалізація особи, оволодіння нею культурних цінностей суспільства (сім'я, освіта, наука, художні творчі об'єднання та ін.). В сучасних розвинутих суспільствах домінуючим виступають інститути науки і масової вищої освіти, що забезпечують інтернаціоналізацію цінностей, компетентність, ерудицію, незалежність. Однією з важливіших умов динамічного розвитку суспільства, життєвого успіху особи є оволодіння нею певними знаннями. І це вирішується соціальним інститутом освіти. Відомо, що чим вище освіченість членів суспільства, тим більш розвинуте суспільство. Та як соціальний інститут освіта сформувалась не відразу. Рідні від випадку до випадку передавали якісь знання, навички своїм дітям. Часто і діти підглядали: хто за ткачем, хто за ковалем, хто за теслярем та ін. Та це все спонтанні та випадкові соціальні зв'язки передачі знань. І відрізняється освіта як соціальний інститут від випадкових поверхових контактів, безсистемних зв'язків передачі знань тим, що, по-перше, встановлюється постійна і глибока взає­модія між учасниками такого зв'язку, по-друге, чітко визначаються функції прав і обов'язків, що забезпечують високу ступінь опрацюван­ня, взаємодії кожного з учасників зв'язку (учителі і учні), по-третє регламентація і контроль за взаємодією вчителя і учнів, наявність соціально підготовлених людей для передачі знань молоді і концен­трація зусиль вчителів і учнів на професіоналізації та ін.

Серед учених йде суперечка про те, які із соціальних інститутів справляють найбільш істотний вплив на характер суспільних відносин. Значна частина вчених вважає, що найбільш істотний вплив на характер змін в суспільстві справляють інститути економіки і політики. Перший створює матеріальний базис розвитку суспільних відносин, так як бідне суспільство не спроможне розвивати науку і освіту, а відповідно, підвищувати духовний і інтелектуальний потенціал суспільних відносин. Другий створює закони і реалізує владні функції, що дозволяє виділяти пріоритети і фінансувати розвиток певних сфер суспільства. Проте до не менших соціальних змін можуть привести інститут культури і соціалізації, які будуть стимулювати економічний прогрес суспільства і розвиток його політичної системи.

Звідси висновок, що при соціологічному аналізі мова повинна йти про те, які інститути і в які часові періоди і чому справляли чи справляють вплив домінуючий вплив на характер соціальних відносин.