
- •Державне управління економікою
- •Тема 1. Галузеві, міжгалузеві та регіональні засади управління
- •Адміністративно-правові засади, організація та мета державного управління.
- •Особливості галузевого, міжгалузевого і регіонального державного управління.
- •Система і повноваження органів міжгалузевого державного управління. Управління державним обліком і статистикою
- •Органи управління фінансами.
- •Міжгалузеві повноваження мвс України.
- •Тема 2. Правові засади управління державною та регіональною власністю
- •Організаційно-правові засади управління власністю в Україні.
- •Система і правове становище органів управління власністю.
- •Тема 3. Державне управління економікою
- •Система і компетенція органів управління у сфері економіки.
- •2. Адміністративно-правові засоби державного регулювання економіки.
- •3. Державний контроль і нагляд в економіці.
- •Тема 4. Державне управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •Правові засади реалізації державної конкурентної політики.
- •2. Органи, що реалізують державну конкурентну політику.
- •3. Антимонопольний комітет України та його органи.
- •4. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •Строки проведення перевірок. Комісія з перевірки. Порядок її утворення, компетенція
- •Організація проведення перевірки
- •Порядок проведення перевірок
- •Порядок оформлення результатів перевірки
- •Порядок розгляду результатів перевірки
- •Обов'язки і відповідальність службових осіб, що здійснюють перевірки. Оскарження їхніх дій
- •Тема 5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •1. Правові засади управління зовнішньоекономічною діяльністю.
- •2. Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю.
- •Тема 6. Державне управління фінансовою і банківською системами, митною справою
- •1. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері фінансів.
- •Органи управління фінансами.
- •2. Роль державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби в реалізації державної економічної політики.
- •Організація і проведення ревізій
- •Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу
- •Оформлення результатів ревізії
- •Реалізація результатів ревізії
- •Особливості ревізії місцевого бюджету
- •3. Національний банк України як суб’єкт державного управління банківською системою та банківського нагляду.
- •4. Організаційно-правові засади управління митної справою та реалізація митної політики в Україні.
- •Структура та організація діяльності митної служби України
- •Тема 7. Державне управління промисловістю та регулювання підприємництва
- •1. Правові засади та система управління промисловістю.
- •2. Державний контроль, нагляд та адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері промисловості.
- •3. Адміністративно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності.
- •4. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва.
- •Тема 8. Управління у сфері торгівлі
- •1. Організаційно-правові засади управління торгівлею
- •2. Державний контроль та адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері торгівлі.
Тема 7. Державне управління промисловістю та регулювання підприємництва
Правові засади та система управління промисловістю.
Державний контроль, нагляд та адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері промисловості.
Адміністративно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності.
Державна реєстрація суб’єктів підприємництва.
1. Правові засади та система управління промисловістю.
Промисловість — провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та переробку природних багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому.
Промисловість підрозділяють на важку (виробництво засобів виробництва) та легку (виробництво предметів споживання), а також на нафтову, вугледобувну, текстильну, харчову та інші види (залежно від кінцевого продукту), які становлять підгалузі промисловості. В свою чергу, підгалузі промисловості поділяють на ще дрібніші — так звані субга-лузі промисловості. Наприклад, підгалузь текстильної промисловості поєднує текстильні, швейні та інші підприємства; підгалузь гірничої промисловості — гірничодобувні, гірничо-збагачувальні, гірничо-металургійні та інші підприємства тощо.
Як об'єкт управління промисловість є досить складною системою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація промисловості визначає насамперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повноваження.
Правові засади організації та управління промисловістю в Україні знаходять своє відображення в Конституції, законах України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII Редакція від 21.07.2012, Господарський кодекс України.
Управління промисловістю здійснюють за галузевим принципом із урахуванням територіального і міжгалузевого управління. Воно має за мету: координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства й держави; зростання ефективності праці; зниження собівартості продукції; підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; захист і наповнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послугами тощо.
Поряд із промисловими підприємствами державного сектору в нових економічних умовах подальшого розвитку набувають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні, приватні, спільні (в тому числі з міжнародним капіталом) та ін. Державне управління ними має свої, досить суттєві відмінності від управління промисловими підприємствами загальнодержавної та комунальної власності й зводиться переважно до впливу на них економічними заходами (податковою, митною, фінансовою політикою тощо) та контролю за їх діяльністю.
Система органів управління промисловістю
Система органів управління промисловістю складається з: промислових міністерств; інших центральних органів державної виконавчої влади, які мають свої промислові об'єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об'єднань і промислових підприємств.
Встановлення засад управління промисловістю в Україні належить до компетенції Верховної Ради України, яка визначає державну політику, здійснює законодавче регулювання відносин, що виникають у цій сфері (галузі).
Загальне управління промисловістю в Україні, здійснення державної політики в цьому напрямі покладено на Кабінет Міністрів України, який управляє об'єктами державної власності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади тощо.
Близькі за обсягом і напрямом діяльності повноваження по управлінню промисловістю має Рада міністрів АРК у межах автономії.
Центральне місце серед органів управління промисловістю належить промисловим міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, на які покладено завдання по безпосередній практичній реалізації державної політики у відповідних галузях.
Указ ПУ «Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України» від 06.04.2011 № 382/2011.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс).
Основними завданнями Міненерговугілля України є формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі.
Указ ПУ «Про Положення про Державну службу геології та надр України» від 06.04.2011 № 391/2011.
Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Основними завданнями Держгеонадр України є:
внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Указ ПУ «Про Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України» від 06.04.2011 № 408/2011
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України (далі - Міністр).
Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:
1) реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також внесення пропозицій щодо її формування;
2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки, охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
3) організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:
промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;
геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;
безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;
безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;
трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами.
Указ ПУ «Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» від 13.04.2011 № 462/2011 Редакція від 22.02.2012
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенерго-ефективності України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).
Держенергоефективності України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.
Основними завданнями Держенергоефективності України є:
реалізація державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;
здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;
забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України.
Указ Пу «Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України» від 06.04.2011 № 403/2011.
Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання України) є центральним органом виконавчої влади, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії.
Основними завданнями Держатомрегулювання України є:
1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії;
2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;
3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.
До системи органів управління промисловістю входять також органи на місцях, відповідні управління місцевих (обласних і районних, міських, міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій (наприклад, управління промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку, управління агропромислового комплексу тощо), які діють на підставі відповідних положень про них, і адміністрації державних промислових об'єднань, промислових підприємств. Це свідчить про те, що управління галузями та підгалузями промисловості організовують здебільшого за три-ланковою системою: міністерство — обласне управління — підприємство. У деяких випадках (при управлінні великими промисловими утвореннями — об'єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе для господарства чи галузі значення) використовують дволанкову систему: міністерство — промислове підприємство або об'єднання. При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок може зростати.
Безпосереднє керівництво основною виробничою ланкою промисловості — промисловим підприємством здійснює вищий (відносно нього) орган — адміністрація об'єднання — для підприємства, яке входить до його складу, або безпосередньо міністерство — для об'єднань і деяких важливих підприємств та казенних підприємств, які прямо підпорядковано міністерству.
До ланки управління підприємством, яке розташовано на території АРК, може включатися ще й відповідний керівний орган автономії.