М’який знак не пишеться:

1. Після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф: насип, кров, дим.

2. Після шиплячих ж, ч, ш, щ: ніч, піч, корж, кущ.

3. Після р у кінці та в середині слів: повірте, токар, бібліотекар (але Горький).

4. Між літерами, що позначають м’які приголосні: цвях, після, радість.

5. Між літерами, що позначають подвоєні (подовжені приголосні): рілля, зілля, сіллю, піччю, ллєш.

6. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалка (рибалці).

7. Після н перед шиплячими та суфіксами –ськ, -ств: менший, тонший, громадянство.

Сполучення літер йо, ьо

1. Звукосполучення йо вживається на початку слова, після голосних та губних приголосних: Йосип, його, Олексійович, бойовий, Соловйов, Воробйов.

2. Звукосполучення ьо вживається після м’яких приголосних: чотирьох, вірьовка, льон.

Тема: «Прикметник як частина мови.

Ступені порівняння прикметників».

Прикметник – самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? в реченні найчастіше виступає означенням.

За особливостями вираження ознаки безпосередньо або за відношенням одного предмета до іншого чи до особи та за граматичними ознаками прикметники поділяються на якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники виражають безпосередні виявлені ознаки предмета без відношення до іншого предмета: гучна розмова, хоробрий воїн, тепле літо, широкий простір.

Якісні прикметники виражають:

• ознаки за кольором (сизий, світлий, кремовий);

• ознаки за розміром ( великий, дрібний, маленький);

• ознаки за вагою ( важкий, легенький, важкуватий);

• ознаки за слухом (голосний, тихий, писклявий);

• ознаки за смаком (гіркий, кислий, солоний);

• ознаки за запахом (різкий, духмяний, пахучий);

• ознаки за температурою (холодний, теплий, гарячий);

• ознаки на дотик, за оцінкою (мокрий, твердий, важливий, досконалий).

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану: земляний вал, туманний ранок, сонний вигляд, працьовита людина.

Відносні прикметники виражають:

• ознаки за матеріалом (скляні двері, кам’яне дно, дерев’яні східці, ситцева блузка);

• ознаки за призначенням предмета (читальний зал; звітна доповідь, підйомний кран);

• ознаки за належністю установі, організації (міський парк, військова частина);

• за просторовими або часовими ознаками (приміський вокзал, морський вітер, прикордонний край, вечірня розмова);

• за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентний розчин, повторний виклик, тридцятиградусний мороз).

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: Шевченкова хата, братів лист, бригадирів наказ, лисяча нора.

Присвійні прикметники виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині.

Присвійні прикметники творяться:

а) від назв людей за допомогою суфіксів –ів (-їв), -ин (-їн) (Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Маріїн);

б) від назв тварин за допомогою суфіксів –ач(ий), -яч(ий), їн(ий) (курячий дзьоб, орлине крило).

Ступені порівняння прикметників.

Вищий ступінь порівняння прикметників має дві форми:

Проста форма вищого ступеня порівняння твориться від основи звичайного прикметника додаванням суфіксів –ш- або –іш-: стрункіший, щиріший, гарячіший.

• Буква щ пишеться лише в трьох прикметниках: вищий, товщий,(товстіший), кращий.

• У семи прикметниках пишуться букви жч: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.

Складена форма вищого ступеня прикметників твориться від звичайного прикметника та слів більш, менш: більш яскравий, менш яскравий, більш рішучий, менш рішучий.

Значення вищого ступеня можуть підсилювати прислівники міри, ступеня, які перетворюються на підсилювальні частки багато, небагато, значно: багато зручніший, набагато вищий, значно менший

За допомогою прислівника трохи надається значення незначної міри вияву вищого чи нижчого порогу ознаки: трохи вразливіший, трохи глибший, трохи нижчий.

Найвищий ступінь порівняння прикметників має три форми:

Проста форма найвищого ступеня твориться від простої форми вищого ступеня прикметника додаванням префікса най- (найстрункіший, найщиріший).

Складна форма найвищого ступеня твориться додаванням до простої форми найвищого ступеня часток як-, що- (якнайстрункіший, щонайстрункіший).

Складена форма найвищого ступеня порівняння твориться за допомогою слів найбільш, найменш і звичайного прикметника (найбільш стрункий, найменш стрункий).

ТЕМА: «ЧИСЛІВНИК. ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ ТА ПРАВОПИСУ».

Числівник – самостійна частина мови, яка означає абстрактно-математичну кількість, кількість предметів або їх порядок при лічбі.

За значенням числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісні числівники означають абстрактно-математичну кількість або кількість предметів при лічбі. За значенням вони поділяються на:

а) власне-кількісні, які означають кількість, виражену у цілих одиницях: вісім, двадцять один, триста сім;

б) кількісно-дробові, які означають самі дробові величини або дробові у сполученні з цілими числами: три сьомі, дві цілі одна третя.

в) кількісно-збірні, що означають кількість предметів у їх сукупності як одне ціле: двоє(дітей), дванадцятеро (курчат);

г) неозначено-кількісні, які означають загальну, точно не визначену кількість: багато, небагато, кілька.

За морфологічним складом та словотворчими особливостями кількісні числівники поділяються на прості (один, два, сто); складні (двісті, триста); складені (двадцять вісім, сто сорок три).