1. Поняття та загальна характеристика системи законодавства України

Можливі два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.), вузьке — акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію.

У СРСР під законодавством розумілися всі нормативно-правові акти держави, чим знижувалася значимість закону, відбувалася його девальвація. Закон «обростав» підзаконними, особливо відомчими, нормативними актами, і його значення як основи законності і правопорядку в державі нівелювалося.

Нині перевага віддана вузькому трактуванню законодавства. Законодавство держави — це система всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

До складу законодавства припустимо включати нормативно-правові акти Президента, уряду, видані в порядку делегування їм законодавчих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (парламентом) відповідно до конституції. Це так зване «делегування законодавство» (Франція, Великобританія та ін.).

Системи законодавства України. Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України від 9 липня'1998 г. Поняття законодавства закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Суттєві перетворення в нашому суспільстві характеризуються складними та суперечливими процесами. Процес становлення та розвитку державності незалежної України нерозривно пов’язаний із створенням нового законодавства. Це пояснюється також неможливістю ефективного функціонування будь-якої держави без збалансованої системи законів.

Реформи, що здійснюються в Україні, потребують інтенсивної законотворчості, всебічного та ефективного впливу законодавства на зміни, що відбуваються.      Необхідність правової реформи в Україні є об'єктивним процесом, що обумовлений низкою соціальних, політичних, економічних та правових передумов. Серед них слід визначити наступні:

• створення основ демократичної правової державності,

• створення демократичних інститутів публічної влади,

• виникнення та функціонування багатопартійної системи,

• становлення ринкової економіки,

• забезпечення потреби в нормативному регулюванні, що відповідає завданням перетворення суспільства.

     Реформування правової системи пов'язане з необхідністю вирішення таких завдань:

     — загальна систематизація законодавства;

     — реформування конкретних галузей законодавства (кримінального, цивільного, трудового, земельного та ін.);

     — вдосконалення інших елементів правової системи (судової практики, правосвідомості та правової культури).