
- •Тема 1. Загальна характеристика Конституції України 1996 р.
- •Соціальне призначення, політичне та юридичне значення Конституції України як Основного Закону держави.
- •Сутність та основні етапи новітнього конституційного процесу в Україні.
- •Значення і роль Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р. Для розвитку конституційного процесу в Україні.
- •Конституційний договір
- •4.Особливості прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.
- •5.Основні риси та новели Конституції України.
- •Тема 2. Конституція України - основа подальшого розвитку національного законодавства.
- •1.Основні напрями розвитку законодавства України.
- •2.Вдосконалення конституційних норм як один із пріоритетних напрямків розвитку національного законодавства.
- •3.Особливості конституційного порядку внесення змін до Конституції України.
- •Поняття та загальна характеристика системи законодавства України
- •Сутність та основні форми систематизації.
- •Ефективність систематизації законодавства.
Значення і роль Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р. Для розвитку конституційного процесу в Україні.
Цілком зрозумію, що затримка з розробкою і з прийняттям нової Конституції України негативно відбивалася на стані в суспільстві і державі, гальмувала економічні, політичні і державно-правові реформи Продовжувався економічний спад, знижувався рівень життя людей, загострювалась політична ситуація, зростала криміналізація в суспільстві.
Ці та інші фактори обумовили розробку і укладення Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України", який було підписано 8 червня 1995 р.
У його вступній частині були чітко зазначені причини укладення договору, а саме: відсутність нової демократичної Конституції України, що є гальмівним чинником на шляху здійснення економічних, політичних і державно-правових реформ;
Різні оцінки всіляких політичних сил і державних діячів були висловлені щодо змісту Конституційного Договору і самого факту його прийняття. Не всі норми його були досконалими і відповідним чином скориговані, а в окремих випадках навіть суперечили одна одній. Але безумовно, він сприяв певній стабілізації у державі і суспільстві, активізував хід конституційного пронесу тощо.
Самий факт виникнення такого соціально-правового феномена, як Конституційний Договір, показав позитивний приклад вирішення найбільш хворобливих кризових питань і проблем для держав із нестабільною політичною ситуацією.
Прийняття Конституційного Договору запобігло протистоянню двох гілок державної влади, перевело конфлікт, що назрівав, із площини протистояння в площину співробітництва всіх органів державної влади, що мало своєю метою прийняття нової Конституції України та виведення країни з кризового становища.
Конституційний Договір було підписано Президентом України Л.Кучмою і і від імені парламенту – Головою Верховної Ради України О. Морозом та більшістю народних депутатів України (понад 350 підписів народних депутатів). Договір набрав чинності з моменту його підписання.
Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (8 червня 1995 року) складався з преамбули, восьми розділів ("Загальні положення", "Верховна Рада України", "Президент України", "Уряд України – Кабінет Міністрів України", "Суди України", "Прокуратура України", "Місцеві органи державної виконавчої влади та місцеве самоврядування", "Заключні положення") та декількох прикінцевих тез.
Була в ній і одна дуже відповідальна стаття - "Визнати за необхідне створення належних умов для прискорення та успішного завершення конституційного процесу в Україні з тим, щоб прийняти нову Конституцію України в строк не пізніше одного року з дня підписання цього Конституційного Договору".