Змістовий модуль 2. Характеристика виховних систем. Лекція №4. Виховні системи навчальних закладів України

План

1. Виховна система В. О. Сухомлинського.

2. Український колеж ім. В. Сухомлинського.

3. Виховна система школи О. А. Захаренка.

4.Великосорочинська школа-інтернат.

Література: [2, 14, 23, 45, 54].

1.Виховна система в. О. Сухомлинського.

Що найголовнішим було у моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей!

В.О. Сухомлинський

В.О. Сухомлинський був проти однобічного розуміння виховання тільки як впливу на особистість, що формується. Виховання закономірно містить у собі різноманітні явища життя, все те, що дитина робить, бачить, відчуває: весь уклад життя, духовні й моральні цінності, моральні відносини між людьми, що її оточують, їхню духовну культуру.

Сухомлинський визнає два джерела виховання:

1)заздалегідь продуману виховну роботу з дітьми;

2)складні явища життя, взаємини людей, їхні вчинки.

Важливе положення Сухомлинського заключається в наступному: виховання – не викорінювання недоліків, а закріплення у дитині всього найкращого. Тоді вади викорінюються самі по собі, їх “витісняє бурхлива поросль достоїнств”. Виховання втілюється через відносини, в основі яких повинні лежати не влада і підпорядкування – вони не викличуть взаємної довіри, піддатливості, - а повага і любов. В.О. Сухомлинський дав глибокий аналіз змісту виховання. Поряд з трудовим, розумовим, естетичним і фізичним він у всіх педагогічних працях звертає особливу увагу на моральне виховання. Головним у моральному вихованні він вважав формування особистого відношення підлітка до оточуючої дійсності, виховання обов’язку та відповідальності перед суспільством, батьками, колективом, перед самим собою – перед совістю.

Це завдання здійсниться лише в тому випадку, коли дитину привчають до подолання труднощів, до боротьби, до стриманості, до самовладання. Правильне виховання будить почуття відповідальності і формує здатність, змінюючи обставини, змінювати і самих себе. У вихованні важливо збудити бажання самовдосконалення. Сполучна вихователя і вихованця нитка – це щире бажання вихованця стати краще, а вихователя – бачити вихованця кращим, чим він є зараз. Таке відношення вихователя народжує у вихованця віру в себе, у можливість свого розвитку. Ідеалом виховання Павлишської середньої школи, якою керував В.О.Сухомлинський, була всебічно і гармонійно розвинута особистість, активний учасник суспільного процесу. Гармонія здібностей і потреб дає людині ту повноту духовного життя, яка усвідомлюється та переживається нею як щастя.

Проблема естетичного виховання в школі Сухомлинського вирішувалася наступним чином: будівля Павлишської школи потопала в зелені; уздовж дороги, що вела до школи, висаджувалися квіти; в кабінетах та класах на стінах висіли репродукції картин, у кожній класній кімнаті були зелені кімнатні рослини, а у деяких – акваріум.

Що стосується трудового виховання, то воно особливо важливо, як писав Сухомлинський, у єдності з інтелектуальним життям. Кожному ступеню інтелектуального розвитку особистості повинен відповідати певний ступінь трудової майстерності, трудової зрілості.

Завдання загальноосвітньої школи Сухомлинський вбачав у вихованні в учнів любові до знань, книги, науки, у повному розкритті здібностей кожного юнака і кожної дівчини, що вступають у життя. Тому учні в старших класах в школі Сухомлинського мали можливість виходити за рамки того предмета, який цікавив їх у найбільшій мірі. Здебільшого проблему вияву здібностей і нахилів у Павлишській школі вирішували гуртки, яких було біля 80 (хімія, радіотехніка, електротехніка, автоматика, література, музика, сільськогосподарське підприємство і т.д.). Також гуртки вирішували проблему професійної орієнтації.

Критерій вихованості, за Сухомлинським, - совість людини, її вміння бачити себе очами інших людей та оцінювати свою поведінку зі сторони. Це і народжує бажання стати краще самому і приносити радість іншим. Створюючи радості для інших, людина випробує гордість за себе. Це дуже важливий стимул виховання. Для того щоб виховати гуманну людину, відношення вихователів до дітей повинно бути гуманним. Гуманізм Сухомлинський визначав як справедливість, як синтез поваги з вимогливістю. По-справжньому вимагати – це значить уміти зрозуміти і відчути, що дитині під силу, а що – ні, і допомогти їй у зусиллях. Важливий елемент шкільного виховання – самовиховання. Воно полягає в тому, що, пізнаючи оточуючий світ – природу, труд, суспільне життя, - вихованець пізнає і самого себе, оцінюючи свої переконання, дії, поведінку з точки зору найвищих ідеалів. Таким чином, Сухомлинський розумів сутність виховання в умінні викликати у дитини оцінку своїх вчинків, у яких відображається відношення до людей і до себе. Виховання повинно стимулювати внутрішню роботу розуму і серця, у процесі якої народжується переконаність людини.

Важливим завданням виховання Сухомлинський вважав формування свідомості – світоглядних, моральних, естетичних понять, поглядів, переконань, багатогранних спонукань до морально значущих вчинків. Одне з центральних завдань школи – виховання шляхетних почуттів: любові до Батьківщини, до людей, до праці, до культури, повага людських достоїнств кожного, радість переутворення світу, безкорисливої насолоди культурними багатствами. Звідси основним змістом морального виховання Сухомлинський вважав формування таких якостей особистості, як ідейність, гуманізм, громадянськість, відповідальність, працьовитість, шляхетність і вміння управляти собою.

Сухомлинський серед методів виховання найбільше значення надавав впливу словом. Слово повинно бути змістовним, мати глибокий сенс та емоційне забарвлення. Для того щоб слово виховувало, воно повинно залишити слід у думках та у душі вихованця. Сам Сухомлинський написав більш тисячі творів-мініатюр, які присвятив явищам природи, почуттям, переживанням. Дуже часто ці твори він читав на своїх уроках, закликаючи своїх учнів думати, міркувати. Виховання словом здійснювалося також за допомогою книг. В кабінеті літератури Павлишської школи було таке оголошення: “Юнаки та дівчата! До Вашої уваги пропонується список книг, які увійшли до художньої скарбниці людини. Їх треба прочитати декілька разів. Ці книги навчать Вас жити, відкриють перед Вами красу мистецтва”.

Виховні задачі здійснюються найбільш успішно, коли школа і родина висувають однакові вимоги. Тоді немає роздвоєності, протиріч, що заважають дитині розібратися в моральних поняттях і вибрати чітку лінію поведінки. Педагогічний колектив Павлишської середньої школи працював разом з батьківським колективом. Була утворена батьківська школа, слухачі якої були розділені на п'ять груп (за віком дітей):

1) дошкільники (5-7 років);

2) 1-2 класи;

3) 3-4 класи;

4) 5-7 класи;

5) 8-10 класи.

Заняття в батьківській школі проводилися два рази на місяць, основною формою занять були лекції і бесіди директора, завуча і найбільш досвідчених учителів. Особлива увага приділялася вікової психології, психології особистості, теорії розумового, морального і фізичного виховання.

Школа брала під своє заступництво дитину з дошкільного віку, тому що саме в цьому віці виховується спрага знань, допитливість і цікавість, закладаються основи моралі. У своїй Школі радості Сухомлинський учив дошкільників звертати увагу на красу навколишньої природи. Уроки часто проводилися в лісі, у гаї, на галявині. Велике значення також додавалося прослуховуванню класичної музики.

Родину Сухомлинський вважав справжньою школою виховання любові, сердечності, чуйності. Особливу роль у ній грає мати. Педагог прагне всіма способами виховати в дітей глибоку повагу до матері, бажання допомогти їй своєю працею, турботою. У школі Павлиша були встановлені традиції, що сприяють формуванню почуттів любові і поваги до матері: це вирощування квітів, яблунь, кущів троянд для неї, проведення свята Матері.

Серед інших традицій, що існували в Павлишській школі, можна відзначити такі:

• зустріч семирічних малят – майбутніх першокласників (початок червня); вони одержували в подарунок книгу;

• свято першого дзвоника для першокласників: учні випускного класу поздоровляють дітей, ведуть малят на шкільну ділянку і передають під спостереження нових школярів деревця, посаджені колись ними самими 10 років тому, потім саджають разом яблуньку;

• свято останнього дзвоника для випускників;

• вручення атестатів;

• щорічні зустрічі випускників;

• свято Матері;

• свято дівчинок (перша неділя зимових канікул);

• весняні свята – свято пісні, свято квітів, свято птахів;

• новорічна ялинка для самих маленьких;

• зимове свято сніжного містечка і т.д.

Результат: Павлишська школа Сухомлинського сприяла максимальному розкриттю здібностей і нахилів учнів; учителі школи успішно вирішували завдання виховання, що стояли перед ними.