1.3. Виховна система сільської школи с. О. Рачинського.

С.О. Рачинський народився у 1833 році в дворянській сім’ї в селищі Татове Смоленської губернії. Отримав домашню освіту, закінчив Московський університет. Займався природничими науками, філософією, викладацькою діяльністю. Серед його друзів та знайомих були Хомяков, Розанов, Соловйов, Боткін, Толстой, Чайковський, брати Аксакови.

У 1868 році Рачинський вийшов у відставку з посади професора Московського університету і в своєму родинному селі Татове заснував школу і ще 18 шкіл поблизу. Все це було виховним та освітнім простором.

В основі концепції такої школи знаходилися сімейне виховання, традиції російського народного життя, православні підвалини. Основу духовності дитини Рачинський вбачав у релігії, у служителях церкви в тих умовах він бачив найбільш підготовлених вчителів і говорив, що “народ сам визнає духовенство своїм учителем”.

Головна відмінна особливість сільської школи в тому, що вона, насамперед, заклад виховний. В школі Рачинського був дух народної культури, традиції сільської спільноти, його школу можна назвати школою “доброго норову”. Її навчальна програма мала художньо-естетичну направленість. Життя засновувалося на творчій праці, велику роль відігравали свята, ігри. Організація навчально-виховного процесу враховувала інтереси батьків і особливості селянського побуту. В школі навчали культурі землеробства, бджільництва, садівництва, основам теслярської та столярної справи, народним ремеслам.

Основним дидактичним завданням було прищеплення учням вмінь. При цьому використовувався такий методичний засіб як самостійна навчальна праця учнів за допомогою і під керівництвом учителя. Виховна система Рачинського була заснована на трьох фундаментальних ідеях: гуманізм, народність, моральність.

Можна виокремити деякі компоненти ВСШ Рачинського:

1. мета і завдання школи. Цілі за Рачинським наступні:

• розвиток розумових сил дитини;

• розвиток волі;

• гармонійний розвиток духовних сил вихованців, почуттів, серця;

• створення морально-цінного характеру.

Завдання шкіл Рачинського:

• вчити дітей для наступного життя;

• виховання почуття обов’язку, доброзичливості, дружби, ніжності;

• розвинення твердості, стійкості, самовитримки, укріплення вихованців для життєвої боротьби.

Культивувався індивідуальний підхід до навчання й виховання. Були класні наставники; характер взаємовідносин – сімейний. Першою умовою успішного виховання вважалися подружні відносини з учнями. Учитель – старший друг. Професійні вимоги до вчителя – це любов до справи виховання і знання навчального предмета.

2. принципи й форми виховання:

• велика свобода у всьому, що не має зла;

• вирішення конфліктів усередині колективу;

• різноманітні заняття за інтересами у вільний час;

• річний цикл шкільних свят.

3. школа Рачинського активно засвоювала оточуюче середовище, брала участь у всіх сільських подіях.

4. наявність самоврядування, Ради школи, до якої входили голова, опікун, вчителі, представники приходу. Рада вирішувала питання розвитку школи та фінансові.

Виховне завдання школи заключалося в тому, щоб розвити в дітях ті духовні скарби, якими багата душа російського народу. Школа мала красивий, охайний вигляд, привчала дітей до праці, виховувала любов до сільської праці. Учні робили все: розтоплювали печі, носили воду, мили підлогу, вбирали приміщення, охороняли, працювали у їдальні.

Був цілий ряд шкільних свят. Рачинський говорив, що школа повинна запам’ятатися не буднями, а святами. Першим використав такий засіб виховання патріотизму як подорож по російських святих місцях.

Дійшов таких висновків:

• міцно прищеплюються не знання, а вміння;

• потреби батьків носять чисто практичний характер, тобто розвиток вмінь;

• школа повинна співвідноситися з потребами батьків, хоч би і неграмотних (принцип соціальної детермінації – Г.В. Єльникова).

До зовнішніх засобів виховання можна віднести заохочення та покарання. Але заохочення надавалися тільки за навчальні успіхи, а не за успіхи поведінки. Рачинський закликав учителів: “Пам’ятайте, що вам потрібно не загнуздувати ваших учнів і не боротися з ними, а жити з ними у любовному спілкуванні істини і добра”.

У той же час Рачинський уважав, що природне місце виховання – сім’я. Школа – допомога сім’ї. Залог успіху вчителів – простота.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : Наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех. — К. : ІЗМН, 1998.

2. Гречаник О. Є. Управління виховною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі / О. Є. Гречаник. — Х. : Основа, 2009. — 192 с.

3. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання / С. Г. Карпенчук. — К. : Вища школа, 1997.

4. Кацинська Л. Л. Виховний процес у сучасній школі / Л. Л. Кацинська. — Рівне, 1997.

5. Освітні технології : Навч.-метод. посіб. / За заг.ред. О. М. Пєхоти. — К. :А.С.К., 2001.

Додаткова:

6. Виховні системи освітніх закладів: досвід та проблеми. Кн.1 // Укл. Л. М. Архипенко, Л. Л. Маркіна. — Дніпропетровськ : Промінь, 2000.

7. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси / О. Вишневський. — Львів, 1996.

8. Воспитание детей в школе : новые подходы и новые технологии / Под ред. Н. Е. Щурковой. — М., 1998.

9. Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня (в описаниях их авторов и исследователей) / Под общ. ред. Н. Л. Селивановой. — М. : Педагогическое общество России, 1998.

10. Караковский В. А. Воспитательная система школы : педагогические идеи и опыт формирования / В. А. Караковский. — М., 1991.

11. Мастер-класс для заместителей директора школы по воспитательной работе: Организация и планирование работы; Из опыта работы школ г. Воронежа / Авт.-сост. Т. М. Кумицкая, О. Е. Жиренко. — М. : 5 за знания, 2006. — 240 с. — (Методическая библиотека).

12. Новые ценности образования: забота – поддержка - консультирование. – М. : Инноватор, 1996. — Вып.6.

13. Сорока Г. І. Сучасні виховні системи і технології / Г. І. Сорока. — Х. : Ранок : Веста, 1998.

14. Сорока Г. І. Виховна система класу / Г. І. Сорока, Р. І. Черновол-Ткаченко. — Х., 1999.

15. Степанов Е. Н. Педагогу о воспитательной системе школы и класса: Учебно-метод. пособие / Е. Н. Степанов. — М. : ТЦ Сфера, 2004. — 224 с.

16. Тубельский А. М. Школа самоопределения / А. М. Тубельский. — М., 1995.

17. Френе С. Избранные педагогические сочинения / С. Френе. — М. : Прогресс, 1990.

18. Черкашенко В. О. Формування виховної системи школи / В. О. Черкашенко. — Х. : Основа, 2004.

19. Чернишов О. Національне виховання : наук.-метод. забезпечення / О. Чернишов // Рідна школа. — 1997. — № 2.

20. Штайнер Р. Духовное обновление педагогіки / Р. Штайнер. — М., 1995.