Тема: Поняття експериментальної взаємодії План

1. Експериментатор: його особистість і діяльність. Ефект Пігмаліона або Розенталя.

2. Типи помилок експериментатора.

3. Вплив експериментатора на результати дослідження. Способи контролю.

4. Досліджуваний, його діяльність в експерименті. Види досліджуваних.

5. Вплив експерименту на особистість досліджуваного.

1. Експериментатор: його особистість і діяльність. Ефект Пігмаліона або Розенталя.

Класичний природничонауковий експеримент розглядається теоретично з нормативних позицій: якщо з експериментальної ситуації можна було б видалити дослідника і замінити автоматом, то експеримент відповідав би ідеальному. На жаль чи на щастя, психологія людини відноситься до таких дисциплін, де це зробити неможливо.

Отже, психолог змушений враховувати те, що будь експериментатор, в тому числі і він сам, - людина і ніщо людське йому не чуже. В першу чергу - помилки, тобто мимовільні відхилення від норми експерименту (ідеального експерименту). Свідомий обман, спотворення резуль-татів тут розбирати не будемо. Помилками справа не обмежується - їх можна іноді виправити. Інша справа - стійкі тенденції поведінки експериментатора, які впливають на хід експериментальної ситуації і є наслідком несвідомої психічної регуляції поведінки.

Експеримент, у тому числі психологічний, повинен відтворюватися будь-яким іншим дослідником. Тому схема його проведення (норма експерименту) повинна бути максимально об'єктивною, тобто відтворення результатів не повинно залежати від умілих професійних дій експериментатора, зовнішніх обставин або випадку.

З позицій діяльнісного підходу експеримент - це діяльність експериментатора, який впливає на випробуваного, змінюючи умови його діяльності, щоб виявити особливості психіки обстежуваного. Процедура експерименту служить доказом ступеня активності експериментатора: він організовує роботу випробуваного, дає йому завдання, оцінює результати, варіює умови експерименту, реєструє поведінку випробуваного і результати його діяльності і т.д.

З соціально-психологічної точки зору, експериментатор виконує роль керівника, вчителя, ініціатора гри, випробуваний ж постає в якості підлеглого, виконавця, учня, веденого учасника гри.

Схема експерименту, якщо розглядати його як діяльність експеріментатора, відповідає моделі необихевиоризма: стимул - проміжні змінні - реакція. Експериментатор дає випробуваному завдання, випробуваний (проміжна змінна) їх виконує. Якщо дослідник зацікавлений у підтвердженні (або спростуванні) своєї гіпотези, то він може неусвідомлено вносити викривлення у хід експерименту та інтерпретацію даних, домагаючись, щоб випробуваний «працював під гіпотезу», створюючи привілейовані умови лише для експерементальної групи. Такі дії експериментатора - джерело артефактів. Американський психолог Р. Розенталь назвав це явище «ефектом Пігмаліона» на честь персонажа грецького міфу. (Скульптор Пігмаліон виліпив статую прекрасної дівчини Галатеї. Вона була така гарна, що Пігмаліон закохався в Галатею і став благати богів оживити статую. Боги відгукнулися на його прохання, і дівчина ожила.)