
- •Філософські проблеми наукового пізнання
- •1 Основні проблеми філософії науки
- •1.1 Філософія науки як нова галузь філософського знання
- •1. 2 Історія становлення філософії науки
- •1. 2.1 Історичні коріння взаємозв’язку філософії та науки
- •1. 2.2 Позитивіські концепції
- •1. 2.3 Неокантіантво: концепції методів наукового пізнання
- •1.2.4 Методологічні концепції прагматизму
- •1.2.5 Проблеми пізнання у контексті феноменології
- •1. 2.6 Герменевтика
- •2 Наукове знання та його особливості
- •1 Феномен науки. Критерії науковості
- •2.2 Функції наукового знання
- •2.3 Проблема класифікації наук
- •3 Основні історичні етапи розвитку науки
- •3.1 Передумови виникнення науки
- •3.2 Основні етапи розвитку науки
- •3.3 Особливості класичної науки.
- •3.4 Революція в природознавстві в кінці хіх — початку хх ст. І
- •3.5 Постнекласична наука як прояв постмодерну
- •4 Структура наукового пізнання
- •4.1 Основні структурні елементи науки
- •4.2 Емпіричний, теоретичний та метатеоретичний рівні пізнання
- •4. 3 Форми наукового пізнання: ідея, проблема, факт, гіпотеза, теорія,
- •4.4 Інші структурні компоненти науки
- •5 Динаміка науки, теоретичні моделі та
- •5.1 Кумулятивна модель розвитку науки
- •5.3 Проблема росту знань у к. Поппера
- •5.4 Концепція розвитку знань т. Куна
- •5.5 Науково-дослідна програма і. Лакатоса
- •5.7 Еволюційна модель розвитку науки с. Тулміна
- •5.8 Загальні закономірності розвитку науки
- •6 Методологія наукового пізнання
- •6.1 Поняття методології
- •6.2 Філософія та її роль у науковому пізнанні
- •6.3 Діалектичний та метафізичний методи мислення
- •7 Методи наукового пізнання
- •7.1 Поняття методу. Класифікація методів
- •7.2 Наукові методи епіричного дослідження
- •7.3 Методи теоретичного дослідження
- •7.4 Загальнологічні методи
- •7.5 Системний підхід у науковому пізнанні
- •8 Новації в сучасній науці
- •8.1 Загальні характеристики сучасної науки
- •8.2 Синергетика як нова стратегія наукового пошуку
- •8.3 Глобальний еволюціонізм і сучасна наукова картина світу
- •8. 4 Проблема позанаукового знання
- •8.5 Осмислення взаємозв'язків наукових і соціальних цінностей як
6.3 Діалектичний та метафізичний методи мислення
Серед філософських методів найбільш відомими є діалектичний і метафізичний.
Діалектика – це розуміння світу і спосіб мислення, за якого різні явища, предмети розглядаються в їх взаємозв’язку, у взаємодії протилежних сил, тенденцій, у процесі зміни, розвитку. Розвиток розуміють як закономірну якісну зміну, в процесі якої виникає нове, необхідне, здатне до саморуху.
Відповідно поняття, категорії й інші форми мислення повинні бути гнучкими, рухливими, взаємозалежними, єдиними в протилежностях, щоб правильно відобразити реальну дійсність, що розвивається. Тому найважливішим принципом діалектики є історизм – розгляд предмета в його розвитку, саморусі, зміні.
Навколишній світ являє собою єдине ціле, визначену систему, де кожна річ, явище як єдність різноманітного нерозривно пов’язані з іншими явищами, речами і всі вони постійно взаємодіють один з одним. З принципів діалектики − розвитку і взаємозв’язку, випливає один з основних принципів матеріалістичної діалектики – принцип всебічності розгляду. Правильне розуміння будь-якої речі можливе лише в тому випадку, якщо досліджена вся сукупність її внутрішніх і зовнішніх сторін, зв’язків, відношень тощо. Щоб дійсно пізнати предмет глибоко і всебічно, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки й “опосредкованості” у їхній системі з виокремленням головної сторони.
Крім історизму і всебічності, діалектичний метод містить у собі й інші принципи – об’єктивність, конкретність, детермінізм, “роздвоєння єдиного” (принцип суперечності) тощо. Ці принципи формулюються на основі відповідних законів і категорій, що у своїй сукупності відображають єдність, цілісність об’єктивного світу в його безперервному розвитку.
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм розвитку: поступове накопичення кількісних змін у визначений момент неодмінно приводить до докорінних якісних перетворень (стрибків), до виникнення нової якості, що у свою чергу,впливає на характер і темп кількісних змін.
Закон заперечення заперечення виражає поступальний, циклічний, спадкоємний характер розвитку, що здійснюється по спіралі, зберігає позитивне, переносить його в нову стадію, нібито повторює пройдене, але на більш високому рівні.
Категорії діалектики – це такі поняття (форми мислення), що відображають найбільш загальні й суттєві властивості, сторони, зв’язки і відношення реальної дійсності та пізнання. Філософські категорії – це підсумок, результат історичного розвитку останнього на основі чуттєво-матеріальної діяльності людей, суспільної практики. Основні категорії діалектики: розвиток, суперечність, причина і наслідок, необхідність і випадковість, загальне й одиничне, якість і кількість, зміст і форма тощо.
Антиподом діалектики є метафізичний метод. Найбільш характерною рисою метафізики є однобічність, абсолютизація однієї зі сторін живого процесу пізнання чи ширше – того чи іншого елемента цілого, моменту діяльності в будь-якій її формі. Розвиток метафізика розуміє як просте, лише кількісне збільшення або зменшення, як повторення, рух по колу, або по прямій лінії. Метафізика заперечує взаємозв’язок процесів, суперечність як джерело розвитку. Антидіалектичним може бути як метод пізнання, так і спосіб практичної діяльності – бюрократизм, консерватизм, волюнтаризм .
Альтернативами діалектичного методу є софістика, еклектика, негативна діалектика. Софістика – це однобічний, суб’єктивно довільний метод аргументації, який, маніпулючи поняттями, несуттєве видає за суттєве. Еклектика – це довільне механічне, безпринципне поєднання аргументів, позицій. Негативна діалектика – це абсоютизація моментів заперечення в діалектиці.
Питання для самоконтролю
Що таке методологія?
Які функції виконує філософія в науковому пізнанні?
Що таке діалектика?
Що таке метафізика?