Структура та основні завдання санітарно-епідеміологічної служби. Зміст запобіжного та поточного санітарного нагляду

СЕС займаються підготовкою гігієнічних нормативів і санітарних прав. СЕС – самостійна профілактична установа. Вона здійснює всі види санітарної та протиепідемічної діяльності в районі, місті, області. В структурі СЕС є три основні відділи: санітарно-гігієнічний, епідеміологічний, дезінфекційний. Кожний відділ складається з оперативної частини і лабораторії. Міська СЕС має у складі санітарно-гігієнічного відділу і відділення комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчування, гігієни дітей і підлітків. У санітарно-епідеміологічному відділі є лабораторія з аналогічними відділеннями. Епідеміологічний відділ складається з протиепідемічного і паразитологічного відділень, а також бактеріальної лабораторії. Дезінфекційний відділ має відділення евакуації, дезінфекції в епідемічних осередках, камерної дезінфекції і санітарного оброблення. На посадах лікарського персоналу працюють санітарні лікарі із загальної, комунальної, радіаційної гігієни, гігієни праці, харчування, гігієни дітей і підлітків, епідеміологи, бактеріологи, вірусологи, паразитологи, дезінфекціоністи, лікарі-фахівці із санітарної освіти, статистики, лаборанти з вищою освітою. СЕС контролює практичне здійснення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів, спрямованих на ліквідацію і запобігання забруднення навколишнього середовища, зокрема водойм, грунту, атмосферного повітря, на оздоровлення умов праці, навчання, побуту та відпочинку населення, а також контролює організацію і проведення заходів щодо запобігання інфекційної захворюваності. Вивчення санітарного стану території та інфекційної та професійної захворюваності є основою для глибокого аналізу і дає змогу розробляти санітарно оздоровчі та протиепідемічні заходи. У галузі запобігання інфекційним і паразитарним захворюванням та їх ліквідації робота СЕС полягає у веденні повного обліку цих захворювань, в епідемічному обстеженні осередків, евакуації інфекційних хворих у встановленому порядку, у проведенні остаточної дезінфекції і всіх видів профілактичної дезінфекції, у санітарному обробленні осіб, які контактували з інфекційними хворими. Сюди належить організація профілактичних щеплень і контроль за їхнім проведенням, контроль за зберіганням бактеріальних та вірусних препаратів у санітарно-епідеміологічних і лікувально-профілактичних установах, контроль за якістю стерилізації медичних інструментів у лікувально-профілактичних закладах. СЕС пропагує медичні і гігієнічні знання серед населення через загальну мережу закладів охорони здоровя. Запобіжний санітарний нагляд має на меті не допустити порушень санітарних правил і норм в усіх урядових інстанціях. Лікар-гігієніст проводить експертизу проектів. Експертиза- це дослідження і вирішення питань фахівцями відповідної галузі. Важливою ділянкою запобіжного санітарного нагляду є розгляд і видання висновків на проекти стандартів і технічні умови на нові види сировини, продуктів харчування, промислових виробів, будівельних матеріалів, полімерних і синтетичних матеріалів та виробів із них, а також на введення нових технологічних процесів, які можуть впливати на здоровя людей. Поточний санітарний нагляд передбачає повсякденний контроль за виконанням санітарних норм і правил усіма установами та підприємствами, в першу чергу підприємствами харчової промисловості, громадського харчування, торгівлі і водопостачання. Під час цього контролю оглядають підприємства, роблять забір проб води, повітря, грунту, харчових продуктів для лабораторних експериментів, Досліджують освітлення приміщень, перевіряють рівень забруднення повітря в них, виявляють шум.

Сонячна радіація та її гігієнічне значення (спектр сонячного випромінювання, характеристика фізичних властивостей та біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, можливі зрушення у стані здоровя та захворювання).

Під сонячною радіацією ми розуміємо потік радіації, яке виділяє Сонце, який являє собою електромагнітні коливання різної довжини хвилі. У гігієнічному відношенні особливий інтерес представляє оптична частина сонячного світла, яка займає діапазон від 280-2800нм. Більш довгі хвилі - радіохвилі, більш короткі - гамма-промені,іонізуюче випромінювання не доходять до поверхні Землі, тому що затримуються у верхніх шарах атмосфери, у озоном шарі зокрема. Озон поширений у всій атмосфері, але на висоті близько 35 км формує озоновий шар. Інтенсивність сонячної радіації залежить в першу чергу від висоти стояння сонця над горизонтом. Якщо сонце знаходиться в зеніті, то шлях який проходить сонячні промені буде значно коротший, ніж їх шлях якщо сонце знаходиться у горизонту. За рахунок збільшення шляху інтенсивність сонячної радіації змінюється. Інтенсивність сонячної радіації залежить також від того під яким кутом падають сонячні промені, від цього залежить і освітлювана територія (при збільшенні кута падіння площа освітлення збільшується). Таким чином, та ж сонячна радіація припадає на велику поверхню, тому інтенсивність зменшується. Інтенсивність сонячної радіації залежить від маси повітря через який проходить сонячні промені. Інтенсивність сонячної радіації в горах буде вище ніж над рівнем моря, тому що шар повітря через який проходять сонячні промені будуть менші, ніж над рівнем моря. Особливе значення представляє вплив на інтенсивність сонячної радіації стан атмосфери, її забруднення. Якщо атмосфера забруднена, то інтенсивність сонячної радіації знижується (вмісті інтенсивність сонячної радіації в середньому на 12% менше ніж у сільській місцевості). Напруга сонячної радіації має добовий і річний фон, тобто напруження сонячної радіації змінюється протягом доби, і залежить також від пори року. Найбільша інтенсивність сонячної радіації наголошується влітку, менша - взимку. По своїй біологічній дії сонячна радіація неоднорідна: виявляється кожна довжина хвилі робить різну дію на організм людини. У зв'язку з цим сонячний спектр умовно розділений на 3 ділянки: ультрафіолетові промені, від 280 до 400 нм видимий спектр від 400 до 760 нм інфрачервоні промені від 760 до 2800 нм.

При добовому і річному рік сонячної радіації склад і інтенсивність окремих спектрів піддається змінам. Найбільшим змінам піддаються промені УФ спектру. Інтенсивність сонячної радіації ми оцінюємо виходячи з так званої сонячної постійної. Сонячна постійна - це кількість сонячної енергії що надходить в одиницю часу на одиницю площі, яка розташована на верхній межі атмосфери під прямим кутом до сонячних променів при середній відстані Землі від Сонця. Ця сонячна постійна виміряна за допомогою супутника і дорівнює 1,94 калоріісм2 в хв. Проходячи через атмосферу сонячні промені значно слабшають - розсіюються, відображаються, поглинати. У середньому при чистій атмосфері на поверхні Землі інтенсивність сонячної радіації становить 1, 43 - 1,53. Сонячне голодування, спричинене недостатнім опроміненням організму людини УФ-радіації, котре буває в наших широтах, особливо взимку, може стати причиною зниження адаптаційних можливостей організму до інфекційних і токсичних агентів, порушення обміну речовин, росту захворюваності. Сонячний удар виникає за рахунок місцевого опромінення голови і потилиці. Кістки черепа пропускають довгохвильові промені, і температура між черепною коробкою і мозком може підвищитися до 41 С. При цьому зявляється еритематозне запалення мозкових оболон і виражена дія на мозкові центри, що призводить до головного болю і запаморочення, а згодом до непритомності, судом, порушення серцево-судинної і дихальної систем, у тяжких випадках може настати смерть.

УФ-радіація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Профілактика захворювань при роботі, що пов’язана з впливом УФ-радіації

УФ- промені займають проміжне положення між тепловою радіацією та радіацією що проникає. УФ- промені є довгохвильовою частиною- 315-400 нм (УФ-А), короткохвильовою 280-315 нм (УФ-В) і коротшою ніж 280 нм ( УФ-С). Останньою радіацію затримує атмосфера. Найхарактернішою дією УФ променів є фотохімічні реакції. Ці промені також відрізняються високою властивістю поглинатися більшістю тіл, у тому числі й повітрям. У разі їхньої дії на шкіру виникає характерна реакція у вигляді еритеми. Однак ця дія Уф-радіації здійснюється рефлекторним шляхом, а тому проявляється не тільки на шкірі, а й на всьому організмі. В організмі виникають первинні фотоелектричні і подальші складні фотохімічні процеси, внаслідок яких проявляється на шкірі еритема. Довгохвильова УФ-радіація спричинює підвищення температури шкіри і підвищення кровопостачання її опроміненої ділянки за рахунок розширення судин, а дія короткохвильової радіації призводить до зниження температури шкіри та її почервоніння. На місці еритеми набухають клітини епідермісу, зявляється інфільтрат, згодом настає ороговіння, товщина епітелію збільшується і процес закінчується пігментацією опроміненої ділянки шкіри, тобто засмагою. Пігмент меланін, що надає шкіри людини певного кольору, розміщений у клітинах базального шару епідермісу й утворюється внаслідок дії окисного ферменту з безбарвних про пігментів – меланогенів. УФ- промені переважно ушкоджують око(рогівка і конюнктива). Найчастішим ураженням є фотоофтальмія. Вона проявляється болем в очних яблуках, зниженням гостроти зору, фотопсією, гіперемією, набряком конюнктиви, повік і очного яблука, блефароспазмом, сльозотечею, світлобоязню, звуженням зіниць. УФ-промені сприяють утворенню вітаміну Д із провітамінів 7-дегідрохолестерину. Бактерицидна дія УФ-променів використовується на практиці для санації і дезінфекції різних об’єктів різних об’єктів навколишнього середовища. УФ-радіація знезаражує воду від черевнотифозної, кишкової, синьо гнійної паличок, холерного вібріону, підвищує імунно-біологічні властивості організму, під впливом УФ-променів краще відбувається загоєння ран. Запобігти надлишковому випроміненню можна шляхом медичних рекомендацій під час приймання сонячних ванн або під час виконання фізичного навантаження в умовах відкритої атмосфери. Гігієнічні заходи в галузі профілактики УФ-голодування передбачають правильне планування населених пунктів, охорони атмосферного повітря від забруднень, застосування увіолевого засклення вікон та рекомендації щодо тривалішого перебування на відкритому повітрі. Профілактика: одяг з натуральних тканин, головні убори, сонцезахисні та спец. Окуляри, що використовують на виробництві.Прилади для вимірювання: інтенсивності УВФ ►фотохімічним методом за Н.З.Кулічковою: кварцева пробірка з р-м щавлевої кислоти і азотнокислого уранілу. Одиниці вимірювання – мг щавлевої к-ти, що розклалася на см². ►фотоелектричним методом: ультрафіолет метри, уфіметри, фотоінтенсиметри, фото експозиметри. Од. вимір. – мкВт/см² за секунду.Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60),еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК). Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання — мкВт/см² за секунду. Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу.Одиницi вимiрювання — мг щавелевої кислоти, що розклалася на см².

Інфрачервона радіація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Профілактика захворювань при роботі, що пов’язано з впливом ІФ радіації.

Інрачервона сонячна радіація поділяється на короткохвильову 760-1400 нм і довгохвильову 1500-25000 нм. Біологічна дія ІФ радіації полягає в тепловому ефекті. Довгохвильові ІФ промені поглинаються шаром шкіри, а короткі проникають глибше. Непігментована шкіра поглинає 38% ІФ променів, а пігментована 58%. Поглинаючись тканинами організму Іф промені спричиняють підвищення температури опроміненої ділянки шкіри і утворення теплової еритеми. Вони зумовлюють загальну реакцію організму за допомогою численних рецепторних закінчень, що проявляється зміною температури тіла, кровяного тиску, прискорення пульсу, зміною обміну речовин, видільної функції нирок. Наявні зміни з боку ССС і дихальної системи, в органі зору внаслідок чого можливі явища сонячного удару. Сонячний удар виникає за рахунок місцевого опромінення голови і потилиці. Кістки черепа пропускають довгохвильові промені, і температура між черепною коробкою і мозком може підвищитися до 41 С. При цьому зявляється еритематозне запалення мозкових оболон і виражена дія на мозкові центри, що призводить до головного болю і запаморочення, а згодом до непритомності, судом, порушення серцево-судинної і дихальної систем, у тяжких випадках може настати смерть. Штучні джерела випромінювання: ламп солюксі інфраруж, електрокамін, полум’я вогню, тепловипромінюючі поверхні. Прилади для вимірювання: піранометр Янішевського, актинометр Калітіна, актинометр ЛІОТ, пергеліограф. Одиниці вимір.: кал/см² за хвилину, Дж/м² за годинуНедостатність ІЧВ викликає: переохолодження організму, зниження резистентності організму→↑ захворюваності та загострення хрон. патології, простудні захворювання, відмороження. Профілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, взуття, нагріваючих пристроїв, опалення приміщення. Надлишок ІЧВ викликає:еритему, опіки, дерматити, дерматози, алергічні реакції, катаракту, гіповітаміноз водорозчинних вітамінів (які виділяються з потом – у сталеварів), сонячний удар (асептичний менінгіт, розширення судин гол. мозку)Профілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, кондиціювання повітря робочої зони, вентилятори, викор. спеціальних заслонок.

Освітлення та здоровя. Гігієнічні вимоги до освітлення. Методики вивчення і оцінки природного і штучного освітлення. Зрушення у стані здоровя та захворювання, що виникають в умовах недостатнього освітлення, Профілактика міопії у дітей та підлітків.Гігієнічні вимоги до освітлення приміщень: повинно бути за спектром максимально наближеним до природного, достатнім, рівномірним, не повинно погіршувати хімічних та фізичних якостей повітряного середовища, не повинно створювати відблисків та різких тіней.Є подразником зорового аналізатору, відіграє сигнальне значення (біологічний годинник), стимулює ЖТД, обмін р-н, покращує емоційний настрій, ↑ працездатність, забезпечує фотосинтез, фототаксис, стимулює вироблення меланіну, бактерицидна дія, імуностимулююча і теплова дія. Гігієнічна оцінка природнього освітлення описовим методом. Передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв. Гігієнічна оцінка природнього освітлення геометричним методом:2.1 Визначення світлового коефіцієнта (відношення площі заскленої частини вікон до площі підлоги, виражене простим дробом):вимірюють сумарну площу заскленої частини вікон S₁, м²;вимірюють площу підлоги, S₂ м²;розраховують світловий коефіцієнт – СК = S₁ : S₂=1 : n (n розраховують діленням S₂ на S₁ і округляють до цілої величини).2.2. Визначення кута падіння  (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння .tg  = ВС/АВ2.3. Визначення кута отвору  (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння  та кутом затінення -кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір. Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення .tg  = ВД/АВ. кут отвору –  =   2.4. Визначення коефіцієнта заглиблення приміщення. Це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2. 3. Гігієнічна оцінка природнього освітлення світлотехнічним методом за допомогою люксметра: 3.1 Визначення коефіцієнта природної освітленості — це процентне вiдношення освiтленостi горизонтальної поверхнi всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхнi пiд вiдкритим небом. Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули визначається коефіцієнт природної освітленості: КПО= Е _прим/ Е _від.*100%, КПО— коефіцієнт природної освітленості (%);Е _прим. — освітленість всередені приміщення (лк); Е _від. — освітленість під відкритим небом (лк).4. Гігієнічна оцінка штучного освітлення описовим методом. Передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.5. Гігієнічна оцінка штучного освітлення розрахунковим методом:5.1. Визначення рівномірності освітлення. Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8—9 м²­.5.2 Визначення достатності освітлення. Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м² приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м², для люмiнiсцентних ламп — 24 Вт/м².6. Гігієнічна оцінка штучного освітлення світлотехнічним методом за допомогою люксметра:На робочому місці за допомогою люксметра визначається рівень освітленності та порівнюється з нормативними значеннями. Якщо визначення проводять вдень, то спочатку слід визначити освітленність, створену змішаним освітленням, штучним і природним, потім при вимкненому штучному освітленні. Різниця між отриманими даними і буде величиною освітленності, створена штучним освітленням. Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп — не меншою ніж 300 лк. Недостатність видимого випромінювання викликає: передчасну втому→ перевтому→ невроз, ↓ резистентності організму→ ↑ захворюваності та загострення хрон. патології, міопію, сколіози, кіфози.Профілактика міопії: порушення зору залежить від спадковості та гігієнічних умов праці, і це потребує особливого спостереження за освітленням робочого місця, за якістю навчальних посібників,за відстанню тексту, який читається з дошки.

Атмофера як елемент біосфери та фактор здоровя ( структура, склад, властивості, можливі зрушення у стані здоровя та захворювання). Способи охорони атмосферного повітря від забруднення.Атмосфера – газоподібна оболонка, що оточує нашу планету. Суміш газів, яка становить атмосферу, називається повітрям. Залежно від складу і властивостей атмосферу поділяють на 5 шарів: Тропосферу (8-10 км) – активний рух повітря, осередок водяної пари. Стратосферу ( до 60 км) – розріджене повітря, є озон .Мезосферу (60-80 км). Термосферу (80-100 км) – електропровідна оболонка. Екзосферу (понад 100) - сфера розсіювання. Склад атмосферного повітря: Азот – безб. газ, без запаху і смаку, малоактивний, не підтримує дихання і горіння. Є складовою АК, відіграє роль у колообігу р-н. Бере участь у створенні рівня атмосферного тиску, потрібного для ЖТД.Кисень – безб. газ, розч. у воді, потрібен для дихання, горіння і гниття. Джерелом кисню є фотосинтез.СО₂ (0,03%) – впливає на нормальний процес дихання. Озон (О₃) – захищає від дії УФВ.Інертні гази.Водяна пара – створює тепловий режим Землі. Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на заг. захворюваність населення: ↓ імунітет, вплив на органи дихання (катари ВДШ, ларингіт, ларинготрахеїт, фарингіт, бронхіт, пневмонії), серцево-судинні захворювання, а також мутагенна, канцерогенна, гонадотоксична, тератогенна, алергенна, ембріотоксична і атеросклеротична дія.Смог– сльозотеча, різь в очах, нудота, гол. біль, сухий кашель, задишка, заг. Слабкість. Сірка – бронхіт, бронх. астма, емфізема легень. СО₂ - погіршує стан тканинного дихання, ф-ю ЦНСі ССС. Сполуки азоту - емфізема легень, звуж. дих. шляхів, набряк легень та ін..Охорона повітря від забруднень: Створення нової промислової технології без викидів в атмосферу, замкнених технологічних циклів. Заміна шкідливих р-н у виробництві на менш шкідливі і утилізація відходів.Правильне і раціональне зонування території міст і викор. очисних споруд, озеленення міст

Метеорологічні фактори як виробнича шкідливість. Класифікація і характеристика мікроклімату. Зрушення у стані здоровя та захворювання, що зумовлені впливом метеофакторів. Заходи щодо профілактики.Мікроклімат, або метеорологічні умови, виробничого середовища включає t повітря, його вологість і рух, випромінювання від нагрітого обладнання та матеріалів, що обробляються, та виробів, а під час роботи в умовах відкритої атмосфери – і сонячне випромінювання. Мікроклімат ґрунту й виробничих приміщень тісно пов`язаний із метеорологічними умовами атмосфери, порою дня, сезоном року, умовами повітряного обміну, а тому характеризується великою динамічністю.Розрізняють 1 виробничий мікроклімат з оптимальними (комфортними) метеорологічними умовами 2 мікрок-т з переважно конвекційним тепловиділенням 3 радіаційний мікрок-т з переважним виділенням променевого тепла 4 мікрок-т зі значним виділенням вологи 5 охолоджувальний мікрок-т (холодильники, бродильні відділи пивоварних заводів, пароплавобудівельні виробництва тощо). 6 мікрок-т на відкритих робочих майданчиках і територіях (будівельні роботи, лісозаготівельні, с/г, рибні промисли тощо). Порушення терморегуляції в умовах перегрівання організму призводить до виникнення гострих захворювань – гіпертермії та судомної хвороби, вищої захворюваності від загальнолюдської на такі хвороби, як грип, ГРВІ, пневмонія, функціональними порушеннями з боку ССС (міокардіопатія, склеротичні зміни клапанів і судин, порушення судинного тонусу тощо), патологічні зміни з боку ЦНС (захворювання периферійної та вегетативної НС), захворювання органів травлення, порушення компенсаторно-захисних механізмів.Профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов праці в гарячих цехах: 1.Механізація, автоматизація та роботизація тяжких робіт, які виконуються в умовах гарячого мікрок-ту; 2 Введення дистанційного управління агрегатами з метою віддалення робітників від джерел тепла. 3 Зміна технологічного процесу та введення нових технологій 4 Забезпечення термоізоляційними пристроями стінок печей та нагрівальних поверхонь інших джерел тепла. 5 Влаштування водяних завіс і спеціальних азбестових і металевих екранів та щитів для захисту від джерела тепла. Водяна завіса завтовшки 1мм є достатньою, щоб поглинути всю теплову радіацію від відкритою нагрівальної печі. 6 Влаштування вентиляції-аерації, метою якої є забезпечення виходу назовні нагрітого повітря через шахти і вікна у верхній зоні приміщення. Кондиціонери, загальне та місцеве провітрювання цехів. 7 Організація повітряного душування 8 Застосування спеціального захисного одягу 9 Розроблення раціональних режимів праці та відпочинку з обов`язковими додатковими перервами для нормалізації і полегшення терморегуляції 10 Застосування підсоленої (0,5% NaCl) газованої води для пиття. 11 Організація кімнат відпочинку зі спеціальним мікрокліматом 12 Організація запобіжних і періодичних (1 раз на 24міс) медичних оглядів робітників і службовців, які працюють в умовах високої t та інтенсивного теплового випромінювання. До роботи в умовах високої t не повинні допускатися особи із захворюваннями ССС, субкомпенсованим туберкульозом легенів, різко вираженими органічними захворюваннями ЦНС, екземою, дерматитом, глаукомою. Охолоджувальна дія спричинює в організмі первинну реакцію звуження судин шкіри, зниження t шкіри та зменшення тепловіддачі, втрату чутливості, відчуття затерпання та утруднення рухів. Робітники холодних цехів можуть хворіти на невралгію, міалгію та міозит, ревматизм, грип, хвороби дихальних шляхів. До профілактичних заходів у холодних цехах із несприятливим мікрокліматом належать механізація та автоматизація робіт, перехід на нові технологічні процеси, влаштовувати тамбури, робити стіни та перекриття, утеплювати вікна й двері, а зовнішні двері доповнювати тепловими повітряними завісами, забезпечення робітників теплим одягом і влаштування спеціально відведених приміщень, де б вони періодично могли прогрітися. До роботи в умовах низької температури не повинні допускатися особи із захворюваннями периферичної НС, невритом, невралгією, захворюваннями суглобів, м`язів, нирок і легенів.

Атмосферний тиск як виробнича шкідливість (біологічна дія, прилади та одиниці вимірювання, патологія).що дорівнює 760 мм рт.ст. при 0^оС на широті 45^оС над рівнем моря, вважається нормальним. У синоптичні практиці для визначення тиску переважно використовують мілібари (мб), а в Міжнародній системі одиниць (СІ) атмосферний тиск визначають у гектопаскалях (гПа). 1мб = 1013гПа (10130Па). Прилади для вимірювання атмосферного тиску: барометр-анероїд, чашковий барометр, барограф. Тиск повітря змінюється залежно від висоти шару повітря, густини і прискорення сили тяжіння, котра своєю чергою змінюється зі зміною географічної широти і висоти над рівнем моря. У разі підйому тиск повітря закономірно зменшується. Тиск над материками збільшується взимку й зменшується влітку. Протягом доби тиск може коливатися в межах 20-30мб, особливо в помірних широтах, де циклонічна діяльність найактивніша.Дії підвищеного тиску зазнають водолази та особи, які працюють на різних будівельних роботах під водою або під землею в дуже насичених водою ґрунтах, працівники метрополітену. Підвищений атмосферний тиск застосовують також у медичній практиці, зокрема під час хірургічних втручань (операційні барокамери). Для добування ґрунту та виконання будівельних робіт під водою або під водоносними шарами ґрунту використовують споруду, що називається кесоном. Кесонна камера – це закритий з боків та згори і відкритий знизу резервуар із залізобетону. На кожні 10м глибини потрібне підвищення тиску в кесоні на 101,3кПа (1атм). Водолазів забезпечують індивідуальними дихальними апаратами і скафандрами, в які стиснене повітря подається через спеціальні шланги.У виконанні кесонних і глибоководних робіт розрізняють три періоди: компресії, перебування в умовах підвищеного тиску, декомпресії. Під впливом підвищеного тиску відбувається втискання барабанної перетинки, що може спричинити погіршення слуху. Інвагінація барабанної перетинки, зумовлена високим тиском, призводить до гострого болю, а часом і до розриву перетинки. Унаслідок компресії настає також стиснення живота, опускання діафрагми, зменшується частота дихання та серцевих скорочень. Найнебезпечніший період декомпресії, що характеризується виведенням газів із організму, які розчинилися в його тканинах (не завжди гази встигають виділитися із закінченням декомпресії, тому перехід потрібно здійснювати поступово). У разі швидкого переходу азот виділяється в кров зі швидким утворенням пухирців. За норм.атм.тиску в 100см³ крові розчинено 1,8см³ азоту, з підвищенням тиску до 405,3 кПа (4атм) ця кількість досягає 3,9 см³. Азот із розчиненого стану переходить у газоподібний і, з`являються пухирці газу. Якщо пухирці більші за від просвіту судини, вони її закупорюють і на цьому відрізку циркуляція крові припиняється. Так розвивається кесонна хвороба. Вона супроводжується болем у суглобах і м`язах кінцівок та живота. Закупорювання судин мозку, серця, легенів є загрозливим явищем і призводить до виникнення параплегій, моноплегій, парезів нижніх кінцівок, судом, колапсу, інфаркту та набряку легень. Потерпілого слід негайно помістити в лікувальний шлюз – барокамеру, де в умовах швидкого підвищення тиску тканини звільняються від газу, який дифундує в кров, а потім при повільній декомпресії поступово виділяється через легені альвеол. Після виходу потерпілого зі шлюзу рекомендують гарячі сухоповітряні та тепловодяні бані, фізіотерапію та засоби, що збуджують ССС. Не слід допускати до праці в умовах високого тиску осіб з утрудненою дихальною функцією – аденоїдами, поліпами, атрофічним катаром слизової оболонки носової частини глотки. Ефективною є заміна азоту, що входить до складу повітря, вдихуваного водолазами, на гази, які погано розчиняються в крові (гелій і аргон). Слід застосовувати драбинчасту декомпресію (із зупинками на різних глибинах). Усі робітники повинні щотижня проходити лікарський контроль.Також вплив атмосферного тиску на організм проявляється в умовах гірського клімату або під час висотних польотів. Знижений тиск діє через падіння парціального тиску кисню, що зменшується пропорційно атмосферному. Розрізняють гостру, підгостру та хронічну форми гірської хвороби. Гостра та підгостра форми розвиваються під час піднімання вгору, а хронічна частіше виникає в аборигенів гір. Клінічна картина гірської хвороби характеризується скаргами на задишку, серцебиття, слабкість, втому, сонливість, головний біль, зниження апетиту, метеоризм, нудоту, іноді блювання, носові кровотечі, загальні покриви та слизові оболонки стають ціанотичними. На висоті 5000м може настати непритомність. Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені прояву всіх типів гірської хвороби. Профілактика цих патологічних станів полягає в медичному відборі осіб для праці в таких умовах, використанні кисневого обладнання, відповідного одягу та харчування. Для підвищення стійкості організму потрібно тренуватися в умовах барокамери та високогір`я.

Вентиляція приміщень та її гігієнічне значення. Гігієнічна характеристика систем, видів та пристроїв для вентиляції приміщень. Показники якості повітря та ефективності вентиляції у приміщенніЄ фактори, які впливають на природну вентиляцію: різниця температури в приміщені і за його межами та підсилений тиск на стіни, сила вітру, витяжні і вентиляційні канали, наявність рефлекторів на даху будинків. Види вентиляції за способом надходження повітря в приміщення: природна, штучно-вентиляційна, штучно-припливна, штучно-припливно-витяжна. Причини погіршення здоровя в приміщенні з поганою вентиляцією: теіонізація, накопичення антропоксинів. Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти.Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі. Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi. Вміст вуглекислоти СО₂) у повітрі розраховується за формулою (1): Вміст СО₂ (%) = А*0.04/В,де А — кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;В — кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;0,04— вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07—0,08%, допустимою — 0,1%.Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi — 10 та 20 балончиків. Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить: а) до провітрювання 50*0.04/10 = 0,2 % б) пiсля провiтрювання 50*0.04/20 = 0,1 %. Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря. Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою: КОП =V _в.п./V= v · S · n · t/ V, де КОП — кратність обміну повітря;V _в.п. — об’єм вентиляцiйного повітря (м³); V — об’єм примiщення (м³);S — площа вентиляцiйного отвору (м²);v — швидкiсть руху повiтря (м/с);n — кількість вентиляційних отворів;t — час (3600 с). Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2—3 разів на годину. Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітря.Довжина примiщення — 22,4 м, ширина — 6 м, висота — 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми, дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря — 5. Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою: S = r² , де  = 3,14; r — радiус вентиляцiйного отвору (м). S = 3,14  (0,2) ² = 0,13 м². Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря за формулою: Vв.п. = S  V  t , де Vв.п. — об^,єм вентиляційного повітря (м³); V — швидкість руху повітря (м/с); t — час (3600 с).Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря (А) та знаючи об'єм примiщення (V), вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП) за формулою КОП= V в.п./ V=2340/470=5.Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї. Якщо вентиляцiя є не ефективною, у гігієничному висновку слід вказати найбiльш доцiльні способи пiдвищення ефективностi роботи вентиляцiйних пристроїв (збiльшення швидкостi руху повiтря, кiлькостi або площi вентиляцiйних отворiв, тощо). Крім того слід зазначити, що мiнiмальний об'єм вентиляцiї на одного чоловiка у лiкарняних палатах та навчальних примiщеннях повинен складати 30 м³/год, у кiнотеатрах —20 м³/год.Показники чистоти повітря закритих приміщень:

Якість повітря	Кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря				Концентрація СО2 (%)
	Літній режим		Зимовий режим
	Разом мікро організмів	Зеленіючих і гемолітичних стрептококів	Разом мікро організмів	Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Чисте	До 160	До 16	До 4500	До 36	До 0,1
Забруднене	Понад 2500	Понад 36	Понад 7000	Понад 124	Понад 0,15

Нормативи кратності обміну повітря в приміщеннях різного призначення

Приміщення	Кратність обміну повітря, год
	витяжка	приток
БНіП 2.08.02-89 – лікарняні приміщення
Палата дорослих	80 м3 на 1 ліжко
Передпологова, перев’язувальна	1,5 рази/год	2 рази/год
Пологова, операційна, передопераційна	8 разів/год
Післяпологова палата	80 м3 на 1 ліжко
Палата для дітей	80 м3 на 1 ліжко
Бокс, напівбокс	2,5 рази/год в коридор	2,5 рази/год
Кабінет лікаря	1 раз/год	1 раз/год
СНіп 2.08.01-89 – житлові приміщення
Житлова кімната		3 м3/год на 1 м2 площі
Кухня газифікована		90 м3 /год
Туалет, ванна кімната		25 м3/год
ДБН В. 2.2-3-97 – Будинки і споруди навчальних закладів
Клас, кабінет	16 м3 на 1 людину	1 раз/год
Майстерня	20 м3 на 1 людину	1 раз/год
Спортзала	80 м3 на 1 людину	1 раз/год
Учительська		1,5 раз/год

Мікроклімат приміщень та його гігієнічне значення. Класифікація мікроклімату. Гігієнічні основи оцінки мікроклімату приміщень. Методика комплексної оцінки впливу метеорологічних факторів та здоров’я людиниМікроклімат – сукупність метеорологічних умов на обмеженій території або в закритому приміщенні. У зв’язку з цим у деяких ландшафтних умовах можуть створюватися особливі мікрокліматичні умови. В умовах комфортного мікроклімату, тобто за оптимального поєднання дії фізичних чинників повітряного середовища в людини є добре теплове самопочуття. В умовах дискомфортного мікроклімату може настати перегрівання або переохолодження. Постійність температури у теплокровних організмів і в людини забезпечується шляхом регуляції теплопродукції або переохолодження. Мікроклімат приміщень залежить від певних поєднань t^о, вологості, руху повітря та t^о стін, стелі, підлоги, вікон, які змінюються залежно від кліматичних умов місцевості, пори року, одягу, призначення приміщення тощо. Тепловим комфортом є такий комплекс метеорологічних умов, за якого терморегуляторна система організму перебуває у стані найменшого напруження або фізіологічного спокою, і всі інші фізіологічні функції здійснюються на рівні, найсприятливішому для відпочинку та відновлення сил організму після попереднього навантаження. Згідно з гігієнічними нормативами, мікроклімат житлових приміщень буде найсприятливішим, якщо температура повітря сягатиме 18-20 С, вологість 30-60%, швидкість руху повітря 0.1-0.2 м/с, а температура стін +-2 С порівняно з нормованою температурою повітря. Досягти таких параметрів можна шляхом відповідного опалення приміщення, провітрювання та кондиціювання повітря. Дуже важливим є підбір одягу і взуття, загартовування, раціональний режим харчування, праці і відпочинку. Багато вчених робили спробу визначити ступінь впливу саме комплексу фізичних чинників повітряного середовища на організм. Це сприяло створенню відповідних приладів та методик, що допомагають визначити самопочуття людини в різних умовах навколишнього середовища. До таких приладів належать кататермометри, фригометри, кульові термометри. Поліпшення несприятливих мікрокліматичних умов у житлових приміщеннях досягають шляхом вжиття комплексу загальних планувальних, будівельних і сонцезахисних заходів. Це і озеленення, і поверховість будинків, і характер їхньої забудови, та ін. Велику роль відіграє опалення приміщень та їх вентиляція.Оптимальні показники мікроклімату житлових приміщень:

Показник	Холодна пора року	Тепла пора року
Температура повітря, оС	19-21	22-25
Відносна вологість повітря, %	40-60	40-60
Швидкість руху повітря, м/с	Не більше, ніж 0,3	Не більше, ніж 0,3

Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм:

Показники	Методи
	Кататермометрії	Еквівалентно-ефективної температури (ЕЕТ)	Результуючої температури (РТ)
Чинники, які враховуються даним методом.	Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.	Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря.	Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Показники, що використовуються для оцінки реакції організму.	Охолоджуюча здатність середовища (охолодження резервуару кататермометра – Н).	Теплове відчуття людини.	Теплове відчуття людини.
Одиниці вимірювання	мкал/см2.с	Умовні одиниці (град. ЕЕТ).	Умовні одиниці (град. РТ).
Зона теплового комфорту при роботі різної важкості: - легка; - середньої важкості; - важка.	5,5 – 7,0 8,4 – 10,0 15,4 – 18,4	17,2 – 21,7 16,2 – 20,7 14,7 – 19,2	16 – 18 13 – 16 10 – 13
Недоліки методу:	1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції людини. 2. Не враховується вплив вологості повітря.	Не враховуються втрати тепла випромінюванням.	Не враховуються індивідуальні особливості стану організму (здоровий, хворий та інше).

Клімат та здоровя населення (визначення, класифікація, кліматотвірні та кліматохарактеризуючі фактори, їх гігієнічна характеристика)Клімат — багаторічний режим погоди в даній місцевості; середній стан погоди в даній місцевості, що повторюється протягом багатьох років. Кліматоформуючі чинники:1. Географічна широта, довгота 2. Ландшафт3. Циркуляція повітряних мас4. Близькість до морів, океані. Кліматохарактеризуючі чинники:1. Метеорологічні чинники: температура, вологість, атмосферний тиск, рух повітря2. Інсоляція3. Роза вітрів4. Індекс мінливості погоди5. Глибина промерзання грунту. Основні кліматичні пояси Землі: Полярний, Помірний, Тропічний, Жаркий, Теплий, Суворий,Холодний. Основні кліматичні зони України: Південний берег Криму, Полісся, Лісостеп, Степ,Карпати. Вплив клімату на організм людини пояснюється характером місцевих погодних умов. Тропічний клімат спричинює явище перегрівання, а полярний переохолодження. Клімат спекотної зони сприяє посиленню процесів тепловіддачі і водно-сольового обміну. Підвищена інсоляція зумовлює підвищену пігментацію шкіри внаслідок компенсаторної реакції організму. Морський клімат збагачує організм солями морської води. Його сприятливий вплив послаблює дію спекотної і холодної погоди. Клімат лісів, степів і помірної зони сприяє адаптації до помірно-холодної і помірно-спекотної погоди, до різко виражених сезонних змін року. Клімат степів зумовлює підвищене виділення води шкірою і легенями та зменшене нирками. Клімат пустель діє збудливо, а відтак спричинює депресивні реакції. Гірський клімат сприяє посиленню функцій зовнішнього дихання, кровообігу і кровотворення, утилізації кисню тканинами. Дуже сприятливо впливає на організм лісовий клімат.

Акліматизація людини ( види, фактори, що впливають на акліматизацію, гігієнічні рекомендації). Особливості акліматизації у південних широтах. Акліматизація – адаптація організму людини до незвичних кліматичних умов.У процесі життєдіяльності людина виробила захисні механізми, які допомогли їй легше переносити всі зміни погоди і клімату. Адже все життя людина є, власне, процесом постійного пристосування організму до умов навколишнього середовища, яке постійно змінюється. Організм людини характеризується великою здатністю пристосуватися до різних змін кліматичних умов. Акліматизація і є саме тим складним соціально- біологічним процесом активного пристосування до нових кліматичних умов. Це фізіологічне пристосування, що залежить від умов праці і побуту, від харчування та багатьох інших чинників. Різні зміни фізичних властивостей повітря, переміщення людей в інші кліматичні зони, характер праці і побуту зумовлюють в організмі людини багато реакцій, що мають свої характерні риси. У формуванні цих реакцій відіграє роль інтенсивність діючих чинників, а також вік людини. Діти, підлітки і юнаки вирізняються високою реактивністю на дію незвичайних кліматичних чинників, у той час як у людей літнього віку реактивність знижена, а в маленьких дітей ще слабко розвинені терморегуляторні пристосування. Різка зміна клімату в осіб, ослаблених захворюваннями може спричинити низку патологічних реакцій, такі самі реакції можуть зявитися у метеолабільних людей. Десинхронізація добового і сезонного ритму метеорологічних чинників ускладнює перебіг адаптивних реакцій організму. Реакції акліматизації формуються з дитинства і мають спадкову основу. Таким чином, акліматизація є надзвичайно складним процесом, зумовленим еволюційним розвитком, що включає сукупність фізіологічних реакцій, спрямованих на пристосування до нових умов існування. Потрібно урахувати, що клімат може впливати через воду, їжу та інші чинники навколишнього середовища. Акліматизація залежить від соціально-економічних, гігієнічних і психологічних чинників. Вона може бути пасивною, тобто відбувається природним шляхом, і активною, штучною, тобто організованою самою людиною. Специфічні риси пристосування характерні для одного або іншого клімату. Процес акліматизації має фази розвитку. Перша фаза називається початкова, або орієнтувальною, друга - фазою перебудови динамічного стереотипу. У ній розрізняють перший варіант - зрівноваження на новому функціональному рівні і другий варіант – патофізіологічну реактивність. Третя фаза – це фаза стійкої акліматизації. Може спостерігатися несприятливий перебіг адаптаційного процесу і тоді виникають метеотропні реакції, настає дизадаптація. Перша фаза ще носить назву орієнтації з появою орієнтацій них рефлексів і переважанням загальної загальмованості ЦНС. Друга фаза називається ще фазою високої реактивності, або екзальтації, з переважанням процесів збудження ЦНС і можливістю виникнення патологічних станів. Третя фаза – фаза вирівнювання, оздоровлення, яка називається ще фазою нормалізації або удосконалення, адаптації, і яка характеризується зникненням багатьох функціональних порушень. Акліматизацію треба відрізняти від реакцій пристосування до штучних виробничих чинників навколишнього середовища, від патологічних явищ і тренування. Акліматизація до спекотного клімату має свої відмінні риси, пов’язані зі специфікою кліматичних умов, а саме: надлишковою сонячною радіацію, високою температурою повітря з різким її коливанням і високою вологістю. У пустелях позитивний баланс збільшується майже в 1.5 рази, створюючи передумову для пустельної хвороби. В умовах спекотного клімату забезпечення потрібного рівня збільшення віддачі тепла і здійснюється шляхом зростання кількості циркулюючої периферичної крові, що своєю чергою зумовлює зниження АТ й ослаблення пульсу. Розширення периферійних кровоносних судин сприяє поліпшення випаровування вологи з поверхні шкіри. Якщо її огортає гаряче і вологе повітря випаровування поліпшується. За таких умов тепловіддача відбувається шляхом тепловипромінення. У умовах спеки спостерігаються зміни рівня гемоглобіну, зменшення кількості лейкоцитів, збільшення лімфоцитів, зрушення в психоемоційній сфері, зниження нейроендокринної регуляторної функції, обміну речовин, особливо водно-сольового. З метою поліпшення процесу акліматизації з гігієнічної точки зору рекомендується комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію умов життя. Це насамперед архітектурно-планувальні заходи, спрямовані на відповідне обладнання життя й умов праці, на оптимізацію харчування, водо забезпечення, відпочинку, особистої гігієни та інших соціальних і гігієнічних умов. Таким чином, проблема акліматизацією є однією з важливих проблем сучасної біології і медицини, перед якою відкриваються широкі перспективи подальшого вивчення та розвитку. Слід врахувати, що для людини поряд із фізіологічними механізмами акліматизації вирішальну роль відіграють санітарно-гігієнічні заходи та соціально-побутові умови.

Погода і здоровя населення . Геліометеотропні реакції та їх профілактика.Погода – комплекс фізичних властивостей повітря в даній точці земної кулі (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, радіаційна температура) Радіаційна температура повітря у приміщенні – середня інтенсивність інфрачервоного випромінювання всіх оточуючих людину предметів і поверхонь в даній місцевості. Погодоформуючі фактори: 1 Природні : Сонячна радіація, ландшафт, особливості повітряних мас 2. Антропогенні : меліорація, штучні водойми, забруднення атмосферного повітря, вирубка лісів, іригація. Погодохарактеризуючі фактори: Хімічний склад атмосфери, Геофізичні показники, Метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск), Електричний стан атмосфери: газові розряди, грози, Синоптичні чинники: опади, хмарність, мряка. Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості.Механізм формування погоди. Причина змін погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями). Синоптична метеорологія – розділ метеорології, що присвячений вивченню великомасштабних атмосферних процесів (виникнення та переміщення циклонів та антициклонів, повітряних мас та атмосферних фронтів) та прогнозуванню погоди.Фронт атмосфернний: – перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу). Види атмосферних фронтів: Теплий атмосферний фронт, Холодний атмосферний фронт. Погода оклюзії – результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення атмосферного фронту. Фронтальна погода – погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного фронту. Погодопереніс – явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією повітряної маси із певними властивостями. Два основні синоптичні стани: Циклон – ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру – в зоні циклону погода нестійка: значний перепад тиску, значний перепад температури,підвищена вологість, опади. Антициклон – ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру – в зоні циклону погода стійка: незначний перепад тиску, незначний перепад температури, без опадів. Геліометеотропні реакції = фронто-синдром – реакції організму людини на швидку зміну погодних умов. Фази геліометеотропних реакцій: І Фаза клініко-фізіологічної адаптації – настає за 2 доби до зміни погоди. Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів. ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди - настає за 6 годин до зміни погоди Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів + зміна електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря” зміна іонного складу повітря. ІІІ Фаза дезадаптації – в момент гострої погоди (безпосередньої зміни погоди). Метеотропний синдром – симпотомокомплекс, що пов’язаний з певним типом погоди. Категорії найбільш чутливих до зміни метеоумов хворих: 1. Із кардіоваскулярним синдромом 2. Із церебральним синдромом 3. Із суглобним (ревматоїдним) синдромом. 4. Із катаральним синдромом Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов. Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.Категорії людей за метеолабільністю: 1. Метеолабільні. 2. Віднсно метеостабільні. Медична класифікація погоди за І.І.Григор’євим:

Типи погоди	Характеристика погоди
Вельми сприятлива погода	Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск — вище 760 мм рт ст., швидкість руху повітря — 0,3 м/с, перепад тиску — не більше 5 мм рт ст. вміст кисню — більше 315 г/м3.
Сприятлива погода	Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність. Атмосферний тиск — 760—755 мм рт ст., швидкість руху повітря — 47 м/с, перепад атмосферного тиску — 68 мм рт ст., перепад температури  не більше 5С, вміст кисню — більше 315 г/м3.
Погода посиленого медичного контролю	Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск — 745754 мм рт ст., швидкість руху повітря — 810 м/с, перепад атмосферного тиску — 914 мм рт ст., перепад температури — 69 С, вміст кисню — 289260 г/м3.
Погода суворого медичного контролю	Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск — нижче 745 мм рт ст., добовий перепад температури — 10С і більше, вміст кисню— менше 260 г/м3.

Орієнтовна схема медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом

Показники погоди	I тип — сприятливий	II тип  помірно несприятливий	III тип  несприятливий
Добовий перепад атмосферного тиску, гПа	до 5	5—10	понад 10
Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години, гПа	01	24	понад 4
Міждобовий перепад середньої добової температури повітря, С	до 3	до 5	понад 5
Відносна вологість повітря, %	4570	7585	понад 85
Швидкість руху повітря, м	5	510	понад 10
Хмарність, бали	безхмарно, малохмарно (0—4)	мінлива, низька хмарність (5—8)	щільна, низька хмарність (8—10)
Опади, мм на добу	опадів немає або короткочасні, незначні (5—6)	опади значні (8—20)	сильні опади — 20
Зниження середньодобової концентрації О2, г/м3	до 5	5—10	понад 10

Медична класифікація погод за Г.П.Федоровим

Типи погод	Оптимальний	Подразнюючий	Гострий
Перепад температури повітря (добова), С	2	4	понад 4
Швидкість руху повітря (V), м/сек	до 3	до 9	понад 9
Перепад атмосферного тиску, гПа	до 4	до 8	понад 8
Відносна вологість, %	40—70	90	понад 90

Медична класифікація погоди за В.Ф.Овчаровою і спіавт.

Характеристика погоди з медичної точки зору	Характеристика синоптичної ситуації
Стійка індиферентна	Малорухомий антициклон, без атмосферних фронтів
Нестійка з переходом індиферентної у “спастичний” тип	Руйнування антициклону. Наближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.
“Спастичного” типу	Встановлення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску. Проходження холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного.
Нестійка “спастичного” типу з елементами погоди “гіпоксичног” типу	Віддалення холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного. Наближення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску. Наближення теплого фронту або фронту окклюзії по типу теплого.
“Гіпоксичного типу”	Віддалення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску, проходження теплого фронту або фронту акклюзії по типу теплого.
Нестійка “гіпоксичного” типу з елементами погоди “спастичного” типу	Встановлення циклону, улоговини, сідловини, безградієнтної області зниженого тиску. Віддалення теплого фронту окклюзії по типу теплого. Приближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.
Перехід погоди “спастич-ного” типу у стійку індиферентну	Стаціонування антициклону слідом за холодним фронтом. Формування місцевого антициклону.

Водопостачання та здоровя населення. Заходи з санітарної охорони водоймищ.Функції води:фізіологічна (пластична, участь речовин і енергії, роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги,участь у теплообміні і терморегуляції, транспортна функція та ін.);санітарна (умивання, приймання ванн);господарсько-побутова (прибирання, прання, зрошування зелених насаджень);промислова (у харчовій, хімічній, металургійній та ін. галузях);фізкультурно-оздоровча (купання, плавання, обтирання, лікувальні ванни, споживання мінеральних вод);Класифікація джерел водопостачання: 1. Підземні:міжпластові напірні і безнапірні;верховодка;ґрунтові води,джерельна вода (витікає з водоносних шарів, що виклинюється на поверхню внаслідок зниження рельєфу). 2. Поверхневі води: проточні (річки, водопади);непроточні (озера, ставки, штучні відкриті водосховища).3. Атмосферні води (дощова, снігова).Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води: Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізічні якості; Вода повинна мати оптимальний хімічний склад; Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі; Вода не повинна бути твердою; Вода повинна вміщувати не більше ГДР та ГДК радіоактивних та токсичних хімічних речовин.Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми. Захворювання, які можуть виникати внаслідок споживання недоброякісної води:1. Інфекційні хвороби бактеріальної природи (холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерія, паратифи, бруцельоз, лептоспіроз, псевдотуберкульоз, чума, туляремія тощо); 2. Вірусні захворювання (вірусний гепатит, полiомiелiт, адено—, рео— та ентеровiруснi iнфекцiї);3. Протозойні інфекції (балантадiоз та амебна дизентерія); 4. Гельмінтози (аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо); 5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кiстковій системi);б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо)в) Біогеохімічні ендемії (флюороз, карiєс, ендемiчний зоб, молiбденовий артрит або ендемiчна подагра, ендемiчна “уровська” хвороба, борний ентерит тощо);г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай—ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо(поліхлорбіфеноли) тощо).Колі-індекс – число бактерій групи Е.соli в 1 л води (не більше, ніж 3).Колі-титр – кількість води, в якій знаходиться 1 E.coli (не менше, ніж 300 мл).Мікробне число – число мікроорганізімів, що міститься в 1 мл води ( не більше, ніж 100).Про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихідним вмісту амонійного азоту, азоту нітритів і нітратитів, хлоридів і окислюваності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишках утворюються солі амонію, збільшення вмісту цього хімічного інгрідієнта у воді при забруднені її фекаліями свідчить про свіже забруднення, яке є одним із найбільш небезпечних у епідеміологічному плані.У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до солей азотистої та азотної кислот. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня і термінів забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту солей азотистої кислоти у воді свідчить про недавнє забруднення води, а збільшення солей азотної кислоти – про давнє забруднення.Якщо вода містить підвищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всього комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, азотистої та азотної кислот), то це необхідно трактувати як показник постійного фекального забруднення води. Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин рослинного походження у воді. Забруднюючи водойми, хімічні речовини можуть погіршувати органолептичні властивості води, надаючи їй неприємного присмаку, запаху або кольору. Вони можуть також згубно впливати на флору і фауну воду, спричиняючи загибель риби і пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів, які беруть участь у процесах самоочищення. За певних концентрацій токсичні речовини небезпечні для здоровя людини. Вживання ними забрудненої води може привести до гострої або хронічної інтоксикації. Велику небезпеку становить спуск у водойм стічних вод, що містять радіоактивні речовини, особливо довго існуючі радіонукліди. Останні, як і стійкі токсичні речовини, можуть накопичуватися в тканинах водних організмів, що створює потенційну небезпеку вторинного забруднення води і підвищення концентрації радіоактивних речовин у тканинах риб і водоплавних птахів. Негативно відбивається на якості води або процесах самоочищення водойми спуск стічних вод, що містять кислі або основні сполуки, забарвлені речовини, залишки нафти або продуктів її перероблення. Після проведення всіх перелічених досліджень ГПК тієї чи тієї речовини у воді встановлюють згідно з таким показником шкідливої дії, що характеризується найменшою пороговою концентрацією. Пояснимо це на прикладі. Сполуки фтору спричиняють флюороз зубів при концентрації фтору у вод, яка не перевищує 1.5 мг/л. органолептичні властивості води змінюються при концентрації фтору, яка перевищує 10 мг/л, а процеси самоочищення порушується якщо концентрація фтору у воді перевищує 100 мг/л. Це означає, що для фтору лімітувальним показником шкідливості є санітарно-токсилогічний, і ГПК фтору у воді не повинно перевищувати 1.5 мг/л.Державні санітарні правила і норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько питного водопостачання», 1996 р. (ДСанПіН). Органолептичні показники якості питної води

Показник	Одиниця вимірювання	Норматив, не більше	Клас небезпеки
Запах Каламутність Кольоровість Присмак Водневий показник (активна реакція) Мінералізація загальна (сухий залишок) Загальна твердість Сульфати Хлориди Мідь Марганець Залізо Хлорфеноли	ПР* НОМ** Градуси ПР* рН мг/дм3 мг-екв/дм3 мг/дм3 мг/дм3 мг/дм3 мг/дм3 мг/дм3 мг/дм3	2 0,5 (1,5)*** 20 (35) 2 6,5—8,5 1000 (1500) 7 (10) 250 (500) 250 (350) 1,0 0,1 0,3 0,0003	— — — — — — — 4 4 3 3 3 4