116

Гігієна як наука, її місце в роботі сучасного лікарів медичного (лікувального) профілю. Мета, завдання та методи досліджень. Розвиток гігієни у Україні. Принципи гігієнічного нормування

Гігієна-наука,яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і суспільне здоровя з метою обґрунтування гігієнічних нормативів,санітарних норм і правил та профілактичних заходів,реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини,збереження і зміцнення її здоровя та запобігання виникненню різноманітних захворювань. Лікар зобов’язаний уміти визначати стан здоровя людини і давати кваліфіковані рекомендації, щодо його збереження та зміцнення. Основою діяльності лікаря має бути не тільки вивчення захворюваності населення, його фізичного розвитку, демографічних показників, а й вивчення та діагностика передпатологічних, до нозологічних станів. Лікар повинен організувати профілактичні огляди населення, брати в них участь і аналізувати результати, проводити гігієнічну, донозологічну діагностику. Лікарю слід знати, що серед населення у 59-80% осіб напружені механізми адаптації, або розвинулись різноманітні форми дезадаптації, і тому він повинен розпізнати не захворювання, а стан здоровя і найперші ознаки його втрати. Концепція донозологічної гігієнічної діагностики ґрунтується на тому, що лікарі мають проводити диспансеризацію всіх груп населення, аналізувати її результати, формувати банк даних про стан здоровя населення.Основною метою гігієни є збереження та зміцнення здоровя людини. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Основними завданнями гігієни є вивчення природних та антропогенних факторів навколишнього середовища та соціальних умов життя;Вивчення закономірностей впливу факторів навколишнього середовища на організм людини;Наукове обґрунтування гігієнічних нормативів;Запровадження у практику охорони здоровя гігієнічних нормативів,що були розробленні;Прогнозування санітарної ситуації на ближню та віддалену перспективу. Провідними методами гігієнічних досліджень є епідеміологічний метод,метод санітарного обстеження,метод гігієнічного експерименту,метод санітарної експертизи. Метод санітарного обстеження включає в себе санітарний опис,поглиблене санітарне обстеження. Метод гігієнічного експерименту включає лабораторний гігієнічний експеримент та натуральний гігієнічний експеримент. Принципи гігієнічного нормування :Принцип пріоритету медичних показників;Принцип пороговості;Принцип розподілу об’єктів санітарної безпеки;Принцип диференціації біологічних відповідей;Принцип відносності та періодичного перегляду нормативів;Принцип лабораторного експерименту. Основоположником гігієни як самостійної науки вважають Петенкофера. Марзєєв першим в Україні подав ідею організації санітарно-епідемічних станцій. Він вивчав санітарний сан населених пунктів і складав схеми їхньої реконструкції. Фундатором гігієни як науки в Україні був Суботін. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Велике значення в розвитку гігієни мало вчення академіка Павлова про навколишнє середовище й організм людини, про єдність організму і необхідних для його життєдіяльності побутових умов. Над питаннями етіології і профілактики харчових отруєнь в Україні працювали професори Шкавера, Дроботько, Ніколенко. Професор Мульков, Познанський в інституті гігієни дітей і підлітків вивчали різні питання, що стосувалися умов навчання і побуту молодого покоління.

Основні напрямки наукових досліджень сучасної гігієни. Закони гігієни. Питання гігієни у програмі ВООЗ «Здоровя для всіх у 21 столітті» . Основи законодавства України про охорону здоровя та санітарно-епідеміологічне населення.

Є три основних напрямки досліджень. Природничий, що охоплює ендо та екзоекологію і сягає від молекулярної екології до біосферної, тобто від екології людини до мікроорганізмів, екологію ландшафтну і космічну, екологію суші та континентальних і морських вод, екологію міських та с/г ландшафтів, або урбоекологію та агроекологію. Другим напрямком є соціальний, що включає такі екології, як медична, правова, політична, економічна, культурна, освітня і виховна, етноекологія. Третім напрямком є технологічний, до нього належить інженерна, промислова, с/г, будівельна, транспортна, радіологічна. Перший закон гігієни про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей. Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться. Другий закон гігієнизакон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей. Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя. Третій закон гігієни закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо. Четвертий закон гігієни закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства в процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення. П’ятий закон гігієни закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людиниПід час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.Шостий закон гігієни закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для всіх у XXI сторіччі", якою передбачено, що до 2010р. всі країни — члени ВООЗ повинні не тільки мати, але й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях. Україна приєдналася до Європейської політики "Здоров'я для всіх у XXI сторіччі". З метою її реалізації в нашій державі розроблено проект Міжгалузевої програми "Здоров'я нації", яка базується на принципах і стратегії ЗДВ. Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ( 1645-14 ), "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" ( 2586-14 ), "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм" ( 1972-12 ). ( Стаття 2 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 ).