27

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ В ЯПОНСЬКІЙ МОВІ 5

1. Формування словникового складу японської мови 5

2. Види іншомовних запозичень 8

3. «Васейейго» як феномен запозиченої лексики у японській мові. 12

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ НА ФОРМУВАННЯ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ. 15

2.1. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови. 15

2.2. Популярність англійських слів в лексичному складі японської мови 17

2.3. Сучасний стан іншомовних запозичень в японській мові. 19

ВИСНОВКИ

РЕЗЮМЕ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У складі лексики кожної мови певний відсоток складають запозичення з інших мов. Деякі з них втрачають своє іншомовне забарвлення, проте інші зберігають свою фонетику, граматику чи семантичну незвичайність та залишаються чужорідними.

Японська мова дуже незвичайна по своїй структурі. Вона увібрала в себе значну частину китайської лексики (це спричинено історичними передумовами виникнення традиційної японської мови), при цьому активно розвиваючи свій лексичний пласт. Після відмови від ізоляції словниковий запас японської мови поповнила нова категорія запозичень – гайрайго.

У наш час лексичні запозичення постійно виникають у мові та культурі країни; входять у словниковий склад мови, збагачують його новими словами та термінами. Поповнення словникового складу японської мови відбувалося двома способами: 1) нові слова створювалися з наявних у мові словотворчих елементів (коренів, суфіксів, приставок), 2) нові слова вливалися в японську мову з інших мов в результаті економічних, політичних і культурних зв'язків японського народу з іншими народами.

До актуальних проблем іншомовних слів в сучасному японському суспільстві відносять такі як, наприклад, уточнення понять окремих лексичних одиниць, співвідношення запозиченої лексики з іншими одиницями мови, виникнення і закріплення в мовній системі нових запозичень, особливості їх мовної реалізації тощо.

Актуальність теми даного дослідження полягає в тому, що в сучасному суспільстві дослідження лексичного складу мови набуває все більшого значення, у зв’язку з швидким технічним та культурним розвитком суспільства. Окрім того,

Об’єктом курсової роботи є запозичена лексика в японській мові.

Предметом дослідження є функціонування іншомовних запозичень в японській мові та їх роль у формуванні та розвитку словникового запасу сучасної японської мови.

Мета курсової роботи – визначення особливостей вживання запозичених слів, їх походження та впливу на сучасний стан японської мови.

Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Визначити історичні передумови формування лексичного запасу японської мови;

2. Дослідити відмінності між запозиченнями «канго» та «гайрайго»;

3. Виокремити сфери вживання запозичених слів в процесі розвитку японської мови та у сучасному суспільстві;

4. Прослідкувати вплив іншомовних запозичень на сучасний стан японської мови.

Основні методи дослідження (теоретичні):

• аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел з даної проблематики;

• дедукція;

• узагальнення;

• порівняльно-історичний метод.

Розділ 1. Харктеристика запозичень в японській мові

1. Формування словникового складу японської мови

Сучасна японська мова – це державна мова Японії, нею говорять фактично 125 мільйонів жителів, а також японці, що постійно живуть на Гаваях, в Америці та інших країнах. Ще вона використовується як друга мова жителями Китаю і Кореї, які перебували під японською окупацією в першій половині 20 століття.

Словниковий склад цієї мови з етимологічної точки зору прийнято ділити на три прошарки: ваго (споконвічно японські слова), канго (слова китайського походження) і гайрайго (лексичні запозичення з інших, в основному європейських мов). Ваго – це найбільш фундаментальний компонент японського лексикону. Канго характерні перш за все для письмової мови, в більшості своїй вони сприймаються як книжкові слова. Що ж стосується гайрайго, то в цілому лексика цього прошарку так чи інакше пов'язана з процесом модернізації життя сучасної Японії [18].

Існує два основні напрями розгляду запозичень в японській мові: одні дослідники пропонують розглядати канго як основні та первинні запозичення в становленні японської мови, інший же напрям пропонує віднести давні китайсько-японські стосунки до розгляду історії, а увагу звернути на особливості гайрайго – запозичених слів, що проникли у склад японської мови пізніше, коли сама мова вже була достатньо сформованою.

Питання щодо китаїзмів у японській мові має особливий історико-лінгвокультурологічний статус. Як відомо, масовий приплив китаїзмів відбувся ще на початку письмової історії японців (приблизно V ст. н.е.). Найдавніші літературні пам’ятники Кодзіки (古事記, “Записи про діяння старовини”, 712) та Ніхонгі (日本記, “Японські хроніки”, 720) записані фактично китайською мовою – камбун (漢文). Ця своєрідна мова, що увібрала в себе аромат ієрогліфічної культури Стародавнього Китаю, являла собою родючий ґрунт, на якому сформувалися й отримали нове, самостійне життя могутні паростки національних культур практично всіх народів регіону, зокрема, і Японії.

Китаїзми – стародавні запозичення в японській мові – можна порівняти із сучасними гайрайго (外来語), тобто іноземними словами, які записуються особливою складовою азбукою катакана, завдяки чому їхня ідентифікація в письмовому тексті практично ніколи не викликає труднощів. На відміну від гайрайго ідентифікація китаїзмів вимагає достатньо високої професійної підготовки, оскільки в даному випадку необхідні не тільки знання етимологічних особливостей лексики японської мови, а також історичних, культурних і літературних реалій Китаю [13].

В період класичної японської мови найперспективнішим видом писемності був так званий «змішаний стиль» – kanji-katakana-majiribun. Цей стиль передбачав використання китайських ієрогліфів у текстах, з додаванням елементів японського письма – абеток хірагани і катакани. Однак цікавим є те, що переклад текстів «змішаного стилю» зберігав японський порядок слів, був наповнений новоутвореними японськими словами, які замінювали їх китайські відповідники. Тобто, таким чином японська мова закріплювала своє право на існування автономно від китайських первинних запозичень [15].

В кінці XVI ст. до Японії почали проникати перші європейці, в основному португальці, голландці, а також іспанці, які поширювали християнство і західну матеріальну культуру. Ця подія значно вплинула на японську мовну культуру в двох напрямах. По-перше, в Японії усвідомили існування інших мов крім японської та китайської. Португальці перекладали на японську мову християнську та іншу літературу (наприклад, байки Езопа). Це були перші в Японії переклади не з китайської мови. Тоді японці вперше познайомилися з латинським письмом. По-друге, в мові з'явилися перші запозичення із західних мов. Вони ділилися на два класи: торгову і релігійну лексику; торгова лексика (тільки іменники) записувалася ієрогліфами, а релігійна (що включала дієслова і прикметники: молитися, безневинний та інші) латиницею, оскільки її треба було суворо відокремлювати від ваго і канго.

Але перше знайомство з європейською культурою виявилося нетривалим. На початку XVII ст. династія військових правителів (шьогунів) Токугава захопила владу, заборонила християнство, вигнала європейців і перетворила Японію на закриту країну. Японці не могли залишати Японію, а іноземці (переважно голландці) допускалися туди вкрай рідко, не маючи права спілкуватися з японцями. Така ситуація тривала більше двох століть. Християнська лексика зникла, але торгова лексика багато в чому збереглася. Слова, що прийшли з португальської мови, наприкладパン(pan) xліб, живуть в японській мові більше чотирьох століть і навіть назва специфічної японської страви «темпура» подібна до португальського слова tempero, що перекладається як «помірний» [9].

У японській мові є особливий термін для позначення запозичених слів - гайрайго, «слова, що прийшли ззовні». Він відноситься до всіх запозичень, крім тих, що прийшли з китайської мови (їх називають терміном Канго). Гайрайго приходили в японську мову з різних мов. У XVI столітті з'явилися запозичення з португальської і нідерландської мов, пізніше, коли у другій половині XIX століття Японія відмовилася від політики ізоляції, з'явилися слова з інших європейських мов. З повоєнного часу і до наших днів серед гайрайго стало все більше слів з англійської мови (точніше – з американської англійської). За підрахунками, зробленими в 1970-і роки слова англійського походження становили 94,1% всіх гайрайго, а після цього їх частка ще збільшилася [14].

Гайрайго зазвичай легко вирізняються від інших японських слів, оскільки пишуться катаканою. В усному мовленні багато, хоча і не всі гайрайго звертають на себе увагу незвичайним для японських слів фонетичним виглядом. Тільки в гайрайго, наприклад, можливі склади фа, фо, ді, подвоєні дзвінкі приголосні; мається специфічний для гайрайго звук – губно-зубний в, приблизно відповідний російській в чи англійській v. Ряд таких особливостей гайрайго не можна адекватно передати каною. В Японії відрізняти ці слова від всіх інших вчать, починаючи з дитячого садка; спочатку вони пояснюються як слова, які потрібно писати катаканою, і лише в середній школі розповідають про їх походження [3].