14 Цивільна оборона

Цивільна оборона (ЦО) - це державна система органів управління силами і засобами, створеними для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. [31]

В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації природного характеру:

• Небезпечні геологічні явища (обвали, осідання земної поверхні);

• Небезпечні метеорологічні явища (снігопади, град, зливи);

• Небезпечні гідрологічні явища (селеві потоки, повені, підвищення рівня ґрунтових вод);

• Природні пожежі (лісових і торф'яних масивів).

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії, пожежі, неспровоковані вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічних речовин, руйнування будівель та споруд, аварії в інженерних мережах, гідродинамічні аварії. Значна кількість великих катастроф, які сталися на території України за останній час, серед яких особливе місце займає Чорнобильська, змінило пріоритети в призначенні Цивільної оборони: від захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій мирного часу, від галузевого (відомчого) формування і функціонування на функціональні (з залученням всіх рівнів виконавчої влади) принципи формування та реагування на надзвичайні ситуації.

В Україні кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру зменшилася на 8,3% на 2011 рік, порівняно з аналогічним періодом 2010 року. Тенденція зменшення їх кількості зберігається з 2006 року, налічується 24,4 тисячі потенційно небезпечних об'єктів, з яких 6,5 тисячі відносяться до об'єктів підвищеної небезпеки. Особливе занепокоєння викликають 1211 об'єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 805 000 тонн небезпечних хімічних речовин. Усього в зонах можливого хімічного зараження цих об'єктів проживає близько 12 млн. чоловік. Найбільш поширеними і небезпечними на території Україні є наступні природні процеси: зміщення, підтоплення, просідання, ерозія, абразія і карст. Основною руйнівною силою цих процесів є підземні (для абразії - поверхневі) води. Коливання в кількості і якості підземних вод, які доповнюються зміною температурного режиму, стають показником активізації того чи іншого природного процесу. За даними Державної геологічної служби за станом на 2003 рік на території Україні зафіксовано понад 20 тисяч зсувів. Їх кількість порівняно з обстеженням у 80-х роках збільшилася майже на 45%, а площа поширення - на 28,8%. Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала розширення цих процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Тернопільській , Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької областей, а також Автономної Республіки Крим, що створює постійну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

За останні 20 років загальна площа земель та кількість міст і сіл з проявами підтоплення зросли вдвічі. Їм охоплено території близько 540 міст і селищ міського типу, а в 97-ми з них - площа підтоплення займає понад 50% території. За експертними оцінками, від підтоплення в тій чи іншій мірі страждають до 16 млн. чоловік, соціально-економічні збитки становлять від 300 до 500 гривень на гектар уражених територій у сільській місцевості і 10-12 тис. грн. на гектар території міст. Основними природними причинами підтоплення міст і сіл України є розміщення населених пунктів на понижених ділянках місцевості, зокрема в річкових долинах, у приморських смугах, долинах та схилах балок, ярів, а також причинами підтоплення є опади, ерозія річкових долин, водний режим річок.

Таким чином, протягом останніх десятиліть активне освоєння території Україні призвели до значного зростання небезпечних природних процесів, які раніше не були притаманні території Україні. У зв'язку з цим завдання Цивільної оборони (ЦО) можна сформулювати так:

1) Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру та вжиття заходів для зменшення збитків та втрат при аваріях, катастрофах, вибухах, великих пожежах і стихійних лих.

2) Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про обстановку.

3) Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж та засобів ураження.

4) Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих у мирний і воєнний час.

5) Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районі лиха і в місцях ураження.

6) Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для функціонування при надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

7) Підготовка та перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та діяти у надзвичайних ситуаціях [34].

Щоб уникнути людських жертв у разі аварії або катастрофи на підприємствах (об'єктах господарської діяльності) проводиться обов'язкова робота з навчання, підготовки персоналу. Об'єкт господарської діяльності - це підприємства (державні і приватні), установи та організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільна оборона організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (СДНР). Відповідальність за організацію і стан ГО, за постійну готовність її сил і засобів до проведення СДНР несе начальник ГО (НГО) об'єкта - керівник підприємства, установи і організації.

Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), в підпорядкуванні якого знаходиться об'єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого розташований об'єкт. На допомогу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники з: інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічного постачання.

Забезпечення стійкості роботи об'єкта господарської діяльності в умовах надзвичайних ситуацій (НС) - одна з основних завдань цивільної оборони (ЦО). Під стійкістю функціонування об'єкта розуміють здатність його в умовах НС випускати продукцію у запланованому обсязі та номенклатурі, виконувати всі свої функції, а в разі аварії, катастрофи, пошкодження - відновлювати виробництво в мінімально короткі терміни [33].

Індивідуальне завдання

Визначити межі зон руйнувань, які утворюються внаслідок вибуху парів бензину. Ємність з бензином заповнена на а = 80%. Вміст бензину в пароподібному стані b = 2,0%. Відстань до об’єкта r = 300 м. Визначити надлишковий тиск в зоні розташування об'єкта. Зробити висновки щодо зони руйнувань, в яку потрапляє об'єкт.

Максимальний надлишковий тиск у фронті ударної хвилі визначають за допомогою діаграми на рисунку 13.1. Для цього необхідно визначити масу бензину, який знаходиться в пароподібному стані.

Визначаємо об'єм, в якому знаходиться бензин в пароподібному стані в резервуарі:

;

Розрахуємо масу бензину, який знаходиться в пароподібному стані, враховуючи частку бензину в пароподібному стані:

т,

де = 0,75 т/м³ – густина бензину .

За допомогою рисунку 14.1 визначимо максимально можливий надлишковий тиск в районі об'єкта, що становить ∆P_max= 12,5 кПа.[35]

Рисунок 14.1 - Залежність надлишкового тиску від маси зрідженого вуглеводню від відстані до об'єкта під час вибуху газоповітряної суміші.

Можна зробити висновок, що об'єкт потрапляє в зону слабких руйнувань.

Зона слабких руйнувань утворюється при надлишковому тиску у фронті ударної хвилі від 10 до 20кПа. У межах цієї зони будівлі і споруди одержують малі та середні руйнування будинків і споруд.

У даному розділі було розглянуто надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, проаналізовано основні завдання Цивільної оборони України, а також було виконано індивідуальне завдання по Цивільній обороні.

ВИСНОВКИ

В даному дипломному проекті була проведена робота з модернізації багатоцільового легкого броньованого тягача, в частині покращення тактико-технічних характеристик.

З цією метою, для виявлення деяких основних характеристик був проведений тяговий розрахунок і виходячи з поставлених завдань підвищення швидкості був підібраний новий тип двигуна (ЯМЗ-240) номінальною потужністю 360 к.с.

Для покращення ходових якостей машини на плаву був запропонований новий тип підвіски, а саме – співвісна підвіска типу торсіон у трубі, що дозволяє позбавитись від бічного відведення машини при русі на плаву. Також виконано розрахунок геометричних параметрів підвіски та розрахунок на міцність її основних вузлів.

Додаткове завдання даного проекту – перевірочний розрахунок бортової передачі, який показав що бортова передача прототипу (БТ-ЛБ) здатна витримати задані навантаження.

У технологічній частині був наведений орієнтовний маршрут обробки головного пружного елементу підвіски - торсіонного валу.

Було проведено економічний розрахунок, розглянуто питання охорони праці та навколишнього середовища і питання що стосуються цивільної оборони.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Гусеничные транспортеры-тягачи. Под. ред. Д-ра тех. наук проф. В.Ф. Платонова. М., «Машиностроение»,1978. - 351с.

2. Легкий многоцелевой гусеничный транспортер-тягач. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Под ред. к.т.н. А.Ф.Белоусова, - М., Военное издательство Министерства обороны СССР, 1969. – 485с.

3. Методические указания по выполнению выпускного квалификационного проекта специалиста. /Составители Белов В.К., Волонцевич Д.О., Епифанов В.В. и др.- Харьков: НТУ "ХПІ", 2006. -61с.

4. Методические указания по тяговому расчету транспортной гусеничной машины с дизельным двигателем и ступенчатой ​​механической трансмиссией. / Сост. В.П. Аврамов, В.В. Епифанов, Н. Г. Медведев. - Харьков: ХПІ. 1991. - 36 с.

5. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х т. Т.1/Под ред. А. Г. Косиловой и Р. К. Мещерякова 4-е вид., передел. и доп. – М.: Машиностроения, 1985. 656 с.

6. Закон України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р.

7. ГОСТ 12.0.003-74* «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация».- Введен 01.01.76.

8. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.- К: 2000

9. СНиП 2.04.05-91* «Отопление. Вентиляция и кондиционирование »

10. ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны »

11. СН 2152« Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и гражданских помещений », утвержденных МЗ СССР.

12. ГОСТ 12.1.006-84* ССБТ. «Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля»

13. СН № 4557-88 «Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в производственных помещениях»

14. ГОСТ 12.1.045-84 «Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и ​​требования к проведению контроля»

15. «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ- 97).

16. ДБН В 2.5-28.2006 Природне і штучне освітлення. - К: Мінбуд України, 2006.

17. ГОСТ 12.1.003-83* «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».

18. ДСанПіН 3.3.2-007-98. «Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дісплейними терміналами електронно-обчислювальних машин»

19. СН 3044 «Санитарные нормы вибрации рабочих мест», утвержденных МЗ СССР.

20. ПУЭ-87. Правила устройств электроустановок утвержденных Главгосэнергонадзором СССР 1987г.

21. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Від 01.07.95.

22. НАПБ Б.03.002-2007 Нормативний акт пожежної безпеки.- Діє з 01.01.87

23. ДБН.В.1.1-7-2002. «Державні будівельні норми України. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва.»

24. ГОСТ 12.1.003-83* «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».- Введен 01.01.84

25. ГОСТ 12.1.012-90. «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования.- Введен 01.07.91

26. ГОСТ 12.1.030-81* «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление».- Введен 01.07.82. Изменен 1987г.

27. ДСанПиН 3.3.2.-007-98. Державні санітарні правила та норми роботи візуальними дисплейними терміналами ЕОМ. Затверджених МЗ України 10.12.98.

28. НПАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці при використанні ЕОМ.-К.1999. Діє з 01.01.00.

29. ГОСТ 12.1.004-91*.ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования безопасности. Введ. 01.01.92.

30. ГОСТ 12.1.066-84*.ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни и требования проведения контроля. Введ. 01.01.85.

31. Закон України «Про цивільну оборону України » от 03.02.1993р.

32. Кулаков М.А. и др.. Гражданская оборона: учебное пособие – Х.: Факт, 2008. – 321с.

33. Шоботов В.М. Гражданская оборона: учебное пособие – Х.: Центр учебной литературы, 2006. – 438 с.

34. Стеблюк М.И. Гражданская оборона и гражданская защита: Учебник. – К.: Знание пресс, 2007. – 487 с.

35. Практикум по курсу «Гражданская оборона» / М.А. Кулаков и др. – Х.: Факт, 2007. – 120 с.

36. http:\\www.mns.gov.ua