НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації

Кафедра інновацій та інформаційної діяльності в освіті

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Документознавство»

на тему :

«ДОКУМЕНТНІ ПОТОКИ ТА МАСИВИ

В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ»

Виконав:

студент групи 31-ДІД

Вахричева Тетяна Русланівна

Прийняв:

доцент Гордієнко Г.В.

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОКУМЕНТНИХ ПОТОКІВ ТА МАСИВІВ…………………………………………………………..

1. Стан розробки проблематики документних потоків та масивів………

2. Методи вивчення документних потоків та масивів у системі соціальної комунікації………………………………………………………………

3. Уточнення понять: «система», «документно-комунікаційна система», «документ», «документні масиви», «документні потоки», «комунікація»……..

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОКУМЕНТНИХ ПОТОКІВ ТА МАСИВІВ В ДОКУМЕНТНО-КОМУНІКАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ………………

2.1. Документно- комунікайна система як складова процесів соціальної комунікації………………………………………………………………………….

2.2. Ознаки, властивості, параметри та функції документних потоків та масивів та особливості їх формування у документних ресурсах………………

2.3. Місце і функції документних потоків та масивів (документних ресурсів) у системі докуметної комунікації…………………………………….

РОЗДІЛ 3 ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОКУМЕНТНИХ ПОТОКІВ ТА МАСИВІВ В ДОКУМЕНТНО-КОМУНІКАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ………….

3.1. Проблеми пов’язані з документними потоками та масивами в системі соціальної комунікації…………………………………………………………….

3.2. Практичні рекомендації………………………………………………..

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально-комунікативна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами не можливі інтелектуальна ево­люція людства, розвиток виробництва, спадкоємність суспі­льних відносин, збагачення соціальної пам'яті, нові досяг­нення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезу доводять, що соціальна комунікація - це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою.

Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація – процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.

Актуальність теми зумовлюється тим, що документні комунікації дедалі помітніше характеризують суть невпинної глобалізації, котра охоплює сферу політики, торгівлі, промисловості, масової культури тощо. Соціальні документно-комунікаційні системи впливають на сучасний стан суспільства та зміни в ньому в цілому. Найбільш вагомим на нашу думку є саме документні ресурси ( документні потоки та масиви) в цій системі, адже документи одним з найважливіших елементів функціонування як соціальної комунікації, так і її підсистеми – документної. Тому вивчення документних потоків та масивів в системі соціальної ( а саме – документної, як її складової) комунікації є дуже важливим на сучасному етапі.

Над питанням дослідження соціальної документно-комунікаційної системи працювали такі відомі науковці як Ю.М. Столяров, А.В. Соколов, А.А. Солянник, Н.Б. Зиновьєва. Великий внесок в розроблення цієї проблеми внесли Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка.

Вагомий внесок у дослідження питань документних потоків та масивів А.А.Соляник, Ю.Н.Столяров, Н.М.Кушнаренко, О.Політова, Г.О.Гуцал, В.Сочинська, В.М.Шейко, Л.І.Демчика та інші.

Питання документних потоків та масивів є достатньо висвітлене у роботах сучасних науковців. Найбільш повно та досконало це питання розкрито науковцем А.А.Соляник.

Проблемна ситуація ….

Об’єктом дослідження є система соціальної (а саме – документної як її складової) комунікації.

Предметом курсової роботи виступають документні потоки та масиви в документно-комунікаційній системі – підсистемі соціальної комунікації.

Мета нашої роботи полягає у визначення особливого місця ДП і М в системі документної комунікації та розглянути на прикладі.

Окреслені об’єкт, предмет та мета вимагають реалізації наступних завдань:

• дослідити стан розробки проблематики даної теми;

• визначити методи дослідження;

• уточнити основні поняття даної роботи;

• охарактеризувати документно-комунікаційну систему як складову процесів соціальної комунікації;

• визначити ознаки, властивості, параметри та функції документних потоків та масивів;

• визначити місце і функції документних потоків та масивів в системі документної комунікації;

Гіпотезою даної курсової роботи є спільність ознак документних потоків та масивів.

Розділ 1 методологічні основи вивчення документних потоків та масивів

1. Стан розробки проблематики документних потоків та масивів в системі документної комунікації

Ми живемо в світі комунікації, 70 відсотків свого часу людина витрачає на комунікацію. Без ефективного ведення комунікації зупинилося б багато виробничих процесів.

З огляду на це можемо констатувати, що комунікація є процесом передачі інформації між суб’єктами соціальної сфери суспільства. У нашому випадку розглядається та інформація, яка передається за допомогою матеріальних носіїв – документів, які в своїй сукупності становлять документні потоки та масиви.

Основною умовою існування та розвитку суспільства є документно-комунікативна діяльність. З розвитком суспільного прогресу, ускладненням інформаційних потреб постійно зростають обсяги документних ресурсів та темпи їх доведення до користувачів. Дослідження особливостей документних масивів як динамічної багатофункціональної системи, спрямованої на задоволення комунікаційних потреб суспільства, дозволяє визначити основні фактори оптимізації їх функціонування. Так, подальший розвиток документно-комунікаційної сфери неможливий без інформаційної техніки та технологій, на впровадження яких та удосконалення засобів документування і розповсюдження інформації й націлені тематичні науково-дослідні роботи.

В основі інформаційних та управлінських процесів лежить проблема раціонального функціонування документно–комунікаційної системи. Для її усунення потрібні знання про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документних потоків та масивів. Ефективність розвитку документальних комунікацій значною мірою також залежить від того, наскільки раціонально організовані та функціонують документні масиви.

Актуальній проблемі організації та модифікації документних та інформаційних ресурсів приділялася увага у роботах таких відомих фахівців документної справи як Дж. Солтон, Л.Й.Костенко, А.А.Соляник, В.І.Терешин, Н.М. Кушнаренко та інші. Особливу увагу приділено значенню ефективного функціонування документних комунікацій та їх розподілення за сферою побутування.

Як вище зазначено, питання документних потоків та масивів є актуальним, так як суспільний прогрес все підвищується, ускладнюються та диференціюються інформаційні потреби відповідно до постійного зростання обсягів документних потоків та масивів. Спираючись на це дослідники вбачають в цьому необхідність дослідження цієї теми, яка є запитуваною в сьогоденному суспільстві.

Термін "документний потік" мав декілька етапів становлення. На початку XX століття, коли основним видом опублікованого документа була книга, М.А. Рубакін увів до наукового обігу поняття "книжковий потік". Зворот із терміном "документний" вперше був застосований в архівознавстві і використовувався в межах цієї сфери у вузькому значенні, щодо функціонування лише ділових неопублікованих документів. У 1960-ті роки, через бурхливий розвиток інформатики, виникли та почали вживатися як синоніми терміни "інформаційний потік", "документальний потік", "документально-інформаційний потік". У 1990-ті роки розвиток документознавства як міждисциплінарної узагальнюючої науки та розширення значення поняття "документ" привели до введення у науковий обіг терміна "документний потік" у широкому його значенні.

Терміни "документний" та "документальний" мають різне змістовне навантаження. За Ю.М. Столяровим, "документний" - тобто "складається з документів", або має безпосереднє відношення до документа як до фізичного об'єкта, а "документальний" означає "підтверджений документом, достовірний". Але й нині в багатьох спеціальних виданнях як синоніми вживають прикметники "документний" та "документальний". Наприклад, "Терминологический словарь по библиотечному делу и смежным отраслям" (1995 р.) визначає термін "первинний документальний потік" як організовану чисельність первинних документів, що функціонують (створюються, розповсюджуються та використовуються) у соціальному середовищі. Таке визначення потоку змістовно відповідає терміну "документний", саме його необхідно використовувати відносно багатьох явищ і процесів, опосередкованих документом, - фондів, масивів, комунікації та ін.

Найфундаментальніша дефініція документних потоків належить Г.Ф. Гордукаловій, яка визначає документний потік як вибіркове відображення у формі документів результатів соціальної діяльності членів суспільства. Під соціальною діяльністю розуміється науково-пізнавальна, управлінська, виробнича, фінансова, літературно-художня та ін. види діяльності.

З метою виявлення тенденцій розвитку певних наукових напрямів значний внесок у розробку методів дослідження галузевих документних потоків зробили П.І. Валден (1911 р.), Ф.Д. Коул, Н.Б. Ілз (1917 р.), С. Бредфорд (1930-ті рр.), Дж. Д. Бернал (1939 р.). Надзвичайно активно та плідно ці методи використовували і розвивали у 1960-ті рр. Д.Прайс, Р. Бартон, Р. Кеблер, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, у 1970-ті рр.- В.І. Горькова, Л.С. Козачков, Г.Ф. Гордукалова та ін.

Явище постійного приросту кількості документів у потоці виявили ще в минулому столітті завдяки стеженню за документ ними потоками наукових журналів. Так, на початку XIX ст. у світі налічувалося близько 100 наукових періодичних видань, у 1850 р. їх було вже більше 1000, а нині - майже 8000 назв.

Перші спроби експериментального вивчення тенденцій росту документних потоків у 50-60-ті рр. XX ст. здійснили наукознавці Д. Прайс, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, відкрив­ши стабільно високі темпи зростання обсягу документних потоків у часі.

Найвідомішою концепцією росту документних потоків є експоненційна модель, запропонована й теоретично обґрунтована в 1956 р. Д. Прайсом, який визначив надзвичайно високі темпи екстенсивного росту науки: кількість наукових працівників та обсяг потоку наукових документів подвоюється кожні 10 - 15 р. Д. Прайс вважав, що наукова продукція аналогічно розвитку науки в цілому зростає відповідно до закону складних процесів із постійним для кожного періоду коефіцієнтом.

Суть закону експоненційного росту в тому, що в певний момент часу темпи росту будь-якої величини пропорційні її значенню в цей момент, тобто швидкість збільшення публікацій визначається їх кількістю за попередній період.

Поняття “документний потік" введено у практику інформаційної діяльності у 1960-ті роки і довгий час означало сукупність документів, що надходять на вхід будь-якої системи комунікацій (автоматизованої інформаційно-пошукової системи, бібліотеки, книжкового магазину і т.д.). У 1970-80 роки більшість дослідників усвідомлюють, що документні потоки це не набір, а тематично пов'язана більшість документів, що функціонують у суспільстві. Його розвиток закономірно обумовлений процесами соціального пізнання навколишнього світу. У зв'язку з цим документні потоки визначається як вибіркове відображення в документній формі результатів соціальної діяльності (науково-пізнавальної, практичної, художньої т.д.).

Сукупність документних потоків та масивів утворюють документні ресурси.

На функціонування документних ресурсів країни впливає багато факторів, головним з яких є інформативна політика держави. Вона відображається у законах та підзаконних актах, що регламентують розвиток та використання документно-комунікаційних систем країни, і спрямована на створення умов для ефективного і якісного забезпечення інформаційних потреб членів суспільства, перш за все - на документне забезпечення вирішення стратегічних завдань соціального та еко­номічного розвитку держави.

За роки незалежності України прийнято близько 20 законодавчих актів щодо вдосконалення процесів формування національних документних ресурсів. Найважливішими з них є закони України "Про інформацію" (1992 р.), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), "Про державну таємницю" 1994 р.), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (1994 р.), "Про національний архівний фонд і архівні установи" (1994 р.), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (1995 р.), "Про видавничу справу" (1997 р.), "Про Завдання Національної програми інформатизації до 2000 р." (1998 р.), "Про обов'язковий примірник документів" (1999 р.) та ін.

Відсутність або недостатній розвиток документних комунікацій знижує ефективність функціонування документних потоків та масивів та темпи доведення інфор­мації до користувачів, сповільнює розвиток науки, економіки, виробництва, управлінської сфери. Створення в країні оптимальної інфраструктури документної комунікації передбачає врахування перспектив розвитку можливостей технічних засобів передачі, обробки, пошуку, збереження та тиражування документованої інформації. Нині необхідно розширювати засоби обчислювальної техніки та електрозв'язку для передачі даних і теледоступу до віддалених документних ресурсів, створювати повнотекстові бази даних та центри автоматизованого інформаційного пошуку, впроваджувати нову техніку виготовлення та доставки копій документів користувачам.

Отже, виходячи з нашого аналізу можна сказати що, питання, які стосуються теми нашої роботи активно досліджувалися такими науковцями як А.А.Соляник, Ю.М.Столяров, Дж. Солтон, В.І.Терешин, Д.Прайс та багато інших, які безперечно зробили свій внесок в її розвиток. Але все ж проблема цього питання стоїть гостро, адже документознавство є досить молодою наукою, і всі її питання( загалом і наша тема) ще мало дослідженні і потребують більшого наукового розгляду.