1.2. Методи і інструменти контролінга

Для вивчення предмету контролінга використовуються як загальнонаукові, так і специфічні прийоми дослідження. До загальних методів відносяться аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація і т.д.

До специфічних методів контролінгу відносять:

1. АВС-аналіз — використовується для визначення головних моментів в роботі підприємства. При АВС-аналізі завдання, які виконують функції всіх рівнів, підрозділяють на три групи:

а) А-задачі виконуються одним з керівників, їх не можна делегувати, вони важливі і комплексні. Їх рішення сприяє ефективній роботі підприємства, а невиконання викликає ряд проблем (наприклад, переговори з оптовими покупцями проводить сам підприємець або керівник підприємства). На виконання А-задач потрібен = 5% часу. Значущість А-задач з урахуванням їх внесків в досягнення мети підприємства оцінюється в 75%.

б) В-задачі — це також важливі завдання, але їх можна делегувати компетентним співробітникам. В-задачі — це категорія середньої важливості; складає 20% за витратами часу і 20% по значущості.

в) С-задачі — це завдання щоденні, рутинні. Їх необхідно делегувати, щоб більше часу приділяти виконанню найважливіших завдань (наприклад, адміністративно-господарські питання, робота з кореспонденцією і т.д.). С-задачі займають = 75% часу і вносять внесок в отримання доходів підприємства у розмірі 5%.

2. Аналіз величини в точці беззбиткової. При цьому методі наочно представляються взаємозв'язки між виручкою від продажів, витратами і прибутком.

Всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, можна підрозділити на змінні і постійні.

Змінні витрати залежать від об'єму виробництва і продажу продукції.

Постійні витрати не залежать від динаміки об'єму виробництва і продажу продукції.

Беззбиткова — такий стан, коли бізнес не приносить ні прибутку, ні збитку. Це виручка, яка необхідна для того, щоб підприємство одержувало прибуток. Її можна виразити в кількості одиниць продукції, яку необхідно продати, щоб покрити витрати, після чого кожна додаткова одиниця проданої продукції приноситиме прибуток підприємству. Різниця між фактичною кількістю реалізованої продукції і беззбитковим об'ємом продажів — Ярмо зона безпеки (зона прибули), і чим вона більше, тим міцніше фінансовий стан підприємства.

3. Метод розрахунку сум покриття — при цьому методі контролінга з виручки від продажів віднімають спочатку змінні, а потім постійні витрати. Це дозволяє визначити, який прибуток або який виробничий результат залишиться у підприємства при продажі виробу за ринковою ціною. Прибуток виникає тільки тоді, коли сума покриття по всій продажній продукції більше величини постійних витрат

4. Метод розрахунку інвестицій:

1) Цілі інвестиційних розрахунків:

• визначення вигідності окремих інвестиційних проектів;

• вибір об'єктів інвестування з декількох варіантів;

• формування інвестиційних програм;

2) Дані, необхідні для інвестиційних розрахунків:

• внутрішні (змінні і постійні витрати, доходи і витрати, рентабельність, ліквідність, наявність «вузьких» місць на підприємстві, продуктивність, ринкова частка і т.д.)

• зовнішні (кон'юнктура ринку, технологічний прогрес, законодавство, поведінка конкурентів, динаміка цін, стан ринку праці і т.д.);

3. Методи інвестиційних розрахунків.

Оцінка окремих інвестиційних об'єктів здійснюється статичними і динамічними методами.

Статистичні методи:

а) метод порівняння по витратах;

б) метод порівняння по прибутку;

в) метод розрахунку рентабельності;

г) метод розрахунку амортизації (терміну окупності).

Динамічні методи:

а) метод розрахунку цінності капіталу (метод аннуитетов);

б) метод розрахунку внутрішньої рентабельності.

Обґрунтування інвестиційних програм можливо за допомогою класичних методів і імітаційних моделей.

До класичних методів відносяться статичні і динамічні.

До імітаційних моделей відносяться інвестиційно-фінансові, інвестиційно-виробничі і виробничий-фінансово-інвестиційні моделі.

РОЗДІЛ 2. КОНТРОЛІНГ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ