4.5. Роль видатних вчених у дослідженні території України

Важливу роль у розвитку будь-якої науки, в тому числі географічної, відіграють видатні вчені – академіки, лідери наукових шкіл. З їх творчим доробком ви можете детальніше ознайомитися з додаткової літератури. А нижче подається короткий довідник про їх внесок у вивчення природи і господарства України.

Творчість академіка Володимира Івановича Вернадського (1863-1945) знаменує собою поворот від подрібнення світової науки на галузі – до її інтеграції. Він є основоположником вчення про біосферу, а також геохімії, біогеохімії, космохімії, радіогеології та інших інтегративних наук. До його ідей досі звертаються вчені всього світу. В.І.Вернадський, як учень В.В. Докучаєва, досліджував геологічну будову й ґрунти Лівобережного Придніпров’я.

П авло Аполлонович Тутковський (1858-1930) є засновником українського географічного краєзнавства. Він досліджував підземні води, геологічну будову і рельєф України (наприклад, відкрив ряд давніх вулканів). До числа його праць належать «Природна районізація України», та «Краєвиди України…».

С тепана Львовича Рудницького (1877-1937) вважають основоположником української національної географії. Учений був організатором і першим директором Українського інституту географії та картографії в Харкові. С.Л.Рудницький визначив географію як загальну просторову науку про Землю й обґрунтував її центральне місце серед наук про природу. Учений вказував, що особливістю географії є те, що вона розглядає земні об’єкти і явища не самі по собі, а в їхніх усебічних взаємозв’язках. Видатний географ дав характеристику природи України та її регіонів. С.Л. Рудницький написав багато праць із політичної географії України, у яких показав, що українці мають створити власну державу в межах території свого розселення.

Видатними фізико-географами й дослідниками лісів були академіки Георгій Миколайович Висоцький (1865-1940) – учень В.В.Докучаєва, та Петро Степанович Погребняк (1900-1976). Зокрема, Г.М.Висоцький обґрунтовував роль лісосмуг у покращені клімату й родючості ґрунтів степу. П.С.Погребняк встановив, як поширення різних лісів на території України залежить від родючості й зволоження ґрунтів та інших природних чинників.

Академіки Борис Ізмаїлович Срезневський (1857-1934) та Йосип Йосипович Косоногов (1866-1922) були організаторами метеорологічної служби України; займалися проблемами прогнозування впливу кліматичних умов на урожайність сільськогосподарських культур.

Академік Володимир Гаврилович Бондарчук (1905-1993) вивчав вплив різних чинників на формування рельєфу території України.

Відомості про географію України систематизували також учені, які з різних причин працювали за кордоном. Одним із них був Володимир Михайлович Кубійович (1900-1985). У рамках Наукового товариства імені Т.Шевченка, він був організатором і головним редактором «Енциклопедії українознавства» (Мюнхен – Париж – Нью-Йорк), співавтором «Географії українських і сумежних земель» тощо.

В останні десятиріччя в Україні плідно працювали й працюють відомі фізико-географи: О.М.Маринич, К.І.Геренчук, П.Г.Шищенко, Г.І.Швебс, М.І.Щербань, І.Г.Черваньов, М.Ф.Веклич, В.М.Пащенко та інші.