4.3. Географічні дослідження Нового часу (XVIII–хіх століття)

У XVIII столітті з’явилися перші наукові дослідження природи, здійснені російськими дослідниками (східної частини України), польськими й австрійськими вченими (західної України).

У кінці XVIII століття дослідженням природи Західної України займався «батько» польської геології й географії Станіслав Сташіц; Карпати вивчав професор Львівського університету Балтазар Акке.

Серед робіт вчених Російської Академії наук виділяється праця академіка Йогана-Антона Гюльденштадта, який під час експедиції 1773-1774 років описав рослинність цілинного тоді степу. Чудові описи природи Криму залишили Карл Габліц і Петро-Симон Паллас.

Почали досліджувати природні ресурси для потреб господарства. У 1721 році дослідник-самоучка Григорій Капустін відкрив родовища кам’яного вугілля на Донбасі. А в 1781 році майбутній академік В.Ф. Зуєв – поклади залізної руди у Кривому Розі.

У другій половині XVIII ст. виконані ряд картографічних творів, зокрема генеральну карту України О.Рігельмана (1785- 1786), карти й атласи намісництв, плани міст тощо. Багатий і ще не повністю опрацюваний матеріал географічного змісту містять документи Генерального межування (яке мало на меті розділити й охарактеризувати усі поміщицькі землі); матеріали переписів населення (зокрема, генеральний або Румянцевський перепис населення Лівобережної України 1765-1769 рр.). Цікавий краєзнавчий матеріал міститься в описах намісництв 1770-1780-х рр., зокрема в «Топографічному описі Чернігівського намісництва з коротким географічним та історичним описом Малої Росії» (до якого тоді входила більша частина сучасної Полтавщини), виконаний О.Шафонським.

Якщо в XVIII столітті вчені вивчали природу як єдине ціле, то у XIX столітті обсяг знань значно зріс, і вчені почали спеціалізуватися на вивченні окремих природних компонентів. В Україні працювали відомі вчені, які вивчали її геологічну будову і рельєф (Н.Д. Борисяк, К.М. Феофілактов, М.О.Соколов), клімат (О.І.Воєйков, О.В.Клосовський, П.І.Броунов), рослинний покрив (А.М. Краснов, Й.К. Пачоський, Г.І.Танфільєв та інші). Переважно застосовувалися польові (експедиційні) методи дослідження. Створена у другій половині ХІХ століття мережа метеорологічних станцій і станцій спостереження за режимом водного стоку започаткували впровадження стаціонарних методів досліджень.

За посібником Я.І.Жупанського «Історія географії в Україні» (підрозділи 4.3 – 4.5) самостійно ознайомтеся з історією розвитку кожної галузевої фізико-географічної науки та картографічними дослідженнями, що проводилися впродовж ХІХ століття.

Для ознайомлення. Розвиток географії як науки у ХІХ столітті

Узагальнюючи велику кількість географічної інформації, накопиченої під час подорожей та експедицій, на початку XІX століття німецькі вчені Александр Гумбольдт і Карл Ріттер заклали основи сучасної фізичної географії, як науки про закономірності розміщення природних об’єктів і явищ. А.Гумбольдт застосовував художній метод опису природи. Його досвід з успіхом наслідували географи наступних поколінь. У ті часи не було ні кіно, ні телебачення. Тому географи описували далекі краї так яскраво й образно, щоб читач відчував себе учасником подорожі чи експедиції. Велику роботу щодо порівняння природи різних материків здійснив К. Ріттер.

У XІX столітті велися дослідження різних складових частин природи (будови надр і земної поверхні, вод, погоди й клімату тощо). Завдяки детальним дослідженням, зокрема, території Полтавщини, видатний учений Василь Васильович Докучаєв розробив учення про ґрунти, про взаємозв’язок усіх складових частин природи. Прізвище В.В.Докучаєва при оцінці заслуг у розвитку географії ставлять поруч із прізвищем А.Гумбольдта.

Перше географічне товариство було засноване в Парижі у 1821 році. У подальшому географічні товариства були створені в 1828 році у Берліні (Німеччина), 1830 року в Лондоні (Великобританія), 1845 року в Санкт-Петербурзі (Росія), у 1888 році – національне географічне товариство Сполучених Штатів Америки.

У Російській імперії сформувався ряд наукових географічних шкіл.

Наукова школа – неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера.

1 ) У 1845 році в Санкт-Петербурзі засноване Російське Географічне товариство. Метою діяльності товариства була організація експедицій у різні частини імперії та закордон, а також популяризація географічних знань. Серед засновників товариства – виходець з України етнограф, письменник В.І. Даль (псевдонім – «Козак Луганський»). Визнаним лідером товариства був П.П.Семенов-Тян-Шанський, під керівництвом якого було створено ряд словників і описів імперії, у тому числі – території України.

У 1869-1870 роках під керівництвом Павла Платоновича Чубинського була організована експедиція товариства на Україну (для вивчення побуту й традицій населення). За ініціативою П.П.Чубинського в 1873 р. у Києві був створений Південно-Західний відділ Географічного товариства (невдовзі закритий царським урядом). Було видано два томи «Записок…» товариства (головним чином, етнографічного змісту).

П. П. Чубинський є автором слів гімну України.

2) Географічна школа Генерального штабу. Значний інтерес становлять зібрані офіцерами Генерального штабу об’ємні «Материалы к географии и статистике губерний Российской империи» (Херсонської, Катеринославської тощо).

3 ) Географічна школа, очолювана професором Санкт-Петербурзького університету Василем Васильовичем Докучаєвим. У кінці XIX століття основна увага дослідників природи зосередилася на вирішенні проблеми боротьби з посухами й пиловими бурями у степу й лісостепу. Золотою сторінкою в історії світової науки є результати експедиції по всебічному вивченню цих проблем, яку очолював В.В.Докучаєв на території Полтавської губернії. З урахуванням матеріалів досліджень, В.В.Докучаєв розробив наукові основи ґрунтознавства і вчення про взаємозв’язки у природі. Його вважають основоположником комплексного підходу в фізичній географії.

Друга важлива прикладна проблема – наукове обґрунтування осушення заболочених земель північної частини України (Полісся). Значний внесок у вивчення природи Полісся, вирішення проблеми осушення боліт внесли Й.І.Жилінський, Г.І.Танфільєв, П.А.Тутковський.

Розвивалася географічна освіта. Окремі географічні курси починають викладати в Київському (з 1834 р.), Львівському (з 1882 р.), Одеському, Харківському (з 1889 р.) університетах. У кінці століття там створюють кафедри географії. Їх очолювали видатні природознавці: у Києві ― П.І.Броунов, з 1891 р. (який висловив ідею про існування особливої зовнішньої оболонки Землі: ця ідея через багато років знайшла втілення у вченні про географічну оболонку); у Харкові ― А.М.Краснов (засновник ботанічної географії, автор першого вітчизняного підручника «Основи землезнавства»); в Одесі ― метеоролог О.В.Клосовський, Г.І.Танфільєв (видатний вчений у різних галузях природознавства, автор книги «Географія Росії, України й прилеглих до них країн»); у Львові ― А.Реман (дослідник Карпат і прилеглих земель), пізніше – Є.Ромер (фахівець у різних галузях фізичної географії та шкільної географії).

Діяли й видавали збірники праць товариства дослідників природи при університетах (виникли у кінці 1860-х років), комісії з географічного опису губерній при навчальних округах. Матеріали географічного змісту публікувалися також у виданнях Вільного економічного товариства, заснованого в 1880-х роках у Петербурзі, статистичних бюро земств, сільськогосподарських товариств тощо.

У кінці ХІХ ст. посилилися українознавчий і краєзнавчий аспекти географічних досліджень. Зокрема, цей напрямок пов'язаний з діяльністю заснованого в 1873 р. у Львові Наукового товариства імені Т.Шевченка (з 1897 р. видавалися його збірники).

Контрольні запитання:

1. Що вам відомо про географічні знання населення на території нинішньої України до появи писемності? 2. Хто з учених стародавнього світу зробив перший опис земель, що нині входять до складу України? Які найважливіші географічні відомості є в цьому описі? 3. Які найважливіші географічні відомості відносяться до часів Київської Русі? 4. Які відомості про територію України є в арабських, візантійських і західноєвропейських джерелах? 5. Охарактеризуйте географічні дослідження, проведені у XVIIІ столітті. 6. Охарактеризуйте основні результати дослідження географічних шкіл, які сформувалися в Російській імперії впродовж ХІХ століття. 7. Що ви знаєте про розвиток географічної освіти в Новий час? 8. У чому полягають особливості географічної інформації про територію України: а) в працях давньоримських учених; б) в джерелах XVII століття. 9. Чим відрізняється географія ХІХ століття від географії XVIIІ століття? 10. Користуючись літературою, рекомендованою в кінці теми, підготуйте повідомлення про життя й діяльність одного з видатних дослідників території України (від стародавніх часів – до кінця ХІХ століття).