Теми для підготовки рефератів і повідомлень:

1. Законодавство України про державну територію, територіальні води, виключну (морську) економічну зону.

2. Проблеми, пов’язані з проведенням державних кордонів України (їх делімітацією й демаркацією).

3. Погляди різних авторів на точність встановлення крайніх точок і географічного центру України.

4. Історія визначення часу (місцевого поясного, декретного, літнього, всесвітнього).

Рекомендована література:

1. Шевченко В.О. Центризм та центричність в географії. – К.: Ніка-Центр, 2006. – С. 95 – 126.

2. Дітчук І. Дещо про крайні точки України. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. – № 34. – С.2–6.

3. Городецький Є.М., Ісаєв О.В. До проблеми визначення географічного центру України: нові підходи. //

Український географічний журнал. – 2004. – №2. – С.38–46.

4. Шкуро О. То де ж знаходиться центр Європи? // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2003. – № 6. – С. 24.

5. Сосса Р., Заєць І., Трюхан М. До проблеми визначення державного кордону України // Краєзнавство. Географія.

Туризм. – 2006. – № 44. – С.3–8.

4. Фізико-географічні дослідження території україни

Мета: в основних рисах вивчити еволюцію географічних уявлень і наукових географічних знань про територію України упродовж певних етапів: стародавнього (міфологічного, античного), середньовічного й епохи Відродження, Нового часу, Новітнього часу й сучасності.

Знання про природні умови й природні ресурси України здобувалися кропіткою працею багатьох поколінь географів та інших дослідників природи України. Географічні знання накопичувалися поступово: наступні покоління доповнювали й поглиблювали їх. То ж спробуємо зрозуміти, як уявляли дослідники природу України на кожному історичному етапі; які проблеми їх цікавили.

4.1. Стародавній етап географічного пізнання. Тисячі років тому на землях сучасної України жили люди, які ще не знали писемності. Але чи означає це, що вони не мали географічних знань?

Н а території нинішньої Черкаської області (на берегах р. Росава, що поблизу с.Межиріч) при археологічних розкопках було знайдена схема місцевості, видряпана на бивні мамонта 15-17 тисяч років тому (рис. 11). Це одне із найдавніших зі збережених схематичних зображень місцевості у світі.

Отже, первісні люди передавали одноплемінникам і нащадкам географічні знання у вигляді різних схематичних зображень (наприклад, про розташування найкращих місць для мисливства й риболовлі) на кістці, каменях та, очевидно, на предметах, які не збереглися – на корі дерев, шкірі, глині тощо.

Варто відзначити, що люди первісних суспільств часто інтуїтивно відчували суть і властивості природних тіл. Зокрема, древні мали дивовижно точні уявлення про Космос, про живу природу.

Біля 10 – 8 тисяч років тому виникло землеробство — вирощування окультурених рослин. Людям стали необхідними знання про рух космічних тіл (особливо Сонця), від яких залежали початок і кінець певних землеробських справ. Люди дійшли висновку, що на перебіг різних природних явищ на Землі суттєво впливають космічні тіла і їх рухи. Тому вони вели спостереження за Сонцем, Місяцем, планетами й зірками. Носіями цих знань були, здебільшого, жерці. Пізнання навколишнього середовища було зумовлене не тільки потребами у їжі, житлі, певних предметах, але й природною допитливістю окремих людей.

Разом з практичними знаннями формувалися уявлення про суть і будову Світу – здебільшого у формі фольклорних творів – міфів, які передавалися із покоління у покоління. Серед міфів різних народів вирізняється група, що пояснює залежність природних явищ від космічних та надприродних сил. Ці міфи, й відповідно, уявлення про світ, називаються космогонічними.

Понад 2500 років тому територія нинішньої України ввійшла до складу Ойкумени (стародавні греки так називали відому їм заселену частину Землі). Ще з архаїчного періоду збереглися давньогрецькі перипли (морські путівники, які являли собою опис контурів берегової лінії), – у т.ч. Понту Евксинського – тодішня назва Чорного моря. Пізніше Північне Причорномор’я стало периферійною частиною античного світу. Як відомо, давньогрецькі вчені заклали основи наукових уявлень про розвиток Космосу, форму й розміри Землі, сформували землезнавчий, країнознавчий, компонентний напрями досліджень Землі.

Д ля довідки: Античність охоплює період тривалістю понад 1 тис. років. Античність умовно поділяють на два періоди: 1) Домінування Давньої Греції (елліністичний період). Його початок відносять до 546 року до н.е. – встановлення рабовласницького ладу, а кінець — до 146 р. до н.е., коли країна була захоплена Римською державою. 2) Римський період (146 р. до н.е. – 476 р. н.е., – рік падіння Риму під натиском варварів, що поклало кінець періоду й античності у цілому).

В Античній Греції процвітали натурфілософські учення (які прийшли на зміну космогонічним уявленням попереднього періоду). Натурфілософія – вчення, що пояснює природу засобами споглядання й логічних суджень (а не за допомогою інструментальних досліджень, вимірювань і розрахунків). Натурфілософські учення сформувалися переважно незалежно одне від одного у різних частинах планети (Древніх Індії, Китаю, Вавилоні, Єгипті та Греції).

Саме з творів античних вчених дійшли до нас перші письмові відомості про територію України, які є джерелами не тільки географічних але й історичних знань. Так, перші письмові географічні відомості містяться у книзі «Мельпомена» – в одній із 9-ти книг «Історія» давньогрецького вченого, «батька історії» Геродота (484-425 рр. до н.е.). У ній указуються тодішні назви річок і місцевостей.

Д ля допитливих! Геродот — про землі на півдні сучасної України.

Геродот багато мандрував. Зокрема, він здійснив подорожі по узбережжю Понту Євксинського (див. рис. 12 - карту Причорномор’я за Геродотом), досягнувши гирла Істра (тоді – Дунаю). Звідси Геродот подається в захоплюючу подорож у долини Дніпра й Дону. У його працях знайшли відображення спостереження природи окремих місцевостей. У Скіфії (тоді – країни на північних берегах Чорного моря) найбільше вразили Геродота численні ріки, тому він їх описав особливо детально, мальовничо й цікаво: «Борисфен (тоді – Дніпро) — найбільша з річок Скіфії після Істру. Він має найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська, він же має щонайбільше доброї риби. Вода з нього найприємніша для пиття; він пливе чистий між іншими каламутними. Над його берегами найкращі посіви; в місцях, де не сіяно, родить висока трава. У його гирлі нагромаджується сама по собі величезна кількість солі».

У І-му столітті нашої ери землі на півдні України потрапили під владу величезної Римської імперії. Для управління цією імперією полководцям і сенаторам потрібні були географічні знання. Для цих потреб давньоримські вчені Страбон, Пліній Старший, Клавдій Птолемей створювали багатотомні описи – своєрідні енциклопедії стародавнього світу.

На їх сторінках знайшлося скромне місце й для опису «Сарматії» (так тоді називали землі сучасної України). Відомості для описів бралися з різних, не завжди достовірних джерел (від легіонерів, купців тощо).

Карта Птоломея була першоосновою для створення середньовічних карт (у т.ч. й України).