2. Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи

Професійні цінності соціальної роботи відображені в документі "Етика соціальної роботи: принципи і стандарти", який прийнято у липні 1994 р. в Коломбо (Шрі-Ланка) на загальних зборах Міжнародної федерації соціальних працівників. Документ складається з двох частин: "Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи" та "Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників", в яких проголошуються етичні принципи і стандарти соціальних працівників стосовно клієнтів і колег.

“Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи” містить характеристику головних принципів професії соціального працівника і найбільш проблемних ділянок соціальної роботи, а також рекомендує загальні (генералістичні) методи розв’язання основних етичних проблем. У Декларації викладено також загальні норми етичної поведінки соціального працівника щодо клієнтів, колег по фаху, установ та організацій, стандарти професії соціального працівника.

У “Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи” внесено 12 головних етичних принципів професії соціального працівника:

1. кожна людина є унікальною цінністю, до якої треба ставитися з повагою”.

2. кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей, і зобов’язана робити внесок в добробут суспільства”.

3. кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх своїх членів”.

4. соціальний працівник зобов’язаний бути відданим своїй справі”.

5. соціальний працівник повинен присвячувати здобуті знання і навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадам і спільнотам в їхньому розвитку і в розв’язанні конфліктів як між собою, так і в стосунках із суспільством та подоланні наслідків цих конфліктів”.

6. соціальні працівники повинні надавати якомога кращу допомогу будь-кому, хто потребує допомоги та поради, не маючи несправедливих упереджень щодо статі, віку, непрацездатності, расової приналежності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань або сексуальної орієнтації“.

7. поважати головні права людини згідно з Міжнародною Декларацією прав людини Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації”.

8. зберігати конфіденційність і відповідально використовувати в соціальній роботі інформацію про приватне життя навіть тоді, коли законодавство країни суперечить цій вимозі”.

9. співпраця соціальних працівників з клієнтами повинна відбуватися заради кращих інтересів клієнтів, водночас віддаючи належну повагу інтересам інших людей. Клієнтів усіляко заохочують до участі в роботі, й вони повинні бути поінформовані про можливі ризики і переваги запропонованого напряму дій”.

10. клієнти нестимуть спільно із соціальними працівниками відповідальність за визначення плану дій, спрямованих на зміни їхнього життя”. Цей принцип не виключає можливості застосування примусу, який може бути необхідним для розв’язання проблем однієї сторони за рахунок інтересів іншої, але тільки після ретельного зважування усіх претензій конфліктуючих сторін.

11. соціальна робота не сумісна із прямою чи непрямою підтримкою осіб чи груп людей, певних політичних сил чи силових структур, які пригнічують людей, застосовуючи при цьому тероризм, тортури тощо.

12. рішення соціального працівника повинні бути етично обгрунтованими, опиратися на основні положення Міжнародної Декларації етичних принципів МФСП та положення Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників, прийнятих їхньою національною професійною асоціацією.

“Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи” передбачає виникнення потенційних проблемних ситуацій в соціальній роботі у таких випадках:

І. Конфлікт на межі інтересів (соціального працівника та клієнта, клієнта та інших людей, конфліктуючих інтересів груп клієнтів, груп клієнтів та решти суспільства, закладу та гупи клієнтів, роботодавця і соціального працівника, різних груп професійних працівників).

ІІ. Конфлікт між різними ролями соціального працівника у процесі виконання ним своїх функціональних обов’язків (як помічник клієнта, і як контролер – представник державної установи).

ІІІ. Конфлікт між обов’язком соціального працівника у зв’язку із захистом інтересів клієнта та вимогою щодо ефективності та корисності.

У "Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи" проголошується, що кожна людина унікальна, потребує підходу до себе з позицій моралі; має право на свободу в задоволенні своїх власних потреб, не зачіпаючи права інших, і зобов’язана вносити свій вклад у підвищення добробуту суспільства. Кожне суспільство, незалежно від форми правління, має прагнути до забезпечення максимальних благ для своїх членів.

Соціальні працівники повинні бути прихильними до принципів соціальної справедливості. Соціальний працівник зобов’язаний використовувати об’єктивну систему знань, уміння і навички для надання допомоги окремим людям, групам, громадам і суспільствам в їхньому розвитку, вирішенні індивідуально-суспільних конфліктів і подоланні їх наслідків. Соціальна робота ґрунтується на відмовленні від дискримінації, здійснюється незалежно від статі, віку, національності, віросповідання, мови, політичних переконань, статевої орієнтації.

Соціальні працівники поважають права кожної людини і права соціальних груп, їхню незалежність і гідність, керуючись положеннями "Хартії ООН про права людини" та іншими міжнародними документами.

Соціальна робота заснована на принципах захисту і недоторканності клієнтів, включаючи вимоги дотримувати права на волю вибору і професійну таємницю, право клієнта на компетентне роз’яснення його прав і суті його особистої справи. Соціальні працівники оберігають професійну таємницю, навіть якщо це суперечить чинному законодавству.

Соціальна робота базується на принципі участі клієнта і співробітництва з ним. Вважається, що соціальні службовці повинні співпрацювати зі своїми клієнтами, прагнучи вирішити будь-яке завдання, з яким вони стикаються, найкращим способом, з метою задоволення інтересів клієнтів. Особи, що використовують послуги соціальних працівників, мають брати найактивнішу участь у вирішенні власних проблем. Клієнти повинні бути завжди поінформовані соціальним працівником про цілі та наслідки (ризики і користь) цих спільних дій. Соціальна робота заснована на принципах самовизначення клієнтів. Відповідно вона передбачає звести до мінімуму будь-який примус. У випадках, коли може виникнути необхідність розв’язати проблеми однієї групи учасників за рахунок іншої, використання примусу завжди має базуватися на ретельному розгляді інтересів конфронтуючих груп і на виборі принципів роботи після того, як вислухані обидві сторони. Соціальні працівники зобов’язані забезпечити обидві конфронтуючі групи кваліфікованими представниками. Вони також зобов’язані зводити до мінімуму доступ легального примусу в законодавстві своїх країн. Соціальна робота несумісна, прямо чи опосередковано, з підтримкою окремих осіб, груп, політичних сил чи владних структур, що придушують своїх співгромадян, використовують тероризм, катування й інші подібні жорстокі засоби.