Тема 1 Загальні положення

1.1. Процес діагностування та його особливості.

1.2. Пристосованість діагностування до процесів ТО та ремонту автомобілів.

1.3. Задачі діагностування.

1.4. Елементи діагностування, що встановлюються на стадії розробки автомобіля.

1.5. Діагностична та накопичувальна карти. Їх призначення.

1.6. Види діагностики у автотранспортних підприємствах.

Технологічний процес визначення технічного стану автомобіля без розбирання і висновок про необхідне технічне обслуговування чи ремонт називають діагностуванням. Діагностика вивчає форми вияву технічних станів, методи і засоби виявлення несправностей і прогнозування ресурсу роботи об'єкта без його розбирання. Вона дозволяє кількісно оцінювати безвідмовність і ефективність автомобіля і прогнозувати ці властивості в межах залишкового ресурсу або заданого наробітку.

Задачі діагностування:

1. Перевірка справності та працездатності автомобіля в цілому і (або) його складових частин із встановленою ймовірністю правильності діагностування.

2. Пошук дефектів, що порушили справність і (або) працездатність автомобіля.

3. Збір вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або ймовірності безвідмовності роботи машини в міжконтрольний період.

Тема 2 Втрата працездатності та основні задачі технічної діагностики

2.1. Працездатність. Загальна схема втрати працездатності об’єкта експлуатування.

2.2. Математична модель втрати працездатності на прикладі двигуна внутрішнього згоряння.

2.3. Діагноз. Типи задач по визначенню стану об’єктів діагнозу.

2.4. Задачі технічної прогностики

2.5. Задачі технічної генетики.

2.6. Задачі діагнозу.

Для того щоб керувати процесом втрати працездатності, необхідно знати дійсний технічний стан автомобіля в будь-який момент часу. Вирішенням цих питань і займається технічна діагностика. Вона включає теорію й організацію процесів діагнозу, а також принципи побудови методів діагнозу.

Діагноз – процес дослідження об'єкта. Вузол, агрегат, система або автомобіль у цілому, стан якого визначається, називають об'єктом діагнозу. Завершення цього дослідження – одержання результату діагнозу, тобто висновок про стан об'єкта діагнозу. Характерними прикладами результатів діагнозу є висновки виду: об'єкт справний, об'єкт несправний, в об'єкті є певна несправність.

Щоб більш чітко представити сферу, що охоплюється технічною діагностикою, розглянемо три типи задач з визначення стану об'єктів діагнозу. До першого типу належать задачі з визначення стану, у якому знаходиться об'єкт у даний момент часу (задачі діагнозу – від гр. dіagnosіs – розпізнавання, визначення), до другого – задачі з прогнозування стану, у якому виявиться об'єкт у деякий майбутній момент часу (задачі прогнозу – від гр. prognosіs – передбачення, прогнозування), до третього – задачі з визначення стану, у якому знаходився об'єкт у деякий момент часу в минулому (задачі генезису – від гр. genesіs – походження, виникнення). Задачі першого типу відносять до технічної діагностики, другого – до технічної прогностики (або, як частіше кажуть, до технічного прогнозування), а третього – до технічної генетики.

До задач технічної прогностики належать, наприклад, задачі, пов'язані з визначенням терміну служби об'єкта або з призначенням періодичності ТО та ремонтів. Розв’язують ці задачі, визначаючи можливі чи ймовірні еволюції стану об'єкта, що починаються в даний момент часу.

Задача технічної генетики виникає, наприклад, у зв'язку з розслідуванням аварій і їхніх причин, коли дійсний стан об'єкта відрізняється від стану, у якому він виявився в минулому в результаті появи першопричини, що викликала аварію. Розв’язують ці задачі, визначаючи можливі чи ймовірні передісторії, що призвели до нинішнього стану об'єкта.

Отже, знання стану об'єкта в даний момент часу є обов'язковим як для прогнозу, так і для генезису. Тому технічна діагностика є основою для прогнозування і генетики.