Тема 4: Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності

План

1. Зміст економічної системи та її структурні елементи

2. Класифікація економічних систем

3. Суспільний поділ праці. Його форми та типи

4. Економічні інтереси та їх класифікація

Зміст економічної системи та її структурні елементи

Економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, які виникають між людьми.

Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю. Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі.

Соціальна система – це складно організована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками. Кожна система складається з елементів, а всі елементи взаємозв’язані. Тип взаємозв’язку між елементами може бути “вертикальним” або “горизонтальним”. Вертикальний взаємозв’язок проявляється у відносинах примусу, підлеглості і підкори. Горизонтальні зв’язки є партнерськими, добровільними.

У соціально орієнтованих економічних системах домінують саме партнерські взаємини. Особливе місце в функціонуванні системи належать її суб’єктам. Кожний суб’єкт є носієм певних прав, обов’язків та відповідальності, які він реалізує у процесі своєї діяльності.

Сучасна система складається з трьох рівнів:

1. Економічна структура продуктивних сил суспільства.

2. Система економічних відносин.

3. Механізм господарювання.

Продуктивні сили – це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують створення благ для задоволення суспільства.

Економічні відносини – це сукупність соціально-економічних та виробничих зв’язків, що виникають між суб’єктами економічної системи в процесі виробництва розподілу, обміну та споживання благ, послуг і доходів.

Механізм господарювання забезпечує функціонування всіх ланок економічної системи. Він являє собою сукупність форм господарювання, методів та важелів за допомогою яких здійснюється регулювання економічних процесів.

Класифікація економічних систем

1. Ринкова економічна система.

2. Адміністративно-командна система.

3. Змішана економічна система.

4. Перехідна економічна система.

Основними характерними рисами ринкової економіки є:

а) різноманітність форм власності при домінуванні приватної;

б) свобода підприємництва;

в) конкурентний механізм господарювання;

г) матеріальне стимулювання;

д) домінування і індивідуального інтересу та вільне ціноутворення.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавлення народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господарювання.

Змішана економічна система характеризується різноманітністю форм власності, значною економічною роллю держави, наявності сильної конкуренції та домінуванні приватної власності.

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами.

Суспільний поділ праці як матеріальна основа економічних відносин

Форми СПП: загальна, часткова, одинична.

Типи СПП: спеціалізація, кооперація, концентрація та комбінування.

СПП – це процес відособлення (взаємодії) різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, тобто мається на увазі процес відокремлення нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до змін у суспільних потребах та якісних змін у засобах виробництва та функціях робітників.

СПП має три форми:

1. Загальна. Здійснюється між великими сферами діяльності людини – промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, сфера послуг, освіта, наука, культура.

2. Часткова. Відбувається всередині великих сфер діяльності на міжгалузевому та підгалузевому рівні – машинобудування, рослинництво, тваринництво, переробці галузі.

3. Одинична. Притаманна процесам, що відбуваються всередині фірми, в залежності від технологічного процесу та організації управління.

Виділяють 4 типи реалізації СПП: спеціалізацію, кооперацію, концентрацію і комбінування.

Спеціалізація являє собою безпосереднє розчленування діяльності на окремі технологічні операції (організовує роботу цехів, бригад та робітників). Кооперації об’єднує ці оперативні дії в один загальний процес. Кооперація – це відносини зв’язку окремих виробників, їх обміну різними видами діяльності (кооперація по виробництву АН-70 між Росією та Україною). Концентрація виробництва виявляється в досягненні певного обсягу спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва. Наприклад, концентрація засобів виробництва і робочої сили в окремому підприємстві.

Комбінування є формою раціоналізації виробничої кооперації в межах окремих складних виробництв. Основною метою комбінування є найбільш ефективне використання всіх факторів виробничого процесу на підприємстві, створення безвідходних технологій. (З щепок – відходів виготовляють меблі).

Економічні інтереси та їх класифікація

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення системи індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максималізація прибутку, привласнення товару). Природа інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення їх.

Економічні інтереси мають такі особливості:

1. вони є об’єктивними, оскільки об’єктивні самі економічні відносини;

2. вони є матеріальними.

Класифікація економічних інтересів

За суб’єктами реалізації економічні інтереси поділяються на: державні, групові та особисті.

Державний інтерес має такі складові:

а) суспільно-економічні інтереси – частина інтересів держави та інших суб’єктів господарств збігаються (оподаткування в розумних межах, тарифне стимулювання експорту, виділення державних інвестицій та дотацій)

б) інтереси саморозвитку державної системи;

в) інтереси оптимізації громадянського суспільства – держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку в демократичному суспільстві. Вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес – це сума однорідних приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо (інтерес трудового колективу).

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов’язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів: 1) як індивід; 2) як представник певної верстви суспільства; 3) як член певного трудового колективу.

Отже, має місце переплетіння і взаємодія економічних інтересів.