7. Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних

сил формування та розвитку економічних суб'єктів.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб'єктів

господарювання до задоволення економічних потреб, що є

об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської

діяльності. За своєю сутністю економічні інтереси є об'єктивними. Вони

відображають місце і роль суб'єктів господарювання у системі

суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас

економічні інтереси є суб'єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Суб'єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домо-

господарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів — економічні блага

(товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси суспільства можуть

бути класифіковані за різними критеріями, а саме:

За суб'єктами: 1) особисті; 2)колективні, групові; 3)суспільні.

За нагальністю, важливістю: 1) головні, першочергові; 2)другорядні.

За часовою ознакою: 1) поточні; 2)перспективні.

За об'єктами: 1) майнові; 2) фінансові; 3) інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення: 1) дійсні; 2)уявні.

За можливостями реалізацїі: 1)реальні; 2) утопічні.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних

економічних інтересів. У ринковій економіці: 1) економічні інтереси домашніх господарств спрямовані

на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих

цін і доходів; 2) економічні інтереси підприємців спрямовані на

максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення

конкурентоспроможності продукції; 3)економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію

потреб суспільства в цілому.

За територіальною ознакою виокремлюють такі

економічні інтереси: 1) муніципальні; 2) регіональні; 3) національні; 4) об'єднання держав; 5) загальнолюдські (глобальні).

8. Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних

і відповідним чином упорядкованих елементів економіки,

що утворюють певну цілісність, економічну структуру

суспільства, яка має загальну мету. Важливою характеристикою економічної системи є визначення

її структурних елементів. Економічна система складається з

трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних

відносин і механізму господарювання. Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва,

працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями,

науки, технологій, інформації, методів організації та управління

виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. Економічні відносини — це відносини між людьми з

приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних

та нематеріальних благ.

Найважливіша функція господарського механізму —

забезпечення процесу відтворення та ефективного розвитку

суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між

виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

9. Вчені-економісти минулого і сучасності по-різному

трактують сутність та особливості історичного розвитку суспільства.

Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний

підходи до розуміння періодізації процесу економічного

розвитку людського суспільства.

Формаційний підхід- Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського

суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу

виробництва іншим: 1) первіснообщинний; 2) рабовласницький; 3) феодальний; 4)капіталістичний; 5) комуністичний.

Формаційний підхід виходить із того, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва,а спосіб виробництва у поєднанні з політ.надбудовою сусп..-соц.-екон. формацією.

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і піироко використовує цивілізаційний підхід щодо пізнання історії

розвитку людства.

Цивілізація — історично конкретний стан суспільства,

який характеризується досягнутим рівнем продуктивних

сил, особливою формою виробництва і відповідною

духовною культурою людей.

Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні

ступені розвитку економічних систем.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій

росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку: 1)традиційне суспільство; 2) перехідне суспільство; 3) стадія зрушення; 4)стадія зрілості; 5)стадія високого рівня масового споживання. Інший американський вчений Л.Г. Морган виділяв три

етапи в розвитку людської історії: 1) епоха дикості (мисливське господарство); 2) епоха варварства (скотарство); 3)епоха цивілізації.