32. Підприємництво здійснюється у певних

організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але не довільно. За формою організації підприємств розрізняють: 1)індивідуальне (одноосібне володіння); 2) товариство (партнерство); 3) корпорація. Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра

покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну

відповідальність за управління. Підприємець є водночас і власником,

і працівником, і бухгалтером, і управлінцем. Товариства (партнерства) — форма організації

підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні

громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у

статутному фонді та місця у структурі управління . Види господарських товариств-1) Повне товариство — об'єднання громадян та (або)

юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності

на основі угоди (договору) між ними. 2) Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на

відповідальності, яка обмежується тільки капіталом

підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. 3) З мішане товариство (командитне) —об'єднання кількох

фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на

основі договору.

Корпорація (акціонерне товариство) — форма об'єднання

капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона

засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на

отримання доходу та участь в управлінні товариством.

Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу

(ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій,

або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі

(ВАТ) — випускають акції, які вільно купують та продають. Державне підприємство — підприємство, основні засоби

якого є державною власністю, а керівники призначаються

державними органами або працюють за контрактом. Комунальні підприємства є власністю влади

адміністративно-територіальних утворень.

33. Переваги великого (крупного) виробництва порівняно з

дрібним: 1_технічні й технологічні переваги, зумовлені значно

кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП; 2) економія від масштабу виробництва, комбінування та

зайнятості; 3) порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умовах

скрутного фінансового становища великі підприємства, як

правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та

структуру управління); 4)більші можливості використання кредиту; 5)переваги у сфері обігу (закупівля ресурсів оптом коштує

депіевше), витрати на транспортування, зберігання та реаліза-

цію великих партій товару нижчі в розрахунку на одиницю

продукції. Середні підприємства займають проміжне становище між

малими і великими. їх значно менше, ніж дрібних, але більше,

ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні тих

сегментів ринку, які невигідні чи через певні обставини не зайняті

крупними або дрібними підприємствами. їхній асортимент не

дуже різноманітний, але сталий, оскільки спеціалізовані

ринки меншою мірою залежать від коливань.

Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються

чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням

специфіки сфер, галузей та видів економічної діяльності. В Україні

чинне законодавство до малих відносить підприємства,

чисельність зайнятих на яких не перевищує: 1)у промисловості та будівництві — 200 осіб; 2)в інших галузях виробничої сфери — 50; 3)у науці та науковому обслуговуванні — 100; 4) у галузях невиробничої сфери — 25; 5) у роздрібній торгівлі — 15 осіб.

Риси дрібних підприємств: 1)велика кількість; 2) гнучкість (здатність швидко реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці); 3) нестійкість (у СПІА щороку банкрутують три з п'яти

заново створених малих

Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

33. Поняття та х-ка підприємства. Класифікація підприємств за розміром. Підприємство — господарська ланка, якій властиві такі риси: — наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно; -технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, аніж для виробництва швейних виробів); — певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); — певне місце в соціумі. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насичення ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму. Особливо важливе значення цих підприємств — у розвитку сфери послуг і торгівлі. Через свою масовість малі підприємства забезпечують удвічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях, ніж великі підприємства.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва.