2. Інтегровані курси.

В.Кукушин визначає такі види інтеграції: елементарний (реалізований через міжпредметні зв’язки); середній (одночасне вивчення теми в різних навчальних предметах); глибокий (повне злиття різнохарактерного змісту навчального матеріалу), - найвищий рівень інтеграції - теоретичний, що передбачає філософське взаємопроникнення різноманітних теорій та дозволяє представити світ як цілісну картину.

Згідно класифікації О.Сухаревської, найвищим ступенем інтеграції є міжсистемна інтеграція, тобто об’єднання в єдине ціле змісту освітніх областей початкового навчання, організованих у відповідності до другого рівня (міжпредметної інтеграції) [51].

Н.Шахірєва зазначає, що найбільш поширеними видами інтеграції знань у початковій школі є проблемна та міждисциплінарна. Проблемна передбачає всебічне вивчення об’єкта або явища. Міждисциплінарна будується на синтезі знань із декількох галузей. Стосовно системи початкового навчання інтеграція найвищого ступеня представлена одразу в трьох значеннях: як мета (створення цілісного уявлення про світ), як засіб (знаходження спільної платформи для зближення предметних знань) та як результат (розвиток учнів). У такому контексті йдеться не про інтегровані уроки, а про інтегровані курси [59].

Інтегрований курс розглядається як система послідовних навчальних занять, що спрямовані на формування цілісних фундаментальних понять про об’єктивну дійсність та усвідомлення їх діалектичної природи.

В інтерпретації сучасних дослідників характер інтеграції та зміст інтегрованих курсів визначаються інтегруючими факторами, в ролі яких можуть виступати різні об’єкти. О.Носенко вважає, що об’єктом вивчення інтегрованих курсів може бути: нежива природа, жива природа і людина, її зв’язки з іншими людьми, світ, який створила людина; мова та математичні засоби пізнання світу. Водночас дослідниця наголошує на доцільності створення практичної картини світу у молодших школярів та, зокрема, учнів першого класу. Категоріальною парадигмою на початковому етапі навчання вчена визначає «річ-влас- тивість-відношення». Аналогічний підхід пропонує Н.Шахі- рєва, обираючи в якості об’єктів вивчення природу, природу і людину, зв’язки людини з іншими людьми, світ культури.

Практичним утіленням такого підходу є курс «Людинознавство» для 1-2 класів, «Батьківщинознавство» для 3 класу Н.Шахірєвої, сучасні варіативні навчальні програми з курсу «Я і Україна. Довкілля» (автори Н.Бібік, Т.Байбара; В.Ільченко, К.Гуз; Р.Арцишевський та група авторів); інтегрований курс О.Сухаревської „Зірочка», стрижневим предметом якого є Навколишній світ, який поєднує такі предмети: природознавство, образотворче мистецтво, географію, трудове навчання, регіональний компонент. О.Сухаревська, наголошуючи на необхідності формування цільної картини світу в молодших школярів, підкреслює, що це вимагає такого відбору змісту освіти, який забезпечить усвідомлення ним різноманітних зв’язків між об’єктами та явищами, та водночас - сформованість вміння бачити з різних боків певний предмет.

Інтегрована програма С.Якименко передбачає засвоєння дітьми трьох блоків інформації: інваріантний (передбачає засвоєнна загальної інформації); прагматичний (способи та прийоми застосування знань у реальному житті); гуманітарний (що поєднує знання з природничих наук, мистецтва, естетики, етики, екології).

Об’єктами інтеграції можуть виступати загальні методи досліджень (математичні, моделювання, системно-структурний, функціональний тощо), загальні наукові та міжнаукові принципи, теорії (теорія систем, теорія операцій, теорія ігор тощо). Разом із тим інтеграторами можуть виступати різні фундаментальні та комплексні науки (математика, хімія, фізика, астрономія).

Курс «Я і Україна» містить такі змістові лінії: громадянська освіта та природознавство. Таким чином, складові курсу є також інтегрованими.