§ 2. Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону «Про банкрутство» - неспроможність суб'єкта як юридичної особи задовольнити своєчасно пред'явлені до нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом. Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до арбітражного суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство юридичної особи». З такою заявою до арбітражного суду може звернутися будь-хто з кредиторів- громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, або кілька кредиторів."Як уже зазначалося, такого права не мають ті кредитори, майнові вимоги яких забезпечені заставою. ц^Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи лише у тому разі, якщо остання неспроможна задовольнити визнані нею претензійні вимоги (або сплатити борги за виконавчими документами) протягом одного місяця,

д^Лз заявою про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право у разі його фінансової неспроможності або загрозТІ такої неспроможності.

Боржник додає до заяви список своїх кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс, іншу інформацію про його фінансове і майнове становище.

Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом. Якщо заявником е боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.

Законом України від 17 червня 1993 р. перелік суб'єктів, які можуть звернутися з письмовою заявою про порушення справи про банкрутство, розширено за рахунок органів державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби. Як випливає зі змісту ст. 6 Закону «Про банкрутство», ці заявники не мають права відкликати

подані ними заяви.

§ 3. Провадження у справах про банкрутство

Провадження за цією категорією справ здійснюють ор-. гани правосуддя в господарських відносинах — арбітражні с^ди. Підвідомчість цих справ арбітражним судам встановлює ст. 4 Закону «Про банкрутство» та ст. 6 Закону «Про арбітражний суд», а провадження у справах про банкрутство регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про банкрутство».

Провадження у справах про банкрутство має кілька стадій: » порушення провадження у справі;

• попереднє засідання арбітражного суду;

• виявлення кредиторів і санаторів;

• утворення зборів і комітету кредиторів;

• прийняття рішення про санацію;

• визнання боржника банкрутом і оголошення про банкрутство;

• припинення справи про банкрутство.

На стадії повішення провадження у справі арбітражний суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню. При позитивному вирішенні цього питання суд виносить~ухвалу про порушення провадження у справі. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вирішуються питання про прийняття заяви, про призначення справи до розгляду в попередньому засіданні арбітражного суду та про час і місце його проведення. Згідно з ухвалою витребуються документи про майнове і фінансове становище боржника, необхідні для розгляду справи.

Ухвала розсилається боржникові, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніш як через один місяць з дня порушення провадження/ у справі. Воно необхідне для:

• оцінки документів;

• заслуховування пояснення сторін, банків;

• розгляду їх клопотань.

За результатами попереднього засідання арбітражний суд у разі необхідності призначає розпорядника мата боржника, зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради (газета «Голос України») чи Кабінету Міністрів України (газета «Урядовий кур'єр») и_^ оголошення__лро_ порушення справи про банкрутство. В оголошенні мають міститися: повне найменування боржника, його юридична адреса, банківські реквізити, а також найменування та адреса арбітражного суду і номер справи.

Розпорядником майна боржника є банк, що здійснює розрах^'йТШбЯсжхГве обслуговуванняТэоржника; Фонд державного майна, якщо боржник - державне підприємство, або інша особа, яку запропонують боржник чи кредитори. На розпорядника майна покладаються повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника.

Попереднє засідання арбітражного суду, як бачимо, ще не вирішує справи про банкрутство по суті. В ньому вирішуються інші питання, в тому числі щодо подання оголошення.

Оголошення необхідне, по-перше, для виявлення всіх кредиторів. Для того, щоб нагадати і виявити себе як кредитора цього боржника, необхідно подати до арбітражного суду письмову заяву, де вказати свої майнові вимоги. Останні мають бути підтверджені документально. Строк подання такої заяви— один місяць з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство. Із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, справляється державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито»).

Арбітражний суд за результатами розгляду вимог сто- -рін своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду за процедурою, встановленою Арбітражним процесуальним кодексом України.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутство с, по-друге, виявлення можливих статорів. Латинське слово санація означає оздоровлення (лікування). В даному випадку йдеться про оздоровлення фінансово-майнового стану юридичної особи-боржника.

Сана гори - це особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припинити справу про банкрутство.

Сенаторами можуть-бути, і-громадяни, і юридичні особи. Якщо вони бажають взяти участь у санації боржника, то повинні у місячний строк з дня опублікування оголошення подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, У заявах також вказуються умови санації боржника.

Через місяць від дня опублікування у відповідному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори за їх участю, на яких у разі необхідності створюється комітет кредиторів. Створення останнього визнається законом обов'язковим, якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб (юридичних та/або фізичних).

Створивши комітет, збори кредиторів визначають його повноваження, а рішення про створення комітету та надані йому повноваження подається арбітражному суду.

Після закінчення місячного строку, встановленого для подання заяв із письмовим зобов'язанням про переведення боргу на санаторів, арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації боржника. Така ухвала виноситься:

а) якЩО~надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом;

б) за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу.

Якщо юридична особа сама звернулася до арбітражного суду із заявою про визнання її банкрутом, їй належить право вибору умов санації. В такому разі санація може бути здійснена або шляхом реорганізації (в порядку, встановленому Законом «Про підприємства в Україні»), або шляхом приватизації (в порядку,- встановленому приватизаційним законодавством). У цьому випадку (у разі згоди кредиторів на переведення боргу та заміну боржника) арбітражний суд

виносить ухвалу про припинення провадження у справі, в якій затверджує узгоджені кредиторами, санаторами і боржником умови санації юридичної особи-боржника.

Законом «Про банкрутство» встановлюються особливості санації підприємств державної власності. Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, то це породжує певні права його трудового колективу. В цьому разі колектив має право вимагати або передачі йому в оренду підприємства, або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності. Умовою реалізації цього права є прийняття новим підприємством (орендним, колективним) боргів підприємства-боржника. Згоди кредиторів на таку «санацію» не вимагається.

Арбітражний суд визнає боржника банкгзудом_у разі:

• відсутності пропозицій щодо проведення санації;

• незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Про визнання боржника банкрутом приймається постанова арбітражного суду, в якій призначаються ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію. Після прийняття постанови про банкрутство робить оголошення про банкрутство. Як дія оголошення озна що копії постанови про визнання боржника банкрутом силаються відповідним органам. Перелік їх вміщує ст, Закону «Про банкрутство». Це:

v • засновник визнаної банкрутом юридичної особи;

^ • власник майна банкрута або уповноважений ним орган;

v • банк, клієнтом якого є банкрут;

v • Національний банк України (якщо банкрутом є банк);

І • Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України (якщо банкрут зареєстрований як учасник зовнішньоекономічної діяльності);

• орган, що зареєстрував банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності;

• державна служба зайнятості за юридичною адресою банкрута;

• відповідний профспілковий орган;

• прокуратура (якщо матеріали справи дають підстави вважати банкрутство навмисним).

На призначених арбітражним судом ліквідаторів покладаються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

Для цього вони створюють спеціальний орган - лікві-даційну комісію. Крім представників названих органів, до складу комісії обов'язково включається розпорядник майна боржника.

Функції ліквідаційної комісії визначено ст. 16 Закону «Про банкрутство». Це:

управління майном банкрута;

інвентаризація та оцінка його майна;

визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

реалізація майна банкрута;

здійснення інших заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону «Про підприємства в Україні».

Як банкрут, так і кредитори мають право оскаржувати дії ліквідаційної комісії до арбітражного суду.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає арбітражному сулу ліквідаційний баланс.

Арбітражний суд зобов'язаний розглянути його, заслухати членів ліквідкому і зборів (комітету) кредиторів. У результаті цього можуть бути винесені ухвали двох (за змістом) видів:

• про затвердження ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилось майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься також ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи;

• про незатвердження ліквідаційного балансу і призначення нових ліквідаторів.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів, тобто стає знову суб'єктом підприємницької діяльності. Ухвалу про реорганізацію (ліквідацію) його як юридичної особи арбітражний суд може винести лише з двох підстав: якщо майнових активів залишилося менше ніж вимагається для функціонування юридичної особи згідно із законодавством та коли про це є клопотання власників майна юридичної особи. При винесенні ухвали про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи-боржника її майно передається власникові.