§2. Придбання іноземними інвесторами окремих майнових прав

Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції можуть члійснювятися піпяхом придбання майнових прав. Щодо порядку, підстав і правового режиму набутих майнових прав застосовуватимуться вимоги, встановлені законодавством. Майнові права можна поділити на такі дві групи: а) майнові права, які виникли в результаті інвестиційної діяльності іноземного інвестора та не пов'язані безпосередньо з вкладенням інвестиції"]; б) права, що безпосередньо пов'язані і вкладанням іниргтицій

Зміст майнових прав у законодавстві про іноземні інвест иції не розкривається./До майнових іірав, набутих у результаті інвестиційної діяльності, можуть належати окремі речові права, набуті інвесторами і іри вкладенні інвестицій, а також по в'язані з ц ією діяльні стю зобов'язальні права

Речові правовідносини відрізняються від зобов'язальних своїм об'єктом, на який спрямована діяльність суб'єктів певних правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є річ, об'єктом зобов'язальних - дія зобов'язаної особи.

У науковій літературі немає єдиної думки щодо правової приро­ди речових прав. Багато авторів ототожнюють поняття об'єкта права власності га речових прав. Речові права охоплюють відносини госпо­дарювання з майном власника.

Речові права характеризуються такими трьома основними ознаками:

а) речовими правами визнаються лише ті, які прямо передбачені нормами цивільного права певної національної системи;

б) речові права за характером своїх дій належать до абсолютних прав, відповідно до яких праву їх носія відповідає обов'язок всіх інших осіб визнавати це право і утримуватися від його порушення;

в) об'єктом речового права завжди є індивідуально визначена річ.

У національних правових системах іноземних держав дедалі більшого поширення набуває концепція речових прав. Наприклад, у Цивільному кодексі Російської Федерації (ст. 216) до речових прав поряд з правом власності віднесено:

• право пожиттєвого успадкованого володіння земельною ділянкою;

• право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою;

• сервітути;

• право господарського відання майном і право оперативного управління майном.

Речові права па майно відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації можуть належати особам, які не є власниками цього майна. Перехід права власності на майно до іншої особи не є підставою для припинення інших речових прав на це майно. Речові права особи, яка не є власником, захищаються від їх порушення в та­кому ж порядку, як і права власника.

Суттєво розширено інститут речових прав у новому Цивільному кодексі України. У ньому речовим визнається право, за яким його володілець впливає на річ, здійснюючи своє право, не вдаючись до сприяння інших осіб. Речові права встановлюються законом, а у ви­падках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

Серед видів речових прав у Цивільному кодексі України названі права володіння, алакож сервітутнідрава, емфітевзис. суперфшій. Останні обмежують право власності і дають можливість їх суб'єктам використовувати чужу річ лише певною мірою.

Іноземний інвестор у процесі здійснення інвестиційної діяльності може набувати зобов'язальні права. Одним із різновидів таких прав може бути користування майном за договором майнового найму (орен-

т и в і ю го, і ;а к р ж а в н о го майна. Зокрема, Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" передбачає, що орендарями серед інших можуть бути: фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації. Особливості оренди державного майна для здійснення підприємницької й іншої діяльності громадянами та юридичними осо­бами іноземних держав і особами без громадянства визначают ься за­конодавством України. Відповідно до ст. 4 названого Закону, іноземні інвестори можуть придбати майнові права на: а) цілісні майнові ком­плекси держажшх підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цсхТв, дільниць); 6-1 нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); в) інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств.

Законодавство про іноземні інвестиції передбачає такожліраво на иріідбаїшя іноземними інвесторами самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб концесій на використання природних ресурсів. Так, Кодекс України "Про надра" встановлює, піп користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації. громадяни України, а т акож іноземні юридичні особи та громадяни. Надра надаються у. користування вітчизняним т а іноземним_інвесторам для гс о л о п ч н о го_ттч еі шіі : досл_ідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення^ видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, якпте пов'язані з в идобу ван н я м кор и с н и х коп а лин, зокрема споруд для підземного зб.еріГання^іафтщТазу та інших речовин і матеріалів, захоронения шкідливих речовин та відходів виробництва, скидання стічних вод, створення геолог ічних територій га об'єкт ів, що макпъ важливе наукове, культурне, Саіптарио-оздоровчс значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам ятки природи, лікувальні, оздоровчі за- клади тощо), задоволення інших потребу

.Ладра іноземним інр^^ртг>раіч мп-жугк надаватися у постійне або тим­часове кприггуняння Підставою ДЛЯ користування Є одержання піпгнчііі У кодексі "Про надра" йдеться про надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами у межах конкретних дішшокг-які надаються спеціалізованим підприємствам.₁установам і організаціям, а -і-якпж громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально- технічні та економічні МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ цпригтуняння ня дрями Такий порядок поширюється на іноземних інвесторів. Крім цього, надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється після попереднього погодження цього питання з відповідною радою народних депутатів

Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватися певні обмеження, передбачені законо­давством України. Отже, шцноземних інвесторів, як і на вітчизняних, поширюється однаковий правовий режим користування надрами. Право ііа користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбачених кодексом "Про надра" (ст. 19).

Водночас встановлено певні особливості щодо порядку надання надр у користування іноземним юридичним особам і громадянам. Зокре­ма, зазначеним суб'єктам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів). Порядок укладання контрактів па користування надрами та переробку мінеральної сировини з участю іноземних юридичних осіб та громадян визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою залучення недержавних коштів на розвиток мінерально- сировинного комплексу України та підвищення ефективності викори­стання надр Кабінетом Міністрів України постановою від 8 червня 1998 року затверджено "Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладення контрактів на користу­вання надрами". Залежно від способу проведення тендери можуть бути відкритими, в яких беруть участь претенденти всіх форм власності та закритими, в яких беруть участь претенденти тільки за офіційним за­прошенням замовника і які проводять у разі виконання робіт особливої складності, що можуть бути виконані обмеженим колом користувачів надр, а також у разі проведення робіт на об'єктах закритого типу.

Об'єктами тендерів на укладання контрактів на користування над­рами можуть бути:

1. окремі ділянки надр, зокрема континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України;

2. конкретні родовища, окремі їх поклади або частина родовища корисних копалин;

3. техногенні родовища корисних копалин;

4. об'єкти будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, зокрема спо­руд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів вироб­ництва, скидання стічних вод.

Питання надання природних ресурсів у користування є виключною компетенцією країни, яка приймає інвестицію. Це відповідає Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1803 (XVIII) від 14 грудня 1962 р. "Про постійний суверенітет над національними природними багатства­ми". У цьому документі закріплено право народів вільно розпоряд­жатися своїми природними багатствами відповідно до національних інтересів.

Особливість придбанихіцпземним iнp^n•"pn^li^дf^RJ[^oляr;^^■ в тому що межею здійснення останніх є в^псористання природних ргсургік вщовіщдоі'х призначені ія^Нагіриклад, цоннссгядібумошіїш-оренду майна, котре належить до виключної державної рпяг.ног.ті Хо^у разом з правами-на-шицесіонсра покла даються не ті r[ьl£ИJ^o^^^г^ пбпкідзк-и аЛлбов'язки в охороні навколишнього природного ссрсдовища природ- них ландшафтів, тваринного світу. Крім цього, концесіонер зобов'язаний сплачувати різноманітні грошові виплати.

Отже, придбання концесій полягає не лише у наданні певних прав, а й пов'язане з певними обов'язками для концесіонера. Тому повнова­ження іноземного інвестора будуть визначатися законодавством країни, що приймає інвестиції. Конкретні обов'язки передбачаються договором між державою та іноземним інвестором.

В основі майнових прав іноземного інвестора лежить матеріальний еквівалент. Майнове право, безумовно, опосередковано пов'язане з кон­кретним об'єктом права власності, і врешті-решт певне майно (наприклад, речі, які є предметом застави) може стати власністю іноземного інвестора за умов, які становлять зміст коментованих правовідносин.

Запитання для самоконтролю

1. Законодавством якої країни регулюються права іноземних інвесторів щодо їх майна ?

2. Які особливості купівлі акцій іноземними інвесторами?

3. Чи можуть іноземні інвестори набути право власності на приватизаційні папери?

4. Які майнові права можуть набувати у власність іноземні інвестори?

5. Чи можуть бути надані надра у користування іноземним інвесторам?