- •Тема 4. Внутрішня та зовнішня звітність та її використання в управлінні
- •Управлінська звітність: поняття, принципи, розробки.
- •Внутрішня звітність підрозділів.
- •Фінансова звітність та її використання в управлінні підприємством.
- •Тема 4. Інформаційне забезпечення планування підприємницькою діяльністю.
- •1. Управлінська звітність: поняття, принципи, розробки.
- •2. Внутрішня звітність підрозділів.
- •3. Фінансова звітність та її використання в управлінні підприємством.
- •Управлінський аспект фінансової звітності
2. Внутрішня звітність підрозділів.
Різноманітність функцій, що виконуються окремими підрозділами підприємства визначає склад та зміст інформації, що включаються до внутрішньозаводської звітності.
Внутрішня звітність підрозділів – це визначена система взаємопов’язаних економічних показників, що характеризує результати діяльності підрозділів за певний проміжок часу (годину, добу, декаду, місяць, квартал, рік).
В залежності від цілей управління звітність поділяється на три групи:
формаційну;
про економічні результати;
результативну про персональну діяльність.
Інформаційна звітність найчастіше складається на запит та використовується для інформування керівництва про події, що відбуваються.
Звітність про економічні результати призначена для оцінки діяльності господарських підрозділів – цехів, ділянок, бригад, забезпечує комунікаційні зв’язки між цехами та відділками та є підставою для прийняття короткострокових управлінських рішень.
Основною звітною формою є рапорт-звіт про результати роботи за день. Він має форму відомості, показники якої не вимагають супровідного тексту, легко сприймаються та дозволяють оперативно здійснювати процес управління. Всі показники звіту пов’язані з планом.
Облік за центрами відповідальності передбачає відображення у звітності показників виробітку (доходу) та витрат, ефективності діяльності кожного структурного підрозділу.
Щоденне оперативне регулювання незавершеного виробництва (перебігу виробництва), забезпечення контролю за наявністю та рухом деталей, напівфабрикатів у цехах, коморах та робочих місцях здійснюються шляхом складання балансів деталей, рідких мас, металу. Зміст балансу в найпростішій формі має вигляд:
Залишок НВ випущено залишок
на початок + надійшло = з виробництва + НВ на кінець
періоду та оброблено періоду
Спостереження за чисельністю робітників, кількістю явок на роботу, неявок в розрізі причин, цілодобовими та внутріньозмінними простоями ,,відпрацьованими людино або нормо-годинами, рухом робочої сили проводять щоденно за даними табельного обліку. Дані за місяць узагальнюють в балансах робочого часу.
Повсякденний контроль за використанням обладнання в цехах здійснюється за даними рапортів-звітів про простої обладнання за видами та причинами відповідно узагальнюючи за місяць ці дані в балансах часу роботи обладнання.
Використання всіх видів енергії (газу, пару, повітря, теплоенергії, електроенергії) контролюється датчиками та лічильниками, дані яких реєструються та узагальнюються в щоденних зведеннях про їх витрачання.
З врахуванням специфіки технологічного стану, організації виробництва та управління цехами, відділами у внутрішній звітності можуть бути встановлені інші економічні показники – фондовіддача, коефіцієнт використання обладнання, трудомісткість, чисельність працюючих, ритмічність виробництва, втрати від браку тощо.
Результативна звітність про персональну діяльність спрямована на забезпечення інформацією трьох видів:
про фактичні результати;
про заплановані (кошторисні, нормативні) показники;
про причини відхилень фактичних і очікуваних результатів.
Основна звітна форма – це контрольний звіт або звіт про виконання кошторису. Вибір системи звітних показників базується на принципах:
а) чіткого визначення мети підприємства, яка визначає комплекс узагальнюючих показників;
б) створення такої інформаційної системи, яка спрямовує управлінців різних рівнів на вирішення коротко- та довгострокових планів;
в) оптимального виду центрів відповідальності, що усуває можливості конфліктів в колективі;
г) класифікації витрат на контрольовані та неконтрольовані для кожного підрозділу;
д) систематизації виявлених відхилень з метою сприяння розкриттю помилок в обліку.
