41. Українська література міжвоєнного періоду.

У літературному розвитку під радянської України 20—30-х років поєднувалися демократичні традиції дореволюційної доби і новий досвід свіжих сил, пробуджених українською революцією. Письменники створювали різні гуртки, студії, шукали своє місце в літературному процесі. Художні здобутки багатьох талановитих митців зростали. До цього часу сформувалася яскрава революційно-романтична течія: П. Тичина, В. Еллан-Блакитний (Елланський), В. Чумак, В. Сосюра. Активно виступали представники інших напрямів і творчих течій у літературі: М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара. Значним внеском у літературне життя республіки були памфлети М. Хвильового, сонети М. Зерова, новели й оповідання Г. Косинки, сатира і гумор О. Вишні, І. Микитенка. Характерною особливістю літературного процесу в Україні у ті часи було виникнення й розпад багатьох літературних організацій. Важливе місце серед них посідали спілка селянських письменників "Плуг", організації робітничих письменників "Гарт" та молодих письменників-комсомольці в "Молодняк", об'єднання вихідців із західноукраїнських земель "Західна Україна", група письменників-конструктивістів "Авангард", Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП), угрупування футуристів "Нова Генерація ". У 1925 р. виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об'єднала 22-х письменників. Ідейним керівником ВАПЛТТЕ був М. Хвильовий, а першим її президентом М. Яловий. Це була літературно-мистецька організація талановитих письменників, які прагнули протистояти адміністративно-командному втручанню чиновників від культури у творчі справи. Для літературного життя Західної У країни, як і підрадянської, характерною була його політизація. Зазвичай поети і письменники гуртувались навколо часописів. Важливе місце в цьому зв'язку посідав "Літературно-науковий вісник" (з 1933 р. — "Вісник"),навколо якого об'єднувалися представники націоналістичного спрямування, зокрема О. Бабій, С. Маланюк, Ю. Клен, У. Самчук. Більшість літераторів намагалися триматися осторонь від партійних розбіжностей і творили, виходячи зі свого розуміння світу. Чимало українських письменників після поразки революції опинилися в еміграції.

42. Український модерний театр. Л. Курбас.

Український театр «Березіль», під керівництвом Леся Курбаса - одна з найславетніших сторінок нашої історії. Саме за життя цього славетного митця на нашій Батьківщині почав формуватися незалежний, дійсно новаторський театр. Нові нестандартні сюжети вистав, а також цікаво поставлені вже знайомі глядачу твори, дивні декорації – все це надавало «Березілю» неповторності і цікавості. Можливо, у ті часи люди не дуже добре розуміли деякі задумки діячів цього театру, бо це була настільки нова практика, навіяна бурхливим, неспокійним життям, але вистави кожен раз проходили з аншлагом. Лесь Курбас, видатний митець ХХ століття і заснував цей театр. Взагалі, спочатку був створений «Молодий театр» , а потім у 1922 році, він був переформований у «Березіль». Назва походить від місяця переродження театру – березня. Тоді був оновлений репертуар театру і трошки змінений акторський склад. Але залишалося головне – нестандартне бачення цього світу, прагнення донести до глядача щось дійсно істинне. Лесь Курбас, разом із колегами експериментували, шукали нової стежини для свого мистецтва. Усім відомо, що часи тоді були неспокійні, головним чином це було зумовлено нестабільною політичною ситуацією. Усе мистецтво було пронизано напруженістю, певною стихією почуттів, а потім навіть відчаєм, тож у виставах «Березілю» чітко простежуються естетика авангарду, експрессіонізму. Лесь Курбас суттєво відійшов від попередньої традиції українського театру, він не хотів акцентувати увагу саме на побуті українського народу, як це зазвичай робилося, а прагнув показати «Я» кожного героя, побут при цьому слугував, можна сказати фоном, який також відігравав свою певну роль.Багато талановитих акторів та режисерів були виховані театром «Березіль»: М. Крушельницький, Й. Гірняк, Н. Ужвій, А. Бучма, O. Добровольська, Г. Ігнатович. Окрім Курбаса, постановки здійснювали Я.Бортник, Ф.Лопатинський, Борис Тягно, Борис Балабан. Першим сценічним художником «Березолю» став видатний художник Вадим Меллер. Михайло Бойчук (1882-1937) ,один з основоположників Української академії мистецтв,разом з учнями, бойчукістами, виконував декорації для вистав “Молодого театру “ Л. Курбаса в Києві (1918).