Бухгалтерський облік та оподаткування операцій з продажу товарів в оптовій торгівлі
Як зазначалося в темі І, реалізація товарів в оптовій торгівлі можлива Двома способами: зі складів і транзитом.
Наявність різних способів реалізації товарів з оптових баз зумовлює відмінний порядок документального оформлення відвантаження товарів і різний порядок відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Узагальнена інформація про документи, якими оформлюються операції з реалізації товарів в оптовій торгівлі, наведена в табл. 4.1.
Крім первинних документів, формуються також зведені документи. Так, за централізованої поставки товарів матеріально відповідальні особи (водії, експедитори) разом з вищезазначеними документами одержують книгу, в якій робляться відмітки про одержані та здані документи, що підтверджується підписами покупця. На підставі записів у цій книзі здійснюється контроль за своєчасною доставкою вантажів покупцям. Для одержання оперативних відомостей про відвантаження товарів, здійснення контролю за своєчасністю і точністю розрахунків з покупцями, платіжні вимоги реєструються у спеціальному журналі. Структура таких зведених документів може розроблятися кожним суб'єктом господарювання залежно від вимог, які висуваються на основі існуючих інфомаційних потреб.
Дохід від реалізації товарів для оподаткування визнають у загальному порядку - за першою подією. Тільки у випадку продажу товарів з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою збільшення валового доходу буде дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді.
Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються До складу валових витрат згідно податкового законодавства. Вартість оплачених, але не відвантажених товарів платником податку-продавцем до убутку товарів не включається. Тільки якщо балансова вартість таких товарів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат у такому звітному періоді. У протилежному випадку, якщо балансова вартість товарів на кінець звітного періоду перевищуватиме балансову вартість товарів на початок звітного періоду, то різниця включатиметься до складу валових доходів.
За першою подією виникають також і податкові зобов'язання з Г1ДВ. Базу оподаткування визначають виходячи з договірної вартості поставки, але не нижчої за звичайні ціни. На дату виникнення податкових зобов'язань виписується податкова накладна. Згідно чинного законодавства у випадку здійснення поставки товарів, яка носить безперервний або ритмічний характер за умови постійних зв'язків із покупцем, останньому може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленої продукції, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. До зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено поставку товарів.
Податкові розрахунки для підприємств, які займаються реалізацією товарів транзитом з участю в розрахунках, мають певні особливості. Якщо першою подією буде відвантаження товарів, валовий дохід у оптового підприємства, що здійснює реалізацію товарів транзитом, виникне на дату передачі ризиків і вигод, пов'язаних із правом власності на товар. Крім того, за правилом "першої події" моментом виникнення валового доходу визнається дата зарахування грошей на банківський рахунок або до каси підприємства в рахунок оплати товару.
Відповідно до податкового законодавства, до валових витрат оптового підприємства під час реалізації товарів транзитом належать купівельна вартість товару та витрати з його доставки на склад одержувача. При цьому датою виникнення валових витрат може бути дата оприбуткування платником податку товарів. Враховуючи, що товар на склад оптового підприємства не надходить, фактично це буде дата надходження товарів від постачальника на склад покупця. Крім того, оскільки товари, що реалізуються транзитом, не перебувають на складі оптового підприємства, то вони не підлягають оподаткуванню приросту (убутку) балансової вартості.
Відповідно до податкового законодавства в оптового підприємства виникнення податкових зобов'язань може відбутися після оплати товару покупцем, якщо це буде першою подією.
Крім того, оптове підприємство під мас реалізації товарів транзитом на підставі відповідних податкових накладних маг право на податковий кредит у сумі ПДВ. сплаченого (нарахованою) ним під час придбання товарів.
Підприємства оптової торгівлі мають право самостійно обирати один з методів списання товарів для оцінки їх при вибути. Найбільш поширеними з них є метод середньозваженої собівартості та ФІФО.
Крім того, підприємства оптової торгівлі можуть обрати один із двох можливих способів відображення ТЗВ:
- у складі купівельної вартості придбаних товарів на рахунку 281 "Товари на складі";
- на окремому рахунку 289 "Транспортно - заготівельні витрати"
Облік товарів підприємствами торгівлі може вестися в цінах придбання або цінах реалізації, що зумовлює відповідний порядок обліку і розподілу ТЗВ, Що стосується оптових торговельних підприємств, де облік ведеться за цінами придбання, то порядок розподілу витрат на транспортування товарів аналогічний порядку розподілу ТЗВ для промислових підприємств. Відмінність полягає лише в тому, що ТЗВ оптових торговельних підприємств необхідно обліковувати на окремому субрахунку до рахунку 28 "Товари" - 289 "Транспортно заготівельні витрати".
В оптовій та роздрібній торгівлі розподіл транспортних витрат згідно П(С)БО 9 здійснюється наступними методами:
- прямого розподілу;
- розподілу за середнім відсотком.
Метод прямого розподілу ТЗВ передбачає їх безпосереднє включення до складу собівартості придбаних за плату товарів. Цей метод може бути застосований у випадках, якщо можна точно визначити витрати, пов'язані з транспортуванням тих чи інших одиниць товарів у вартісному або натуральному виразі. Наприклад, підприємство перевозить одним транспортним засобом товари однієї номенклатури, у зв'язку з чим витрати на транспортування таких товарів можна розподілити, поділивши всю суму витрат на кількість продукції, що перевозиться.
Сфера застосування цього методу розподілу ТЗВ дуже обмежена. Крім того, розподіл ТЗВ за методом прямого підрахунку досить трудомісткий, тому він застосовується здебільшого підприємствами з невеликим обсягом товарообороту та незначною номенклатурою товарів.
Сутність методу середнього відсотка полягає у визначенні відсоткового співвідношення між сумою залишку ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ, понесеними у звітному періоді, та сумою залишку товарів на початок звітного місяця і придбаними у цьому ж звітному періоді товарами. Знаючи таке співвідношення, досить просто визначити суму ТЗВ, що відповідають залишку товарів на кінець звітного періоду, а також суму ТЗВ, яка припадає на товари, що вибули (використані, реалізовані тощо).
Метод розподілу ТЗВ за середнім відсотком, на відміну від методу прямого розподілу, не застосовується безпосередньо під час одержання товарів. Згідно з ІІ(С)БО 9. при використанні методу розподілу за середнім відсотком ТЗВ загальною сумою відображаються па окремому субрахунку рахунків обліку товарів. Сума ТЗВ щомісяця розподіляється між сумою залишку товарів на кінець звітного місяця і сумою товарів, що вибули.
Сума ТЗВ, яка припадає на товари, що вибули, визначається наступним чином:
де ТЗВ - сума ТЗВ, яка припадає на товари, то вибули у звітному місяці;
В - вартість товарів, то вибули;
kТЗВc - середній коефіцієнт ТЗВ.
Середній відсоток ТЗВ визначається за формулою:
де ТЗВ - залишок ТЗВ на початок звітного місяця;
ТЗВ - сума ТЗВ, що припадає на товари, отримані у звітному місяці;
Впоч - вартість залишку товарів на початок звітного місяця;
Внадх - вартість товарів, що надійшли за звітний місяць.
Зверніть увагу, що товари беруть участь у розрахунках за вартістю придбання, то якої не включено ТЗВ.
Списання ТЗВ, які припадають на вартість товарів, що вибули, здійснюється наприкінці звітного місяця на ті ж рахунки, на які списувалася вартість товарів. Використовуючи метод розподілу за середнім відсотком, ТЗВ розподіляються не між одиницями товарів, а між товарами, що вибули, і залишком товарів на кінець звітного місяця (приклад 4.1).
-2-