25. Професійні захворювання та запобігання їх виникнення

Захворювання, викликане дією на працюючого шкідливих умов праці, класифікується як професійне захворювання. Професійне отруєння - захворювання професійне. Явище, яке характеризується сукупністю професійних захворювань, називають професійною захворюваністю

У хлібопекарному і макаронному виробництвах основними шкідливими факторами є підвищена температура повітря і борошна.

У кондитерському виробництві шкідливими факторами є пил (цукру, борошна, крохмалю, какао, сухого молока, тальку, пектину) і токсичні речовини (оксид вуглецю, сірчаний ангідрид, акролеїн, бікарбонат натрію, аміак, лимонна кислота, вуглекислий амоній, луги тощо).

Умови праці при виробництві пива, безалкогольних напоїв обумовлені можливістю дії гігієнічних факторів (пил зернових, спор, плісеневих грибів, неприємного мікроклімату)

. При виробництві харчових концентратів шкідливими факторами є надлишкове виділення тепла, висока вологість, наявність пилу (перцю, кориці, гвоздики, кориці з цукром, крохмалю, сухого молока, какао, цикорію тощо

Несприятливу дію шкідливих факторів виробничого середовища на здоров'я працівників і викликані ними професійні захворювання в харчовій промисловості можемо розділити на п'ять груп:

1. Захворювання, викликані дією біологічних факторів.

2. Захворювання під дією фізичного навантаження, а також одноманітних, часто повторювальних рухів, вимушеної пози.

3. Захворювання, викликані дією органічного пилу.

4. Захворювання шкіри алергійного і неалергічного характеру

5. Захворювання, викликані фізичними факторами (нагрівання чи охолодження, мікроклімат, шум).

Заходи щодо оздоровлення умов праці на підприємствах харчової промисловості направлені на профілактику можливого неприємного впливу шкідливих речовин на працівників. Вирішальним з цих факторів, призначених для зменшення виділення в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин, є герметизація обладнання, систематичний контроль і своєчасне усунення порушень.

26. Послідовність надання першої долікарської допомоги. Методика проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця

Перша допомога - це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:

правильність і доцільність;

швидкість;

продуманість, рішучість, спокій.

Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого, оцінити стан потерпілого; визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння; виконати необхідні дії до спасіння потерпілого в порядку терміновості підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника; викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчу медичну установу. Зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Штучне дихання (ШД). Найефективнішим способом ШД є дихання "із легень у легені", яке проводиться "із рота в рот" або "із рота в ніс". Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи) потерпілого. Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька разів, із частотою 12...20 на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка і т.п.). Якщо

пошкоджено обличчя і проводити ШД "із легень у легені" неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з їх наступним розведенням у боки.

Зовнішній масаж серця здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. На нижню частину груднини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку із силою надавлюють (з частотою 60 разів на хвилину) покладеною зверху другою рукою. Сила здавлювання має бути такою, щоб груднина зміщувалась вглибину на 4...5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно із штучним диханням, для чого після двох-трьох вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітини