2.4. Економічні методи

Головна сфера застосування економічних методів – управління виробництвом, де вони виступають як способи реалізації вимог економічних законів. Основою змісту методів, що розглядаються, є економічний розрахунок, який здійснюється в двох формах: прямого централізованого розрахунку та господарського розрахунку. Прямий економічний розрахунок базується на централізованому розподілі та перерозподілі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів з метою досягнення ефективності суспільного виробництва. Господарський розрахунок ґрунтується на товарних відносинах, з урахуванням нового соціального змісту та використання вартісних показників.

Економічні методи застосовуються головним чином в управлінській діяльності підрозділів державної служби охорони, які забезпечують збереження власності на об’єктах народного господарства. Економічна ефективність діяльності цієї служби може визначатися через відношення загальної вартості матеріальних збитків від злочинних посягань, які були попереджені, до суми затрат на збереження матеріальних цінностей. Аналогічні підходи можна застосовувати при економічній оцінці діяльності підрозділів пожежної охорони.

Економічні методи дозволяють більш раціонально використовувати ресурси. Щоб підвищити можливість економічних важелів у невиробничій сфері, зокрема, в управлінні органами внутрішніх справ, треба знати характер та особливості вияву економічних законів у діяльності відповідних служб та підрозділів, специфіку взаємодії останніх із системою економіки. Тільки з урахуванням цього можливе успішне застосування економічних методів.

Аналіз діяльності органів внутрішніх справ з економічних позицій умовно має два аспекти. Перший з них пов’язаний з вивченням питань взаємодії даних органів з народногосподарською системою, визначенням їх місця в ній. Вирішення таких питань дозволяє економічно оцінювати внесок органів внутрішніх справ у розвиток народного господарства.

Другий аспект аналізу передбачає визначення питань економічного обґрунтування безпосереднього ресурсного (фінансового, матеріального, технічного) забезпечення формування органів внутрішніх справ, застосування категорій економічної ефективності для оцінки роботи їх служб та підрозділів. Органи внутрішніх справ, виконуючи покладені на них функції, використовують значні кошти з національного доходу у вигляді бюджетних асигнувань. Суспільство та держава постійно висувають завдання щодо необхідності найбільш ефективного їх використання.

2.5. Соціально-психологічні методи

Ефективність діяльності органів внутрішніх справ залежить не тільки від організаційного, інформаційного, технічного, кадрового та іншого забезпечення, а й від характеру соціально-психологічних відносин, що складаються у колективі. Як відомо, соціально-психологічні відносини характеризуються: спільністю мети трудової діяльності, організаційною оформленістю, спільною громадською роботою, будуються на основі взаємодопомоги та співробітництва. Тому соціальний розвиток колективу є одним з резервів підвищення ефективності та якості роботи. Важливе значення мають соціально-психологічні методи управління.

Соціально-психологічні методи управління покликані впливати на стосунки між людьми, сприяти створенню в колективі найсприятливішого психологічного клімату. Ефективна трудова діяльність колективу багато в чому залежить від неформальних взаємостосунків його членів. Неформальна структура колективу може сприяти успішному функціонуванню системи, а може, навпаки, стати перепоною. Тому об’єктом застосування соціально-психологічних методів переважно є неформальні стосунки, розумний і вмотивований вплив на які забезпечує згуртовану, дружну роботу колективу. Психологічна сумісність співробітників, в свою чергу, визначається спільністю їх інтересів, потреб, професійним рівнем та ставленням до праці. Такі чинники повинні враховуватися при формуванні колективу, особливо при створенні малих груп, зокрема слідчо-оперативних, для виконання тих чи інших службових завдань.

Важливим комплексним методом управління є соціальне планування, яке все більше практикується в органах внутрішніх справ. Головна його мета – вдосконалення соціальної структури ланок даної системи, зближення кваліфікації різних категорій співробітників, підвищення загальноосвітнього та професійного рівня особового складу, розвиток його трудової та громадської активності, поліпшення умов праці, побуту та відпочинку. Однорідність соціального складу, спільність мети, характеру праці, однаковий рівень професійної та освітньої підготовки – все це сприяє згуртуванню колективу. Соціальне планування в органах внутрішніх справ багато в чому пов’язане з відбором, розстановкою, навчанням та вихованням кадрів, з формуванням у співробітників наукового світогляду, розвитком творчої ініціативи особового складу.

* * *

Таким чином, переконання і примус є основними методами державного управління. Домінуючим тут є метод переконання.

Переконання як метод державного управління означає моральний, психічний, а інколи і матеріальний вплив на свідомість і волю людей з метою забезпечення їх бажаної або необхідної поведінки. Основними формами переконання є: роз’яснення положень чинного законодавства, показ кращого досвіду, критика антигромадської поведінки, застосування широкої системи нагород і заохочень.

Метод переконання передбачає добровільне і свідоме виконання нормативних приписів усіма, кого вони стосуються.

Важлива роль у державному управлінні відводиться громадським організаціям, які в своїй діяльності використовують, переважно, саме методи переконання.

Примус застосовується у тому випадку, коли заходи переконання не досягли поставленої мети, тобто виникає потреба забезпечити належну поведінку особи всупереч її бажанню, долаючи внутрішній, а інколи й зовнішній опір.