Access 2007 № 1

Загальні відомості про базу даних та субд. Створення бази даних. Робота з таблицями

1. Поняття бази даних і системи управління базами даних

Основним призначенням бази даних є гарантоване систематизоване збереження значних обсягів даних і надання доступу до них користувачеві або комп’ютерній програмі.

Якщо виникає потреба регулярно опрацьовувати великі обсяги однорідної інформації (списки абітурієнтів чи студентів з їхніми оцінками, анкетні дані співробітників деякого закладу чи фірми, розклади руху різних видів транспорту, пропозиції товарів на ринку, чи облік матеріалів на складах чи книг в бібліотеці тощо), то створюють бази даних (БД).

Учені запевняють, що зберігання великих обсягів даних виправдано тільки за умови, якщо пошук потрібних даних здійснюється швидко і подаються вони в доступній для розуміння формі. Ці умови забезпечують сучасні технології зберігання даних. Основою цих технологій є комп’ютеризовані БД.

База даних (БД) — це велика кількість однорідних (однотипних) даних з конкретної предметної галузі, які зберігаються на комп’ютерних носіях і яким властиві:

• структурованість (дані мають певну структуру);

• взаємопов’язаність;

• незалежність від прикладних програм.

Для роботи з базами даних (створення БД, редагування БД, пошук даних в БД тощо) є спеціальні програми, які називаються системами управління базами даних (СУБД), такі як Ассеss, FохРrо, dВаsе-системи, FохВаsе+, Paradox, Oracle, Sybase та ін.

Залежно від розміщення баз даних і компонентів, які забезпечують їхнє опрацювання, СУБД поділяють на локальні та розподілені. Локальні СУБД забезпечують зберігання й опрацювання даних на локальному комп’ютері, а у розподілених – дані можуть зберігатися та опрацьовуватися на різних комп’ютерах у локальній або глобальній мережі.

Залежно від способу доступу до бази даних СУБД розподіляють на файл-серверні, клієнт-серверні та інтегровані (вбудовані). У файл-серверних СУБД файли з даними розміщуються на сервері, а на кожному клієнтському комп’ютері встановлено повну версію СУБД. Доступ з клієнтського комп’ютера до даних на файл-сервері здійснюється з використанням мережі. За клієнт-серверною технологією на сервері встановлюється серверна версія СУБД, на ньому ж, як правило, розміщена і база даних. На клієнтських комп’ютерах встановлюються тільки невеликі за обсягом і функціональністю клієнтські версії СУБД, за допомогою яких формуються запити на опрацювання даних і виведення результату опрацювання, надісланого з сервера. Усі операції з даними здійснюються на сервері.

Існують три різні моделі бази даних:

• ієрархічна;

• мережна;

• реляційна;

• об’єктно-реляційна модель почала використовуватися з кінця 90-х років ХХ ст для розширення можливостей реляційної моделі даних.

Залежно від моделі бази даних існують і відповідні СУБД.

Практично всі сучасні СУБД використовують реляційну модель бази даних. Основою цієї моделі, запропонованої американським ученим (математиком) Е.Ф. Коддом у 1970 р., є поняття відношення (англійською мовою relation). Кодд показав, що двовимірні таблиці можуть застосовуватися для збереження даних про об’єкти реального світу. У таблицях кожний рядок містить набір значень властивостей одного з об’єктів предметної області. Кожний стовпець таблиці містить набір значень певної властивості об’єктів предметної області. Між таблицями можна встановлювати взаємозв’язок (відношення).

В Ассеss 2007 база даних — це файл з розширенням .accdb (в попередніх версіях з розширенням .mdb), який містить такі об’єкти:

• Таблиці. Вся інформація зберігається в базі даних у вигляді таблиць. Кожна таблиця складається з записів (рядків) і з полів (стовпців). Робота з таблицею виконується в двох основних режимах: у режимі конструктора й у режимі таблиці.

• Запити. Призначені для отримання даних на основі сформульованих критеріїв. Вони забезпечують пошук, фільтрування й опрацювання даних з використанням спеціальної мови запитів – SQL (англ. Structured Query Language – мова структурованих запитів)

• Форми. Використовується для зручного введення даних та їх перегляду. Форма є ніби бланком, який потрібно заповнити.

• Звіти. Об’єкти-звіти відображають дані так, що їх зручно переглядати. На основі звіту може бути створений документ, що буде роздрукований або включений у документ іншого додатка.

• Макроси. Макросами називаються «макрокоманди», що запускаються простим натисканням кількох клавіш і можуть виконувати такі дії, як відкриття таблиць і форм, виконання опцій меню, керування вікнами тощо. Користувач може створювати свої макроси для послідовностей операцій, які часто застосовуються.

• Модулі. Це програмні модулі, написані мовою VВА. Модулі - це процедури для обробки подій або виконання обчислень. Розбиття на модулі полегшує процес створення і настроювання програми.