14. Закономірності сприйняття предметів.

Сприйняття предметів. 90 % інформації людина одержує за допомогою зору. Величина предметів, що сприймаються залежить від кута зору та відстані, з якої вони спостерігаються

Сприйняття форми предметів передбачає чітке визначення їх обрисів та меж. Воно залежить від чіткості зображення, тобто від гостроти зору.

Одні люди краще помічають те, що стосується матеріальних предметів. Вони звертають увагу на якість речі, матеріалу, з якого вона виготовлена, помічають її недоліки і переваги. Це так звана предметна спостережливість. Інші добре помічають психічні властивості особистості, непогано знають внутрішній світ людини. У цих людей розвинута психологічна спостережливість. Деякі люди володіють обома видами спостережливості.

У процесі спостереження один звертає увагу на факти, добре описує їх, мало цікавлячись поясненням. Інші, навпаки, можуть не помітити дечого в предметах або явищах, але виявлені властивості вони прагнуть пояснити, витлумачити причини явища. Нарешті, деякі люди, вивчаючи який-небудь предмет, помічають передусім деталі і від них ідуть до пізнання цілого. Інші, навпаки, намагаються спочатку охопити предмет у цілому, а потім уже сприймають його окремі елементи.

Для сприйняття предметів важливу роль відіграє знання про предмет, що сприймається. Якщо людина має правильне уявлення про цей об'єкт, розуміє хід події, вона краще і більш осмислено сприймає його (хоча в цьому криється небезпека доповнення фактичних обставин уявою у зв'язку із звичним уявленням про подію, що спостерігається).

Сприйняття предметів, осіб відбувається двояким чином. Прості, добре знайомі об'єкти сприймаються, як правило, відразу. Так буває, наприклад, при сприйнятті свідком різних предметів, які він добре запам'ятав (синтетичне сприйняття). В інших, більш складних випадках процес сприйняття предмета має розгорнутий, осмислений характер (аналітичне сприйняття). Іноді свідку вдається запам'ятати характерні ознаки предметів, людей, наприклад, особливі прикмети.

15. Закономірності сприйняття простору.

Сприйняття простору є складнішим видом перцептивної діяльності порівняно із сприйняттям предметів, оскільки включає в себе як відображення форми, величини, взаємного розташування предметів, їх рельєфу, так і віддаленості та напряму, в якому вони розташовані відносно один одного.

У сприйнятті простору певну роль відіграють різні відчуття, однак людина — істота переважно оптична, яка орієнтується в просторі в основному за допомогою зорових даних; сприйняття простору для людини є переважно функцією зору.

Власне орієнтування у просторі може здійснюватись двома способами. Користуючись одним з них, людина мислено прослідковує пройдений або передбачуваний нею шлях, що пов'язує дані точки простору, і визначає своє положення щодо відправної точки свого шляху. Другий спосіб полягає в одночасному уявленні всіх просторових зв'язків даної місцевості.

На воді або через водну поверхню об'єкти здаються ближче їх справжньої віддаленості, оскільки вода своєю одноманітністю «скрадає» відстань.

Добре освітлені предмети, а також предмети білого, червоного, жовтого кольору, особливо у поєднанні з темним фоном, видно краще, а тому здаються ближчими. Усім відомо, що вогнище або освітлене вікно, світло фар і т. п. сприймаються як ближчі, ніж це є насправді.

Коли свідку важко визначити в цілому просторове поле, можна запропонувати йому послідовно визначити відстань до окремих точок, а вже потім, підсумувавши дані аналізу, спробувати визначити відповідну величину.