Тема 2: Психічні пізнавальні процеси

10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.

З фізіологічної точки зору внутрішній світ людини, що називається психікою, включає в себе три групи психічних явищ:

1) психічні пізнавальні процеси — найдинамічніші психічні акти, що є вихідними в душевній діяльності людини. Вони забезпечують відображення нею діяльності, служать первинними регуляторами людської поведінки. До цієї групи належать відчуття, сприйняття, увага, уява, пам'ять, мислення і мова, а також емоційні та вольові процеси. Систему психічних процесів складають:

а) сенсорні (з лат. sensus — відчуття) процеси, які відображають окремі властивості предметів та явищ. Психічним результатом їхньої дії є відчуття;

б) перцептивні (з лат. percipere — сприймати) процеси, що відображають предмети і явища у їх цілісному виді. Їх психічні образи називаються сприйняттям;

в) мнемічні (з лат. — mneme) процеси, які зберігають образи об'єктів і подій;

г) інтелектуальні (з лат. intellectus — розум) процеси відображають істотні зв'язки між явищами.

2) психічні стани — відносно стійкі явища душевної діяльності, що характеризують психіку в цілому на більш тривалих відрізках часу. Психічні стани являють собою єдність психічних процесів, їх своєрідний підсумок, що зворотно діє на хід психічних процесів. Психічні стани викликаються значним або незначним, але тривалим впливом на особу. До психічних станів відносять: а) стани, пов'язані з пізнавальною діяльністю (допитливість, зацікавленість, подив, зосередженість, неуважність, сумнів); б) емоційні стани (настрій, афекти, пристрасть); в) психічні стани у вольовій діяльності (активність, рішучість, впевненість, стриманість); г) стани в праці (готовність до роботи, втома, ентузіазм тощо).

3) психічні властивості — найстійкіші психічні явища. Окремі психічні властивості утворюють складні структури: темперамент, характер, спрямованість (інтереси, потреби, світогляд) та здібності (обдарованість, талант, геніальність, задатки). Психічні властивості визначають особливості психічних процесів та своєрідність психічних станів. Наявність певних психічних властивостей забезпечує незалежність поведінки людини від випадкових впливів, у них виражається зрілість людської особистості, її розумова та практична самостійність.

Деякі дослідники виділяють ще й четверту групу психічних явищ — психічні утворення, до яких відносять знання, вміння, навики та звички.

11. Відчуття: поняття та класифікація.

Відчуття — це елементарний психічний пізнавальний процес відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, а також стану власного організму людиною при безпосередньому впливі матеріальних подразників на відповідні аналізатори.

У психологічній літературі відчуття зазвичай класифікують за наступними критеріями.

За модальністю аналізаторів:

а) зорові; б) слухові; в) нюхові; г) смакові; д) дотикові; е) температурні.

За об'єктом відображення:

а) екстероцептивні — відчуття, що відображають властивості предметів, явищ зовнішнього середовища в результаті дії подразника безпосередньо на аналізатор (контактні — дотикові, температурні, смакові) або на відстані від нього (дискантні — слухові, нюхові, зорові);

б) інтероцептивні — відчуття, що фіксують стан внутрішніх органів (органічні - відчуття голоду, спраги, болю, нудоти і т. п.);

в) пропріоцептивні — відчуття, що відображають положення нашого тіла (рівноваги) та характер його руху (кін естетичні або м'язево-рухові), а також спокою (статичні).

За силою дії:

а) слабі; б) середні; в) сильні.

За тривалістю дії:

а) короткочасні; б) довготривалі.