8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.

У цьому контексті недопустимі такі методи дослідження та вивчення людської психіки, які суперечать морально-правовим вимогам, порушують демократичні права і гарантії особи, проголошені у Конституції України і закріплені у кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному законодавстві.

Психологічний вплив є формою спілкування. Проте, як слушно зауважує М. П. Хайдуков, «вплив на людину може здійснюватися не лише за допомогою вчинення певних дій, але й шляхом бездіяльності, яка за певних причин може зумовлювати зміну стану, поведінки чи діяльності іншого індивіда.

Межі допустимості психологічного впливу, як стверджує В. О. Коновалова, визначаються кримінально-процесуальними гарантіями, загальними і професійними етичними правилами, науковою значимістю та можливостями застосування психологічного впливу. За своїм характером та способами здійснення прийоми психологічного впливу не повинні спотворювати перспективу встановлення істини в процесі розслідування.

Так, недопустимими є такі методи психічного впливу як: обман (наприклад, заява слідчого обвинуваченому, що інший співучасник вже зізнався, хоча насправді це не так), незаконні обіцянки (наприклад, звільнити з-під варти у випадку визнання своєї вини), використання низьких мотивів (наприклад, бажання помститися комусь), загроза або демонстрація катувань, загроза позбавлення матеріальних благ і т. п. Єдиний шлях, що дозволяє виконати обіцянку або уникнути погрози слідчого, особа вбачає в тому, щоб виконати продиктоване ним.

Допустимість використання психологічного впливу в правоохоронній діяльності визначається наступними принципами: законності, науковості, доцільності. Принцип законності вимагає, щоб здійснюваний психологічний вплив відповідав вітчизняному законодавству, міжнародним правовим документам у сфері захисту прав людини і основних свобод. Принцип науковості передбачає, що всі методи, прийоми та спеціальні психологічні техніки впливу на особу науково обґрунтовані та апробовані. Згідно з принципом доцільності вплив не повинен бути надмірним. З одного боку, він має бути адекватним фізичному та психологічному стану людини, яка піддається впливу, а з іншого — завданням конкретного використання.

9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками.

Юридична психологія пов'язана з багатьма науками. Насамперед, простежується зв'язок юридичної психології з теорією права та держави.

Найтісніший зв'язок юридичної психології прослідковується з кримінальним процесом і криміналістикою. Як образно зазначає О. Р. Ратінов, якщо кримінальний процес та криміналістика в основному визначають «що потрібно робити» та «яким чином це потрібно робити», то юридична психологія пояснює «чому це потрібно робити» та «чому це потрібно робити саме так, а не інакше».

Існує зв'язок юридичної психології і з кримінальним правом. Кримінально-правова наука не змогла б вирішити питання про підстави кримінальної відповідальності без дослідження ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків, оскільки вчення про вину — значною мірою психологічна проблема. У покаранні як каральна, так і виправна функції також мають психологічний аспект.

Юридична психологія також має зв'язок з кримінологією. Окремі розділи кримінології не могли б розвиватись без опори на розділи юридичної психології, що стосуються психології особистості (зокрема, її спрямованість, інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, ставлення до норм моралі, рівень правосвідомості).

Прослідковується зв'язок юридичної психології і з цивільним правом. Так, питання компенсації моральної шкоди у випадку заподіяння особі «моральних страждань» не може бути вирішене без урахування психологічного фактору. Не менш актуальною є і проблема визнання угод недійсними внаслідок незвичного стану психіки особи, зниження її інтелектуального рівня, підвищеної навіюваності, а також помилок сприйняття, пов'язаних з пониженим рівнем тих чи інших аналізаторів (зорових, слухових). Усе це сприяє введенню особи в оману при прийнятті нею рішень, що мають цивільно-правові наслідки.

Традиційним є зв'язок юридичної психології із судовою психіатрією, особливо в пограничних галузях людської психіки, що знаходиться між нормою та патологією.